Рішення № 94095640, 11.01.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року Справа № 915/1346/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” (Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 30083966);

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Машпроект” (вул.Чайковського, 6-А, кв. 26, м. Миколаїв, 54042, ідентифікаційний код 22440780);

про: стягнення грошових коштів у загальній сумі 200090 грн. 48 коп.

В С Т А Н О В И В:

05.11.2020 Приватне акціонерне товариство “Миколаївська теплоелектроцентраль” (далі – ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ”, енергопостачальна організація, позивач у справі) звернулось з позовом про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Машпроект” (далі – ОСББ “Машпроект”, споживач, відповідач у справі) грошових коштів у загальній сумі 200090,48 грн., із яких: 170531,15 грн. – основний борг; 18097,44 грн. – пеня; 6661,90 грн. – 3 % річних; 4799,99 грн. – інфляційні втрати, з посиланням на неналежне виконання ОСББ “Машпроект” грошових зобов`язань за укладеним з державним підприємством “Миколаївська теплоелектроцентраль”, правонаступником якого є позивач, договором від 01.10.2000 № 2492 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі – договір), а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі, на котру позивачем нараховано пеню на підставі п. 7.2.3 договору та ст. 25 Закону України “Про теплопостачання”, а також здійснені нарахування у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ПрАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” також просить суд про стягнення з ОСББ “Машпроект” грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2492 від 01.10.2000 відповідач не розрахувався за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховані інфляційні втрати, 3 % річних та пеня.

Ухвалою суду від 10.11.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

ОСББ “Машпроект” у відзиві № 26-12 від 26.12.2020 (вх. № 16670/20) визнало позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, проте заперечувало щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат з посиланням, зокрема, на скрутне фінансове становище відповідача, а також положення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та ст. 233 Господарського кодексу України (далі – ГК України), якими передбачене право суду на зменшення розміру неустойки.

ПрАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” у відповіді № 09-01/32 від 08.01.2021 (вх. №212/21) на відзив зазначило, зокрема, що вважає не підлягаючим задоволенню клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, так як сторони договору таку відповідальність визначили видом забезпечення виконання договірних зобов`язань; на думку позивача, ОСББ “Машпроект” має понести юридичну відповідальність за допущені у своїй господарській діяльності правопорушення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд встановив наступне.

01.10.2000 між ДП “Миколаївська ТЕЦ”, правонаступником якого є ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ”, та ОСББ “Машпроект” було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2492 (надалі – Договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 Договору).

У відповідності до п. 5.3 Договору, споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.

Згідно п. 5.5 Договору, при відсутності приладів обліку або виході його з ладу – кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.7 Договору, відповідачу щомісяця направляється акт теплової енергії в гарячій воді (за формою додатка № 4) за попередній місяць. Споживач зобов`язаний протягом п`яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п`яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках енергопостачальної організації.

Пунктами 6.2 та 6.3 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду оплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

У відповідності до п. 10.1 Договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2000. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4 Договору).

В опалювальному періоді 2019-2020 років позивач постачав відповідачу теплову енергію в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень, які знаходяться в м. Миколаєві за адресою: вул.Чайковського, 6-А (відповідно до Додатків № 1, 1/1 до Договору), що підтверджується нарядом на підключення до централізованої системи опалення від 06.11.2019 (а.с. 21) та не заперечується відповідачем.

Виконуючи умови договору, енергопостачальна організація за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року поставила споживачу теплову енергію на загальну суму 878992,44 грн., що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії (а.с. 28-30), які направлялися на адресу відповідача разом з рахунками за теплову енергію (а.с. 22-27, 31-36).

Відповідач умови договору виконав частково, перерахувавши позивачу частину суми основного боргу в розмірі 708461,29 грн., яка є оплатою поточних нарахувань за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року, що підтверджується платіжними дорученнями на вказану суму (а.с. 37-105).

17.06.2020 відповідачу була направлена претензія № 129-Ю від 17.06.2020 (а.с. 19) про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію станом на 17.06.2020, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення залишку боргу за поставлену позивачем теплову енергію в гарячій воді у сумі 170531,15 грн. та підтверджено наявність вказаної заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 170531,15 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Вказане право кредитора є імперативним, встановленим законодавством, тому не потребує підтвердження у договорі.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 21.11.2019 по 30.09.2020 включно у сумі 6661,90 грн. та збитків від інфляції у сумі 4799,99 грн. за період з січня 2020 року по червень 2020 року.

Перевіривши розрахунки 3 % річних, збитків від інфляції, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та збитків від інфляції обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім збитків від інфляції та 3 % річних, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню.

Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про теплопостачання”, у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У відповідності до п. 7.2.3. Договору, несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію – пеня, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996.

На підставі наведеного та керуючись ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996, позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Посилаючись на несвоєчасну оплату відповідачем послуг за договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 21.11.2019 по 11.03.2020 в розмірі 18097,44 грн.

Розрахунки 3 % річних, інфляційних втрат та пені судом перевірені, відповідачем не заперечені.

Перевіривши розрахунки 3 % річних, збитків від інфляції та пені, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних, збитків від інфляції та пені обґрунтованими та арифметично вірними.

Разом із тим, судом приймається до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру підлягаючої до стягнення пені, а також те, що: 1) ОСББ “Машпроект” є неприбутковою організацією, єдиним джерелом існування якої є оплата мешканцями комунальних послуг; 2)згідно поданих відповідачем копій судових наказів та постанов державних виконавців частина мешканців недобросовісно виконує свої зобов`язання щодо своєчасної оплати за комунальні послуги, внаслідок чого заборгованість накопичується та стягується з відповідача; фактично, заборгованість виникає не з вини відповідача, а саме через несвоєчасну сплату комунальних платежів мешканцями будинку; 3) допущені відповідачем прострочення, хоча і носили систематичний характер, але періоди їх погашення були незначними; 4) позивачем не подано суду доказів понесення збитків внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань.

Виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, суд вважає, що нарахована позивачем пеня є непропорційною допущеному правопорушенню; крім того, прострочення грошових зобов`язань відповідачем також компенсуються підлягаючими стягненню з останнього сумами інших нарахувань: 3 % річних та індексу інфляції.

Викладені обставини суд враховує як виняткові, які мають істотне значення і дають суду право зменшити суму нарахованої пені, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, якими передбачене право суду зменшити розмір неустойки за наявності обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене, суд визнає, що розмір підлягаючої до стягнення з ОСББ “Машпроект” пені належить зменшити до суми 1000 грн. і в цій сумі задовольнити відповідну вимогу позивача.

При цьому, суд зазначає, що 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою або штрафними санкціями в розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, з огляду на що, у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір у розмірі 3001,36 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Машпроект” (вул.Чайковського, 6-А, кв. 26, м. Миколаїв, 54042, ідентифікаційний код 22440780) на користь Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” (вул.Каботажний спуск, 18, м.Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966) заборгованість в сумі 182993,04 грн., яка складається з 170531,15 грн. – основного боргу, 6661,90 грн. – 3 % річних, 4799,99 грн. – інфляційних втрат, 1000,00 грн. – пені, а також 3001,36 грн. – судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Адаховська