Рішення № 94096512, 11.01.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/15663/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування повідомлення від 09.04.2020 №11.2-8.4/1548/2020 про відсутність права на отримання пільг, як учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 08.04.2020; зобов`язання призначити ОСОБА_1 як учаснику війни пільги з оплати послуг за користування житлом, комунальних послуг, паливом та скрапленим газом, що надається відповідно до статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з 08.04.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус учасника війни та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни.

08.04.2020 позивач звернувся до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради з заявою про надання йому пільг відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни за наявності Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018.

З повідомлення Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 09.04.2020 №11.2-8.4/1548/2020 вбачається, що позивач не має права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом, комунальних послуг, паливом та скрапленим газом, що надаються відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у зв`язку з тим, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищив величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Позивач вважає дії відповідача такими, що суперечать Конституції України, оскільки об`єктивно не існувало правових підстав для ненадання йому, як учаснику війни пільг на оплату комунальних послуг, а перевищення встановленої межі доходу у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не може бути підставою для позбавлення конституційного права на отримання соціального захисту у вигляді встановлених відповідним законом пільг на оплату комунальних послуг.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 07.12.2020 №11.2-8.5/8536/2020 відповідач позов не визнав, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення. Зазначає що, ОСОБА_1 згідно з інформацією Єдиного державного автоматизованого реєстру пільговиків м. Луцька перебуває на обліку з 04.11.2003 та зареєстрований за діючими категоріями як «учасник війни, дитина війни, ветеран праці та пенсіонер за віком».

Рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 (справа про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): абзац 2 підпункту 1, абзац 2 підпункту 2, абзаци 2,3,4 підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII; ч. 6 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (установити, що пільги, передбачені пунктами 1,2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України); ч. 2 ст. 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (установити, що пільги, передбачені пунктами 4, 5, 7 та 12 цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

З метою організації виконання норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та недопущення порушення прав ветеранів війни та членів їх сімей, Департамент соціальної політики Луцької міської ради листом від 08.05.2019 звернувся до Департаменту соціального захисту населення Волинської ОДА з питанням посприяти вирішенню питання щодо виконання зазначених норм.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до вимог статті 262 КАС України.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до посвідчення (безтермінове) Серія НОМЕР_1 , виданого 10.01.2004 Луцьким Управлінням праці та соціального захисту населення , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни.

ОСОБА_1 згідно з інформацією Єдиного державного автоматизованого реєстру пільговиків м. Луцька перебуває на обліку з 04.11.2003 та зареєстрований за діючими категоріями як «учасник війни, дитина війни, ветеран праці та пенсіонер за віком».

08.04.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання йому пільг відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни.

09.04.2020 відповідач листом за №11.2-8.4/1548/2020 повідомив ОСОБА_1 про те, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї ОСОБА_1 в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу, яка становить у 2020 році 2940,00 грн.

Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон №3551) передбачено, що цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до пунктів 4 та 5 ст. 14 Закону України №3551 учасникам війни (статті 8, 9) надаються, зокрема, такі пільги:

- 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю);

- 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю);

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №389 затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї (далі - Порядок №389).

Цей Порядок визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло - та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.

Пунктом 2 Порядку №389, зокрема, передбачено, що його дія поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасники війни; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдови (вдівці) та батьки померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною).

Пільги, зазначені у пункті 1 вказаного Порядку, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (п. 3 Порядку №389).

Згідно із п. 11 Порядку №389 підприємства надають у встановленому порядку протягом дванадцяти місяців пільги пільговикам, зазначеним у списках. Після закінчення дванадцяти місяців структурний підрозділ з питань соціального захисту населення визначає право пільговика на отримання пільг на наступний період відповідно до пункту 9 вказаного Порядку.

Відповідно до п. 12 Порядку №389 у разі коли середньомісячний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення письмово інформує пільговиків про те, що вони не мають права на отримання пільг і можуть звернутися за житловою субсидією. У разі зменшення доходу сім`ї пільговик має право звернутися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для визначення права на отримання пільг з місяця звернення. У разі зміни величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення самостійно визначає право пільговика, до сукупного доходу сім`ї якого входять лише пенсії та соціальна допомога і сім`я якого складається лише з непрацездатних осіб, на отримання пільг відповідно до пункту 9 цього Порядку без звернення пільговика.

Із наведених вище законодавчих норм слідує, що позивач має право на отримання вищевказаних пільг як учасник війни протягом дванадцяти місяців з дня визначення такого права.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII статтю 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII доповнено частиною шостою (підпункт 1 пункту 9 розділу I Закону України від 28.12.2014 №76-VIII), за змістом якої 50-процентна пільга на оплату житлово-комунальних послуг надається за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Підпункт 1 пункту 9 розділу I Закону України від 28.12.2014 №76-VIII набрав чинності з 01.01.2015, норми цього Закону в частині врахування середньомісячного сукупного доходу сім`ї при наданні пільг набули чинності з 01.07.2015.

Рішенням Конституційного Суду України в справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII (справа про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей) від 18.12.2018 №12-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема: підпункту 1 пункту 9 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII; частину шосту статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ.

Пунктом 2 цього Рішення встановлено, що визнані неконституційними положення законів України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Дійшовши висновку про неконституційність вказаних положень Конституційний Суд України зазначив, що встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність вказаного Закону, підриває довіру до держави (абзац другий пункту 5).

Конституційний Суд України вважає, що соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту (абзац третій пункту 5).

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 (справа про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей) встановлено, що в зв`язку з тим, що, зокрема: підпункт 1 пункту 9 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII; частина шоста статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ - втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатиме, зокрема, частина перша статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII.

Отже, визнані неконституційними положення законів України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ визнані неконституційними рішенням Конституційним Судом України від 18.12.2018 №12-р/2018 втратили чинність 18.03.2019.

Відповідно, з 19.03.2019 до застосування підлягають положення частини першої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ, чинної до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII.

Як зазначалось вище пунктами 4 та 5 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ встановлено, що учасникам війни надаються пільги з 50-процентної знижки плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Отже, починаючи з 19.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною 6 статті 14 Закону №3551, зокрема, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З огляду на вказане та в межах даних спірних правовідносин, з 19.03.2019 позивач має право на пільги, передбачені пунктами 4 та 5 ч. 1 ст.14 Законом України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", без урахування середньомісячного сукупного доходу сім`ї, а тому дії відповідача щодо відмови у наданні пільг позивачу відповідно до вказаного Закону з 19.03.2019 є протиправними.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 , як учаснику війни пільгу з оплати послуг за користування житлом, комунальних послуг, паливом та скрапленим газом, що надається відповідно до статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 08.04.2020 то суд вказує про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом уже зазначалось, що внаслідок визнання неконституційними відповідних положень законів України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII та Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ, які обмежували право позивача на пільгу щодо 50-процентної знижки з плати за користування комунальними послугами, право на отримання вказаної пільги відновлено з 19.03.2019. При цьому, з заявою до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про надання йому пільг відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учаснику війни позивач звернувся 08.04.2020, а тому ефективним та належним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача відновити нарахування позивачу, як учаснику війни, пільг, передбачених ст.14 Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", без урахування середньомісячного сукупного доходу сім`ї, починаючи з 08.04.2020.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем доведено правомірність своїх вимог, а відповідачем не доведено правомірність відмови у призначенні пільг позивачу відповідно до вимог чинного законодавства з 08.04.2020 у зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради задовольнити.

Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо відмови у наданні пільг ОСОБА_1 відповідно до статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ з 08.04.2020.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Луцької міської ради надати ОСОБА_1 пільги з оплати послуг за користування житлом, комунальних послуг, паливом та скрапленим газом, встановлені статтею 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ (зі змінами) з 08.04.2020.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

Відповідач: Департамент соціальної політики Луцької міської ради (43010, Волинська обл., м. Луцьк, пр-т. Волі, буд. 4, код ЄДРПОУ 03191963).

Суддя Т.М. Димарчук