Рішення № 94096730, 13.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Справа № 160/11296/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в перерахунку пенсії по зміні страхового стажу, набутого до 01.01.2014 року по заяві ОСОБА_1 від 17.02.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1976 року по 25.06.1981 року по трудовій книжці серія НОМЕР_1 та з 01.05.1989 року по 30.12.2003 року по трудовій книжці серія НОМЕР_2 в Криничанському райкомі профсоюзу працівників АПК, з дати настання пенсійного віку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 17.02.2020 року звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по зміні страхового стажу, набутого до 01.01.2004 року, а саме в періоди роботи з 01.09.1976 року по 25.06.1981 року по трудовій книжці серія НОМЕР_3 та з 01.05.1989 року по 30.12.2003 року по трудовій книжці серія НОМЕР_2 в Криничанському райкомі профсоюзу працівників АПК. Проте, рішенням відділу з питань перерахунків пенсій № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було відмовлено в проведенні такого перерахунку, у зв`язку з необхідністю перевірки достовірності поданих відомостей про страховий стаж, набутий до 01.01.2004 року, що передбачено законодавством для проведення перерахунку пенсії.

За поясненням позивача, згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 та трудової книжки серія НОМЕР_2 , записи про періоди роботи в Криничанському райкомі профсоюзу працівників АПК робились та завірялись посадовими особами вказаного підприємства, в тому числі з 01.01.1981 року по липень 2001 року - головою Кринчанського райкому профсоюзу працівників АПК ОСОБА_2 та засвідчені печаткою організації. Таким чином, позивач зазначає, що не може нести відповідальність за заповнення трудових книжок, оскільки, записи у її трудових книжках вносились відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем. Крім того, позивач вважає, що недоліки заповнення трудової книжки не є підставою вважати відсутність трудового стажу за періоди роботи з 01.05.1989 року по 30.12.2003 року.

Крім того, позивач зазначає, що надати довідки про підтвердження трудового стажу роботи в Криничанському райкомі профсоюзу працівників АПК за спірні періоди не має можливості, оскільки, підприємство ліквідовано та документи з особового складу (кадрових питань) від Криничанського райкому профсоюзу працівників АПК до Криничанського районного архіву не надходили.

Ухвалою суду від 21.09.2020 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову, відповідач надіслав до суду засобами електронного зв`язку свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що відповідно до наданих позивачем документів до загального стажу враховано в тому числі і деякі спірні періоди, а саме: періоди з 01.09.1977 року по 25.02.1980 року (зараховано до загального стажу на підставі диплому серії НОМЕР_4 від 29.02.1980 року), з 01.07.1980 року по 31.12.1980 року (зараховано до загального стажу на підставі трудової книжки колгоспника № 183 від 30.10.1979 року), з 01.01.1981 року по 25.06.1981 року (зараховано до загального стажу на підставі відомостей Архівної довідки № 314-Д від 05.07.2019 року) та з 01.05.1989 року по 30.12.200 року. Відповідач зазначає, що до загального стажу позивача не зараховано період роботи з 01.01.1979 року по 30.06.1980 року відповідно до трудової книжки колгоспника № 183 від 20.10.1979 року та довідки № 314-Д від 05.07.2019 року, оскільки, у відомостях за період до 1980 року прізвище, ім`я, по-батькові не відповідає паспортним даним позивача. За матеріалами пенсійної справи загальний страховий стаж позивача складає 28 років 07 місяців 25 днів.

Відповідач зауважує, що пенсія позивачу нараховується та виплачується згідно чинного пенсійного законодавства України, тому, на думку відповідача, позовні вимоги щодо перерахунку пенсії, починаючи з дати настання пенсійного віку, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Посилаючись на норми ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач зазначає, що не має підстав здійснити перерахунок та виплату пенсії, зарахувавши позивачу період роботи з 01.09.1976 року по 25.06.1981 року по трудовій книжці серія НОМЕР_1 в Криничанському профсоюзі працівників АПК, а також період роботи з 01.05.1989 року по 30.12.2003 року, який враховано до загального страхового стажу позивача, з дати настання пенсійного віку.

Тому, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 29.08.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до відповідача із заявою від 17.02.2020 року про проведення перерахунку пенсії, зарахувавши стаж набутий до 01.01.2004 року.

Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в перерахунку пенсії по зміні страхового стажу набутого до 01.01.2004 року по заяві від 17.02.2020 року, відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в перерахунку пенсії, відповідно до статтей 43-44 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з необхідністю перевірки достовірності поданих відомостей про страховий стаж, набутий до 01.01.2004 року, що передбачено законодавством для проведення перерахунку пенсії.

Зазначено, що для проведення перерахунку по заяві від 17.02.2020 року, необхідно надати довідки про підтвердження трудового стажу роботи в Криничанському райкомі профсоюзу працівників АПК, по трудовій книжці серія НОМЕР_1 за періоди роботи з 01.09.1976 року по 25.06.1981 року, та по трудовій книжці серія НОМЕР_2 за період роботи з 01.05.1989 року по 30.12.2003 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.

Тому, вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996р., ратифікована Законом України від 14.09.2006р. №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007р. (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон №1058).

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст. 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами ст. 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України Закон України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Статтею 1 Закону № 1788-ХІІ встановлено право громадян України на державне пенсійне забезпечення.

У відповідності до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 43 Закону № 1058-IV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно із ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Також, відповідно до ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як видно з матеріалів справи, а саме, трудових книжок позивача № НОМЕР_1 від 01.09.1976 року та НОМЕР_2 від 01.05.1989 року, копії яких наявні в матеріалах справи, позивач працювала:

- з 01.09.1976 року по 01.09.1977 року - помічник секретаря-діловода Криничанського райкому профсоюза працівників АПК;

- з 25.02.1980 року по 01.07.1980 року - молодший спеціаліст з охорони праці Криничанського райкому профсоюза працівників АПК;

- з 01.01.1981 року по 25.06.1981 року - секретар-діловод Криничанського райкому профсоюза працівників АПК;

- з 01.05.1989 року по 30.12.1992 року - секретар-діловод Криничанського райкому профсоюза працівників АПК;

- з 01.01.1995 року по 30.12.1998 року секретар Криничанського райкому профсоюза працівників АПК;

- з 10.09.2000 року по 30.12.2003 року - секретар-діловод Криничанського райкому профсоюза працівників АПК.

Суд звертає увагу, що відповідно до відомостей розрахунку страхового стажу пенсійним органом, що містяться в пенсійній справі позивача, копія якої наявна в матеріалах справи, періоди роботи з 01.05.1989 року по 30.12.1992 року; з 01.01.1995 року по 30.12.1998 року; з 10.09.2000 року по 30.12.2003 року в Криничанському райкомі профсоюзу працівників АПК зараховано до стажу позивача при призначенні пенсії.

Отже, суд доходить висновку, що вказані періоди за трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 01.05.1989 року не підлягають повторному зарахуванню до стажу позивача, оскільки, були зараховані пенсійним органом при призначенні пенсії.

Разом з тим, як вже було встановлено судом у якості підстав для відмови у зарахуванні до стажу роботи спірних періодів, зокрема, за трудовою книжкою № НОМЕР_1 від 01.09.1976 року, відповідачем зазначено про розбіжність у відомостях за період до 1980 року прізвища, ім`я, по-батькові з паспортними даними позивача.

Відповідно до трудової книжки № НОМЕР_1 від 01.09.1976 року прізвище, ім`я та по-батькові позивача вказано як « ОСОБА_1 ».

Разом з тим, позивачем надано до матеріалів справи копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 10.09.1960 року на ім`я « ОСОБА_1 ».

Згідно Свідоцтва про укладення шлюбу від 30.08.1980 року серії НОМЕР_7 ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 , після укладення шлюбу.

Вказане свідоцтво про укладення шлюбу міститься також й в матеріалах пенсійної справи, копію якої надано відповідачем до суду.

При цьому, в трудовій книжці позивача № НОМЕР_1 від 01.09.1976 року відсутній запис про зміну прізвища.

На момент внесення у трудову книжку позивача серії № НОМЕР_1 від 01.09.1976 року записів щодо спірних періодів була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).

Підпунктом 1.1 Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Відповідно до п. 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС «Про трудові книжки робітників і службовців» №656 від 06.09.1973 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з п. 2.12 Інструкції № 162 зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження вчиняються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані.

Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Таким чином, суд критично ставиться до вищезазначеної позиції відповідача щодо розбіжності прізвища, ім`я, по-батькові позивача з паспортними даними, оскільки, обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.

Суд зазначає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.

У постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи позивача до стажу роботи, що враховується у призначенні пенсії.

Відповідачем у справі протилежного не доведено.

Серед іншого, суд зазначає, що за приписами п. 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з п. 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і

неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів неможливості підтвердження трудового стажу позивача у спірні періоди.

Натомість позивачем надано до суду підтверджуючі документи щодо підстав зміни прізвища ОСОБА_1 та наявності стажу за спірний період.

Отже, суд робить висновок про те, що не зарахувавши періоди роботи позивача з 01.09.1976 року по 01.09.1977 року, з 25.02.1980 року по 01.07.1980 року, з 01.01.1981 року по 25.06.1981 року у Криничанському райкомі профсоюзу працівників АПК, до стажу позивача, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Разом з тим, суд зазначає, що періоди за трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 01.05.1989 року не підлягають повторному зарахуванню до стажу позивача, оскільки, були зараховані пенсійним органом при призначенні пенсії.

Отже, суд доходить висновку про протиправність рішення відділу з питань перерахунків пенсій № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в перерахунку пенсії по зміні страхового стажу, набутого до 01.01.2014 року по заяві ОСОБА_1 від 17.02.2020 року, а, отже, й про необхідність його скасування.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем допущено описку в прохальній частині позовної заяви в частині зазначення «перерахунку стажу набутого до 01.01.2014 року». Суд вважає за необхідне вважати вірним «перерахунку стажу набутого до 01.01.2004 року».

Також, позивачем заявлено вимогу щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, з дати настання пенсійного віку.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати призначення пенсії та провести виплату з урахуванням виплачених сум.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем частково доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд робить висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 420,40 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 5879 від 15.09.2020 року, яка міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій № 4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в перерахунку пенсії по зміні страхового стажу, набутого до 01.01.2004 року по заяві ОСОБА_1 від 17.02.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії, зарахувавши ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1976 року по 01.09.1977 року, з 25.02.1980 року по 01.07.1980 року, з 01.01.1981 року по 25.06.1981 року по трудовій книжці серія НОМЕР_1 в Криничанському райкомі профсоюзу працівників АПК, з дати призначення пенсії та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_5 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 13.01.2021 року.

Суддя І.О. Лозицька