Рішення № 94096534, 12.01.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/15608/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 24 вересня 2020 року №0093825533 та №0093835533.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03 вересня 2020 року ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо своєчасності сплати авансового внеску єдиного податку за 2017-2020 роки, за результатами якої складений акт про результати камеральної перевірки дотримання вимог пункту 295.1 статті 295 ПК України СПД ОСОБА_1 щодо своєчасності сплати авансового внеску єдиного податку за 2017-2020 роки № 11389/03-20-55-13-03-13/ НОМЕР_1 від 03 вересня 2020 року (далі акт перевірки) та доданий розрахунок штрафних санкції, з яких слідує, що позивачем допущено несвоєчасну сплату єдиного податку за період з 21 березня 2011 року по 16 серпня 2013 року.

У зв`язку із виявленими порушеннями, контролюючим органом винесені податкові повідомлення рішення №0093825533 від 24 вересня 2020 року, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку фізичних осіб та застосовано штрафну санкцію в сумі 3259,26 грн та №0093835533 від 24 вересня 2020 року, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку фізичних осіб та застосовано штрафну санкцію в сумі 119,14 грн.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню з тих підстав, що відповідно до статті 102.1 ПК України 102.1. контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, позивач вказує, що згідно додатку до акту перевірки позивачем розрахунок був поданий 24 грудня 2010 року, податкова декларація - 01 грудня 2012 року, 08 травня 2013 року, 29 січня 2013 року та 01 листопада 2012 року, тобто закінчився термін 1095 днів для визначення суми грошового зобов`язання.

Позивач вважає, що контролюючим органом не дотримано норми Наказу Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» щодо оформлення результатів перевірки, а застосовані санкції є необгрунтованими та незаконними, оскільки здійсненні поза межами строків, передбачених статтею 102.1 ПК України, тому просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 26 листопада 2020 року №6119/03-20-05-01-10 пред`явлені позовні вимоги не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні камеральної перевірки, якою встановлено порушення платником податку вимог податкового законодавства. Вказує на безпідставне посилання позивача на не дотримання контролюючим органом норм наказу №727 від 20 серпня 2015 року «Про затвердження порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами», оскільки даний наказ стосується документальних перевірок юридичних осіб. Тому, правові норми наказу №727 не поширюються на проведення камеральних перевірок, а відтак не спростовують правомірність проведення камеральної перевірки та не скасовують обов`язок зі сплати штрафних санкцій.

Також відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем не заперечується сам факт несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Крім того, згідно даних інтегрованої картки платника податків 19 листопада 2020 року ФОП ОСОБА_1 самостійно сплачено суму недоїмки, яка виникла внаслідок несвоєчасної сплати суми донарахованих штрафних санкцій згідно платіжного дорученням №1368.

З наведених підстав просить в задоволенні позову відмовити.

Крім того, відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу, вважаючи їх необгрунтованими та документально не підтвердженими.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області 03 вересня 2020 року проведена камеральна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог пункту 295.1 статті 295 ПК України щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання авансового внеску з єдиного податку за 2017-2020 роки, за результатами якої складений акт камеральної перевірки №11389/03-20-55-13-03-13/ НОМЕР_1 від 03 вересня 2020 року, яким встановлено, що ФОП ОСОБА_1 затримано сплату авансового внеску єдиного податку за 2017-2020 роки (а. с. 5).

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області винесені оскаржувані податкові повідомлення рішення №0093825533 від 24 вересня 2020 року, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку фізичних осіб та застосовано штрафну санкцію в сумі 3259,26 грн та №0093835533 від 24 вересня 2020 року, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку фізичних осіб та застосовано штрафну санкцію в сумі 119,14 грн (а.с.8-9).

Будучи не згідним з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає, що оскаржувані рішення, прийняті ГУ ДПС у Волинській області як суб`єктом владних повноважень, а тому при вирішенні даного спору воно перевірялось судом на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачений обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктом 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно підпункту 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом

Згідно підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України, передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Норма пункту 126.1 статті 126 ПК України, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого ПК України строку сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов`язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов`язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Таким чином, внаслідок порушення ФОП ОСОБА_1 обов`язку щодо своєчасної сплати податкового зобов`язання у строки, встановлені ПК України, ГУ ДПС у Волинській області правомірно застосовані до позивача штрафні санкції у порядку та розмірах, визначених ПК України.

При цьому, суд враховує і ту обставину, що позивачем згідно платіжного доручення №1368 від 19 листопада 2020 року самостійно сплачено суму недоїмки, яка виникла внаслідок несвоєчасної сплати суми донарахованих штрафних санкцій (а. с. 30), що підтверджує порушення позивачем строків сплати авансового внеску єдиного податку.

Разом з тим, суд вважає таким, що не заслуговує на увагу, твердження позивача про порушення контролюючим органом норм наказу Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» щодо оформлення результатів перевірки, оскільки положення даного наказу регулюють порядок проведення документальних перевірок юридичних осіб та не можуть застосовуватись при проведенні камеральних перевірок.

Згідно зі статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України. Органи державної влади, їх посадові особи відповідно до статті 19 Конституції зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, сплачений при поданні позову судовий збір та витрати на правову допомогу не підлягають стягненню з відповідача та залишається за позивачем.

Керуючись статтями 73-77, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк