Рішення № 94095313, 13.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2021Справа № 910/15418/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Харків" (61039, м. Харків, Григорівське шосе, 88)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Універсальна" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 9)

про стягнення 392 188,22 грн.

Представники: без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен-Харків" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Універсальна" про стягнення 392 188,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані, порушення умов Договору добровільного страхування наземного транспорту №3015/249/002487 від 07.10.2019 укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рошен-Харків" та Приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "Універсальна", а саме тим що відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування позивачу у розмірі 375 092,07 грн, також позивач просить стягнути пеню за затримку платежу на 73 доби в розмірі 13 691,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Універсальна" було залишено без руху.

26.10.2020 до відділу діловодства господарського суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 13.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15418/20 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16.11.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що водій ОСОБА_1 заволодів застрахованим транспортним засобом шляхом зловживання довірою позивача та/або введенням в оману останнього, а тому у відповідача були відсутні підстави для здійснення страхового відшкодування.

Цією ж датою до канцелярії суду надійшла заява позивача про долучення доказів, а саме листа Національного банку України, у якому Банк повідомив про наявність ознак порушень частини 2 ст. 20 Закону «Про страхування» в частині не прийняття рішення страховиком про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування або відстрочку прийняття відповідного рішення.

15.12.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшли заперечення, у яких позивач не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що страхувальник не має нести будь-яку відповідальність за дії осіб, яких не було допущено до керування, тим більше за їх протиправні дії. За доводами позивача, відповідач безпідставно відмовив страхувальнику у виплаті страхового відшкодування, оскільки позивачем не було порушено п. 3.1.14, 6.2.10, 11.1, 11.1.2. та 8.1. договору страхування.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

07.10.2019 року між ТОВ «Рошен-Харків» (надалі - страхувальник, позивач) та ПрАТ «СК «Універсальна» (надалі- страховик, відповідач) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №3015/249/002487 (надалі - договір), відповідно до умов якого було застраховано належне ТОВ «Рошен-Харків» майно, а саме автомобіль CITROEN JUMPER, державний номер НОМЕР_1 . Вигодонабувачем за договором є ТОВ «Рошен-Харків».

Згідно Додатку №1 до договору страхування, страхова сума складає 700 000,00 грн, франшиза за договором - 35 000,00 грн.

14.03.2020 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля CITROEN JUMPER, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у якій було пошкоджено вищевказаний автомобіль ТОВ «Рошен-Харків».

У постанові Московського районного суду м. Харкова від 14.05.2020 у справі №643/4889/20 (провадження 3/643/1485/20) було встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення ДПР 18 № 371453 від 14.03.2020 року ОСОБА_1 14.03.2020 року о 21 годині 00 хвилин по пр. Московському ,32 в м. Харкові керував автомобілем «Citroen Jumper», держномер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився за допомогою приладу Алкотест- 6810 Драгер АRBF-0426 у присутності двох свідків та його результат становить 1,26 % проміле алкоголю.

Цією ж постановою суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

17.03.2020 страхувальник звернувся до ПрАТ «СК «Універсальна» з заявою про виплату страхового відшкодування.

10.04.2020 ПрАТ «СК «Універсальна» було відмовлено у виплаті страхового відшкодування за заявою від 17.03.2020, оскільки відповідно до п. 3.1. договору страховиком було прийнято рішення про невизнання страховим випадком заявленої події.

31.03.2020 позивач повторно звертався до відповідача з новою заявою, у якій було викладено факт викрадення т/з громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та вказано на відсутність будь-яких наказів та дозволів з боку ТОВ «Рошен-Харків» щодо виїзду авто CITROEN JUMPER реєстр. № НОМЕР_1 з території підприємства, надано копію заяви поліції та копію акту прийняття заяви про порушення. Також в цій заяві страхувальник просив вважати даний випадок страховим випадком кваліфікованим як «незаконне заволодіння».

04.05.2020 страховик надав офіційну відповідь на вищевказану заяву, відповідно до якої знову відмовив у здійсненні страхового відшкодування з огляду на положення п. 8.1.1.1., 3.1.14., 6.2.10., 11.1.1., 11.1.2. договору.

З довідок Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області від 13.04.2020 та 10.07.2020 вбачається, що 15.03.2020 та 11.06.2020 було зареєстровано матеріали за повідомленням про незаконне викрадення ОСОБА_1 автомобіля «Citroen Jumper», держномер НОМЕР_1 (ЖЄО №4299), та матеріали за уповноваженою особою ТОВ «Рошен-Харків», яка просила вжити заходів до гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 які, 14.03.2020 заволоділи вищевказаним авто (ЖЄО №10145).

Зі змісту наведених довідок вбачається, що СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області не вбачало підстав для внесення даного матеріалу до ЄРДР, а тому останнім було прийнято рішення про припинення подальшого розгляду та списання матеріалу ЖЄО №4299 та ЖЄО №10145 до справи згідно з Законом України «Про звернення громадян».

Позивач звертаючись з позовом до суду зазначає, що відповідач порушив умови договору страхування, а саме п. 6.1.2. договору, безпідставно відмовивши позивачу у виплаті страхового відшкодування посилаючись на умови договору, які не були порушені з боку страхувальника. Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 375 092,07 грн, пеню за затримку платежу на 73 доби у розмірі 13 691,15 грн та витрати на проведення товарознавчого дослідження у розмірі 3 400,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Як встановлено судом, між ТОВ «Рошен-Харків» як страхувальником та ПрАТ «СК «Універсальна», як страховиком було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3015/249/002487 від 07.10.2019 року, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим ТЗ, а саме автомобіля CITROEN Jumper, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Отже, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування; пункт 2 частини першої статті 980 ЦК України).

Згідно із ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" визначено, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Судом встановлено, що 17.03.2020 ТОВ «Рошен-Харків» звернулось до ПрАТ «СК «Універсальна» з заявою про на виплату страхового відшкодування, згідно дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 14.03.2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «СК «Універсальна» було відмовлено у виплаті страхового відшкодування за заявою від 17.03.2020, оскільки відповідно до п. 3.1. договору страховиком було прийнято рішення про невизнання страховим випадком заявленої події, так як на водія застрахованого автомобіля ( ОСОБА_1 ) було оформлено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1. cт. 130 кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згодом, ТОВ «Рошен-Харків» було подано заяву про перегляд розгляду страхової справи та сплати страхового відшкодування, у зв`язку з незаконним заволодінням транспортного засобу CITROEN Jumper, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що є предметом розгляду даного спору.

Відповідно до підпункту 8.1.1. пункту 8.1. Договору при настанні страхових випадків за ризиками «Незаконне заволодіння ТЗ» на підтвердження надаються наступні документи:

- належним чином завірена копія витягу з ЄРДР, що включає всі необхідні відомості;

- у разі встановлення винної особи - документ органу МВС або суду, що містить відомості про винну особу;

- у разі не встановлення винної особи - копії постанови (або довідка) органів МВС про прийняття рішення у кримінальному провадженні та оформленого у відповідності з вимогами КПК України Протоколу огляду місця події.

З наявної у матеріалах справи довідки Новобаварського ВП ГуНП в Харківській області від 10.07.2020 року вбачається, що в ході перевірки встановлено, що раніше в Новобаварському ВП ГуНП в Харківській області за даним фактом вже було зареєстровано матеріал ЖЄО № 4290 від 15.03.2020 року та ЖЄО № 8620 від 20.05.2020 року, які не були внесені до ЄРДР в зв`язку з тим, що СВ Новобаварського ВП ГуНП в Харківській області не мало достатніх підстав для цього. 11.06.2020 року до СВ Новобаварського ВП ГуНП в Харківській області повторно було направлено матеріал за скаргою вповноваженої особи ТОВ «Рошен-Харків» за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом належного ТОВ «Рошен-Харків», однак СВ Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області не вбачає підстави для внесення даного матеріалу до ЄРДР».

Отже, відповідно до вищевказаної інформації, отриманої від Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області, не було підтверджено факту незаконного заволодіння транспортним засобом CITROEN Jumper, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також не було внесено відповідних відомостей в ЄРДР у зв`язку з відсутністю фактів, які підтверджують порушення закону.

Підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування встановленні статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України "Про страхування", згідно з якими страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 991 ЦК України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про страхування" договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до підпункту 3. 1. 14 пункту 3. 1. договору не визнаються страховими випадками і відповідно не підлягають страховому відшкодуванню збитки у разі вчинення Страхувальником, його представником, водієм, особою, допущеною до керування ТЗ або іншими особами за їх вказівкою перелічених нижче дій: заволодіння ТЗ особами, яким Страхувальник довірив керування ТЗ, шляхом введення Страхувальника в оману, або зловживання довірою. А також використання ТЗ особами, яким було довірено ТЗ для виконання ремонтних робіт, мийки, хімчистки, технічного огляду, паркування тощо, якщо таке використання передбачено характером робіт, для яких вищезазначеним особам було довірено ТЗ.

Судом прийнято до уваги, що водій пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_1 є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен- Харків» і заволодів транспортним засобом через зловживання довірою страхувальника та/або введенням в оману останнього.

При цьому, порушень норм законодавства з боку водія не було, що підтверджується довідкою з Новобаварського ВП ГуНП в Харківській області і відсутністю даних в ЄРДР.

Згідно з підпунктом 6. 2. 10. пункту 6.2. договору страхувальник забов`язаний довести до відома осіб, допущених до керування ТЗ, умови цього договору та нести відповідальність за цим договором за їх вчинки, як за свої.

Відповідно до підпункту 11.1.1 пункту 11.1 договору підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є навмисні дії страхувальника (Вигодонабувача або особи, допущеної до керування ТЗ) спрямовані на настання страхового випадку.

Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (ч. 3 ст. 991 ЦК України).

Приймаючи до уваги, що водій ОСОБА_1 працюючи на ТОВ «Рошен-Харків» заволодів застрахованим транспортним засобом шляхом зловживання довірою страхувальника та/або введенням в оману останнього, а також спрямував свої дії на настання страхового випадку, то у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» не виникло правових підстав для здійснення страхового відшкодування, а відмова у виплаті такого відшкодування була законною та обґрунтованою.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з чим позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 375 092,07 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, оскільки вимоги про стягнення пені та витрати на проведення товарознавчого дослідження є похідними від основної вимоги позивача, в якій судом відмовлено, то вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 13 691,15 грн та витрат на проведення товарознавчого дослідження у розмірі 3 400,00 грн є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-Харків".

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.01.2021

Суддя Л. Г. Пукшин