Рішення № 94095388, 13.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2021Справа № 910/16964/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАМГІР" (02068, м. Київ, вул. Тростянецька, 4/2, оф.3А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "ТАЙГЕР" (02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, 13-Б, кв.101)

про стягнення 220 107, 49 грн.

Представники: без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАМГІР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "ТАЙГЕР" про стягнення 220 107, 49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати виконаних робіт з перевезення за договорами-заявками: №20/06/2020, №25/06/2020, №27/06/2020, №27/06/2020, №27/06/2020, №01/07/2020 на транспортування вантажу, у останнього виникла заборгованість у розмірі 220 107,49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/116964/20 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача.

Станом на 17.11.2020 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "адресат відмовився".

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАМГІР" (далі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародне агентство «ТАЙГЕР» (далі - відповідач, замовник) було укладено Договори-заявки на транспортування вантажу, а саме:

- № 20/06/2020 на транспортування вантажу (автомобіль DAF НОМЕР_10/ НОМЕР_1 );

- № 25/06/2020 на транспортування вантажу(автомобіль DAF НОМЕР_11/ НОМЕР_2 );

- № 27/06/2020 на транспортування вантажу (автомобіль DAF НОМЕР_12/ НОМЕР_3 );

- № 27/06/2020 на транспортування вантажу (автомобіль DAF НОМЕР_4 / НОМЕР_5 );

- № 27/06/2020 на транспортування вантажу (автомобіль DAF НОМЕР_6 / НОМЕР_7 );

- № 01/07/2020 на транспортування вантажу (автомобіль DAF НОМЕР_8 / НОМЕР_9 ).

На виконання вищевказаних договорів-заявок позивачем було виконано всі перевезення вантажу та передано вантаж одержувачу в м. Рига (Латвія) на підставі міжнародних товаро транспортних накладних (CMR).

12.08.2020 позивач направив на адресу відповідача вимогу №27 від 04.08.2020 з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №100 від 24.06.2020, №105 від 01.07.2020, №106. від 05.07.2020, №107 від 05.07.2020, №108 від 09.07.2020, №118 від 09.07.2020 та відповідними рахунками-фактурами, які просив оплатити протягом 7 календарних днів з дати отримання даної вимоги.

Оскільки вищевказана вимога та повторна вимога №28 від 26.08.2020 була повернула позивачу у зв`язку із закінченням терміну зберігання, останній просить суд стягнути з відповідача існуючу заборгованість за договорами-заявками на суму 220 107,49 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Судом встановлено, що укладені договори-заявки за своїм змістом та правовою природою є договорами перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ст. 307 Господарського кодексу України. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Як встановлено судом, факт здійснення позивачем перевезення вантажу за договорами-заявками на транспортування вантажу № 20/06/2020 (автомобіль DAF НОМЕР_10/ НОМЕР_1 ), № 25/06/2020 (автомобіль DAF НОМЕР_11/ НОМЕР_2 ), № 27/06/2020 (автомобіль DAF НОМЕР_12/ НОМЕР_3 ); № 27/06/2020 (автомобіль DAF НОМЕР_4 / НОМЕР_5 ); № 27/06/2020 (автомобіль DAF НОМЕР_6 / НОМЕР_7 ); № 01/07/2020 (автомобіль DAF НОМЕР_8 / НОМЕР_9 ) та передача його одержувачу в м. Рига (Латвія) підтверджується міжнародними товаро -транспортними накладними (CMR), належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Судом встановлено, що 12.08.2020 та 26.08.2020 позивач надсилав на адресу відповідача вимоги №27 від 04.08.2020, №28 від 26.08.2020 з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №100 від 24.06.2020, №105 від 01.07.2020, №106 від 05.07.2020, №107 від 05.07.2020, №108 від 09.07.2020, №118 від 09.07.2020 та відповідними рахунками-фактурами, у яких просив останнього оплатити протягом 7 календарних днів з дати отримання даної вимоги надані послуги по перевезенню вантажу на суму 220 107,49 грн.

При цьому, з долучених до матеріалів справи доказів відправлення вбачається, що вищевказані вимоги були направлені на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте, поверненні на адресу відправника 20.08.2020 та 08.09.2020 у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Суд зазначає, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Враховуючи, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договорами-заявками належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати за надані послуги перевезення вантажу є таким, що настав, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 220 107,49 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАМГІР" в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "ТАЙГЕР" (02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, буд. 13-Б, кв.101; ідентифікаційний код 33497722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАМГІР" (02068, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 4/2, оф. 3А; ідентифікаційний код 38806291) заборгованість у розмірі 220 107 (двісті двадцять тисяч сто сім) грн 49 коп. та судовий збір у розмірі 3 301 (три тисячі триста одну) грн 61 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.01.2021

Суддя Л. Г. Пукшин