Рішення № 94096822, 13.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Справа № 160/14328/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини 3024 Національної гвардії України (51402, м. Павлоград, вул. Заводська, 55 ЄДРПОУ 08803617) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини А3024, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3024 Національної гвардії України про ненадання ОСОБА_1 щорічної основної відпустки за 2017 рік на 40 календарних діб та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення на оздоровлення за 2017 рік;

- зобов`язати Військової частини 3024 Національної гвардії України надати ОСОБА_1 щорічну основну відпустку за 2017 рік на 40 календарних діб та виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення на оздоровлення за 2017 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не надано позивачу щорічну основну відпустку за 2017 рік разом із грошовою виплатою на оздоровлення, всупереч вимогам та гарантіям, які встановлені законодавством.

Ухвалою суду від 04.11.2020 року було відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

27.11.2020 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що надання військовослужбовцям відпусток за всі минулі роки вимушеного прогулу, коли військовослужбовець фактично не працював, не передбачено діючим законодавством.

09.12.2020 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в яких було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовують доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

28.12.2020 року представником відповідача надано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких було підтримано позицію, викладену у письмовому відзиві на позовну заяву, та зазначено, що міркування позивача ґрунтуються виключно на формальних запереченнях щодо норм, які зазначені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до відповідача 1: Командувача Національної гвардії України Аллерова Юрія Володимировича (вул. Народного Ополчення, 9а, м. Київ, 03151), відповідача 2: Командира військової частини 3024 полковника Ставенка В.В. (вул. Заводська, буд. 53, м. Павлоград, 51402) про визнання протиправними та скасування наказів було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Командувача Національної гвардії України Аллерова Юрія Володимировича № 158 о/с від 12.10.2016 р., в частині звільнення ОСОБА_1 , з військової служби у запас Збройних Сил України на підставі п. "е" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" через службову невідповідність.

Визнано протиправним та скасовано наказ Командира військової частини 3024 Національної гвардії України В.В. Ставенко № 218 від 18.10.2016 р., за яким ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини 3024.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді контролера 2-го відділення 3-го взводу контролерів спеціальної комендатури (з охорони базисних складів ВО "ПЗХ") та списках особового складу військової частини 3024 Національної гвардії України.

Зобов`язано військову частину 3024 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у повному обсязі з звільнення по день прийняття рішення судом у справі про поновлення ОСОБА_1 на посаді контролера 2-го відділення 3-го взводу контролерів спеціальної комендатури (з охорони базисних складів ВО "ПЗХ") та списках особового складу військової частини 3024 Національної гвардії України з урахуванням довідки від 09.07.2020 №68 про грошове забезпечення за посадою контролера у званні "прапорщик" з вислугою років 15 років 9 місяців в сумі 12159,82 грн. В інші частині позовних вимог відмовлено. 29.09.2020 року на підставі рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 у справі №804/7507/16, командиром військової частини 3024 винесено наказ №198, яким зараховано ОСОБА_1 в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

02.10.2020 року ОСОБА_1 подав рапорт до т.в.о. командира стрілецької роти Військової частини 3024, в якому просив надати основну щорічну відпустку за 2017 рік на 40 календарних діб та виплатити допомогу на оздоровлення.

Листом від 02.10.2020 року за №2/24-1405 командир Військової частини 3024 повідомив заявника, шо він має право на щорічну основну відпустку за поточний 2020 рік. Надання щорічних основних відпусток за попередні роки під час вимушеного прогулу законодавством не передбачено.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача щодо невиплати грошових коштів на оздоровлення та ненадання основної щорічної відпустки за 2017 рік протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 101 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Відповідно до ч. 2 ст. 101ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.

Указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Пунктом 180 вказаного положення передбачено, що військовослужбовці мають право на відпустки. Надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них здійснюється відповідно до порядку, встановленого Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з п. 186 Положення, щорічна основна відпустка надається згідно з графіком відпусток на наступний рік, що до 1 грудня затверджується командиром (начальником), який має право надавати відпустки військовослужбовцям, і доводиться під підпис до відома кожного військовослужбовця.

Щорічна основна відпустка надається військовослужбовцю з урахуванням необхідності підтримання постійної бойової готовності та проведення заходів з підготовки військових частин, часу використання відпусток у попередньому році, побажань і сімейних обставин військовослужбовця, висновку (постанови) військово-лікарської комісії.

Згідно з п. 187 Положення, щорічна основна відпустка переноситься на інший період або продовжується командиром військової частини в разі:

1) захворювання військовослужбовця, на підставі довідки закладу охорони здоров`я, завіреної міським (районним) військовим комісаром, - на кількість діб хвороби військовослужбовця;

2) надання відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, на підставі медичного висновку;

3) виконання військовослужбовцем державних або громадських обов`язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від виконання обов`язків за посадою зі збереженням грошового забезпечення;

4) збігу щорічної основної відпустки з відпусткою у зв`язку з навчанням.

Пунктом 188 встановлено, що облік відпусток, що надаються військовослужбовцям, та постійний контроль за наданням відпусток згідно із затвердженими графіками відпусток здійснюються штабами військових частин.

Накази командирів (начальників) військових частин про надання щорічних основних відпусток видаються не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком відпусток строку на підставі рапорту військовослужбовця, розглянутого його прямим начальником.

Як встановлено судом, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України».

Пунктом 8.8. вказаної Інструкції, встановлено, що під час планування щорічних чергових відпусток передбачається рівномірне їх надання військовослужбовцям протягом календарного року.

Під час складання графіка відпусток повинно бути враховано надання відпусток у зручний час для: військовослужбовців, які є дружинами (чоловіками) військовослужбовців; військовослужбовців-жінок, які мають двох або більше дітей до 15 років або дитину-інваліда; військовослужбовців-жінок перед відпусткою у зв`язку з вагітністю та пологами або після неї; військовослужбовців, які є одинокими матерями (батьками) та які виховують дитину без батька (матері); ветеранів війни та осіб, на яких поширюється Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію графік відпусток військовослужбовців корегується з урахуванням таких особливостей:

надання військовослужбовцям щорічних основних відпусток здійснюється до введення правового режиму воєнного стану за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу;

надання інших додаткових, творчих і соціальних відпусток (крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше ніж до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії) припиняється;

військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше ніж 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 8.9., щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках, визначених пунктом 187 Положення, з дозволу посадової особи, яка затверджує графік відпусток, щорічна основна відпустка за минулий рік надається військовослужбовцю у першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням особливого періоду такі відпустки надаються в наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що військовослужбовцю надається щорічна основна відпустка згідно з графіком відпусток на наступний календарний рік, перенесення якої може мати місце лише за наявності вичерпних підстав, передбачених Положенням.

Крім того, з вказаних вище норм випливає, що право на надання щорічної відпустки передбачено для осіб, які працюють (проходять службу).

Суд вказує, що дійсно, діючим законодавством передбачено можливість отримання щорічної основної відпустки за минулий період.

Втім, суд знов звертає увагу, що така можливість передбачена лише для військовослужбовців, які проходять службу, а другою умовою для реалізації такого права є настання особливого періоду.

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у 2017 році позивач не проходив службу, у зв`язку із діючим на той період наказом про його звільнення.

Отже, суд доходить висновку, що в даному випадку вимога позивача про надання йому основної щорічної відпустки за 2017 рік у зв`язку із вимушеним прогулом є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не відповідає діючим нормам чинного законодавства.

Щодо вимоги позивача про виплату йому грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік, суд зазначає про таке.

Так, порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям визначений Наказом Міністерства оборони України №260 від 11.06.2008 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (дійсний на час виникнення спірних правовідносин, далі-Інструкція).

Відповідно до п. 30.1. Інструкції, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 30.2. Інструкції визначено, що грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Аналіз вказаних норм вказує на те що, грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям саме в разі проходження військової служби та вибуття їх у щорічну основну відпустку.

Відтак, враховуючи безпідставність вимог позивача про надання йому основної щорічної відпустки за 2017 рік, як наслідок, є і безпідставними вимоги про надання грошової допомоги для оздоровлення за 2017 рік.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 року грошові кошти за 2017 рік повинні були бути виплачені, оскільки військову частину 3024 Національної гвардії України було зобов`язано виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у повному обсязі з звільнення по день прийняття рішення судом у справі.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини 3024 Національної гвардії України (51402, м. Павлоград, вул. Заводська, 55 ЄДРПОУ 08803617) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський