Рішення № 94095177, 13.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2021Справа № 910/15982/20Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства «ДУБЕКСПО» (01004, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 5, корпус Б) до за участю проДержавної казначейської служби України (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ БАСТІОННА, будинок 6) Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача 1. Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19); 2. Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ТЕРЕЩЕНКІВСЬКА, будинок 11-А) стягнення пені у розмірі 4 307 грн. 81 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне підприємство «ДУБЕКСПО» (далі - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі - «Відповідач») про стягнення пені у розмірі 4 307 грн. 81 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов`язання з перерахування грошових коштів на підставі виконавчого документа.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2020 року позовну заяву Приватного підприємства «ДУБЕКСПО» до Державної казначейської служби України та Головного управління Державного казначейства України в мі. Києві про стягнення пені у розмірі 4 307 грн. 81 коп. залишено без руху.

09.11.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15982/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві та Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

09.12.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи - 2 надійшли пояснення на позовну заяву, якими просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, закрити провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.11.2020 року направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 23.11.2020 року уповноваженим особам Відповідача, Третіх осіб та поверненням на адресу суду поштового конверту у зв`язку з відсутністю адресата, надісланого на адресу Позивача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Приватного підприємства «ДУБЕКСПО» є 01004, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 5, корпус Б.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/15982/20 направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Приватного підприємства «ДУБЕКСПО», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Позивач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд, розглянувши письмові пояснення Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про закриття провадження у справі №910/15982/20 від 09.12.2020 року з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року по справі №910/4590/19, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року по справі №910/4590/19 зроблено висновок, що при вирішенні спору про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів перед судом обов`язково постане питання про наявність заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, суму такої заборгованості, строк сплати такої заборгованості та тривалість прострочення, тобто питання, спір щодо яких підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства незалежно від того, чи поєднана така вимога з однією з вимог, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 5 КАС України, чи поєднана вона з вимогою про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та чи розглянуті такі вимоги в іншій справі. Ураховуючи зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Проте, Суд зазначає, що правовідносини, які є предметом розгляду даної справи є відмінними від тих правовідносин, які були предметом розгляду у постанові Великої Палати Верховного Суду. Так, предметом розгляду справи №910/15982/20 є стягнення пені на підставі п.32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», в той же час предметом розгляду справи №910/4590/19 було стягнення 3% річних та інфляційних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. За таких підстав, у зв`язку з тим, що вказані правовідносини не є подібними, постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 року по справі №910/4590/19 не підлягає застосуванню, а тому відсутні підстави для закриття провадження у даній справі.

Крім того, Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З огляду на це спір щодо застосування заходів відповідальності за порушення зобов`язання, яке позивач вважає грошовим, навіть якщо учасником цього зобов`язання є суб`єкт владних повноважень, розглядається залежно від суб`єктного складу у порядку цивільного чи господарського судочинства. Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 квітня 2018 року по справі № 758/1303/15-ц.

З огляду на викладене, за своїм змістом та суттю правовідносини щодо стягнення пені з урахуванням суб`єктного складу сторін в цій справі, до якого не входять фізичні особи, носять характер приватноправових відносин.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2015 року по справі №826/20661/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 року та постановою Верховного Суду від 27.05.2019 року, адміністративний позов Приватного підприємства «ДУБЕКСПО» задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Дубекспо» суму пені за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 134 619,11 грн. Зобов`язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві подати до суду у десятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили письмовий звіт про його виконання.

01.03.2016 року на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2015 року по справі №826/20661/15 видано виконавчий лист про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Дубекспо» суму пені за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 134619,11 грн. Боржником за даним виконавчим листом є Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2020 року по справі №826/20661/15 задоволено заяву Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про видачу дубліката виконавчого листа, видано Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві дублікат виконавчого листа від 01.03.2016 року по справі №826/20661/15.

Листом №5-06/16705 від 23.09.2020 року Державна казначейська служба України повідомила Позивача, що листом Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві від 01.09.2020 року №04-01.5/8441 пакет документів з дублікатом виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/20661/15 направлено на виконання до Казначейства (одержано 04.09.2020 №08-51146). (а.с.10)

Відповідно до платіжного доручення №8113 від 08.10.2020 року платником Державною казначейською службою України було перераховано на рахунок Приватного підприємства «ДУБЕКСПО» грошові кошти у розмірі 134 619 грн. 11 коп. із зазначенням призначення платежу: «на виконання дубліката викон.листа суду 01.03.2016 по справі №826/20661/15 та висновку від 08.10.2020р. №117 щодо відшкодування суми пені». (а.с.8)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що часовий проміжок між поданням виконавчого листа (04.09.2020 р.) та його виконанням (08.10.2020 р.) склав 35 днів, а тому відповідно до п.32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» він має право на нарахування пені за несвоєчасне виконання платіжного доручення. За таких підстав, Позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України пеню у розмірі 4 307 грн. 81 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства «ДУБЕКСПО» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено Судом, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2015 року по справі №826/20661/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 року та постановою Верховного Суду від 27.05.2019 року, адміністративний позов Приватного підприємства «ДУБЕКСПО» задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Дубекспо» суму пені за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 134 619,11 грн. Зобов`язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві подати до суду у десятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили письмовий звіт про його виконання.

01.03.2016 року на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2015 року по справі №826/20661/15 видано виконавчий лист про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Дубекспо» суму пені за протермінування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 134619,11 грн. Боржником за даним виконавчим листом є Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2020 року по справі №826/20661/15 задоволено заяву Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про видачу дубліката виконавчого листа, видано Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві дублікат виконавчого листа від 01.03.2016 року по справі №826/20661/15.

Листом №5-06/16705 від 23.09.2020 року Державна казначейська служба України повідомила Позивача, що листом Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві від 01.09.2020 року №04-01.5/8441 пакет документів з дублікатом виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/20661/15 направлено на виконання до Казначейства (одержано 04.09.2020 №08-51146). (а.с.10)

Відповідно до платіжного доручення №8113 від 08.10.2020 року платником Державною казначейською службою України було перераховано на рахунок Приватного підприємства «ДУБЕКСПО» грошові кошти у розмірі 134 619 грн. 11 коп. із зазначенням призначення платежу: «на виконання дубліката викон.листа суду 01.03.2016 по справі №826/20661/15 та висновку від 08.10.2020р. №117 щодо відшкодування суми пені». (а.с.8)

Згідно з преамбулою Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього Закону суб`єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем.

Пунктом 1.43 статті 1 вказаного Закону встановлено, що учасник/член платіжної системи (далі - учасник платіжної системи) - юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги.

Згідно з пунктом 11.4 статті 11 цього Закону для проведення переказів через систему міжбанківських розрахунків Національного банку України банки-резиденти, Державна казначейська служба України, Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках відкривають рахунки в Національному банку України.

Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/201 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Державна казначейська служба України (Казначейство України) є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

Згідно з пунктом 1.8 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 № 758 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 № 1206/21518, розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Казначейства і клієнтами (додатки 1 та 2 до цього Порядку).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про виконавче провадження" органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.

Частиною 4 статті 44 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що орган державної виконавчої служби та приватний виконавець щодо кожного рахунка ведуть електронний облік і звітність за сумами на рахунках у порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Механізм безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845) та Порядком взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 343 від 09.03.2016 (далі - Порядок № 343).

Органи Казначейства приймають виконавчі документи дотримуючись п. 16-23 Порядку № 845, після чого скеровують їх для виконання до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ).

Строки опрацювання документів при безспірному списанні коштів за рішеннями про стягнення пені визначені Порядком №343.

Крім того, строки опрацювання документів безпосередньо органами Казначейства також врегульовано Порядком проведення безспірного списання коштів державного бюджету, спрямованого на виконання судових рішень про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, затвердженим наказом Казначейства від 03.11.2015 №307 - в редакції, що діяла до 19.12.2018, та наказом Казначейства від 19.12.2018 №399 - в редакції, що діє з 19.12.2018 (далі - Порядок № 307 та Порядок № 399 відповідно).

Суд зазначає, що на Державну казначейську службу України у цих відносинах, як на учасника системи електронних платежів Національного банку України, розповсюджується дія Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція №22).

Відповідно до пунктів 8.1, 8.4 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

За приписами пункту 2.19 Інструкції №22 розрахункові документи (документи на паперовому носії, що містять доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача), що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Відповідно до пункту 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов`язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що оскільки Державна казначейська служба України є учасником системи електронних платежів, тому на неї поширюються норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" щодо обов`язку здійснювати перерахунок коштів у триденний строк.

Судом встановлено, що Державна казначейська служба України отримала від Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві пакет документів з дублікатом виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/20661/15 04.09.2020 року, проте перерахування грошових коштів на рахунок Позивача відбулось лише 08.10.2020 року, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Відповідно до статей 251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно із частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Враховуючи те, що пунктом 8.4 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів, тому Державна казначейська служба України повинна була виконати переказ у строк по 09.09.2020 року, оскільки 05.09.2020 року та 06.09.2020 року припадає на вихідні дні.

Таким чином, прострочення виконання Відповідачем його зобов`язання з перерахування грошових коштів на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/20661/15 розпочинається з 10.09.2020 року.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з несвоєчасним перерахування грошових коштів на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/20661/15, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов`язання з 10.09.2020 р. по 07.10.2020 р., оскільки при здійсненні розрахунку пені Позивач не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, вважає, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 3 769 грн. 34 коп.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких підстав, Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «ДУБЕКСПО» до Державної казначейської служби України про стягнення пені у розмірі 4 307 грн. 81 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 3 769 грн. 34 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Приватного підприємства «ДУБЕКСПО» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ БАСТІОННА, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 37567646) на користь Приватного підприємства «ДУБЕКСПО» (01004, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОРЬКОГО, будинок 5, корпус Б, Ідентифікаційний код юридичної особи 36203336) пеню у розмірі 3 769 (три тисячі сімсот шістдесят дев`ять) грн. 34 (тридцять чотири) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути з Державної казначейської служби України (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ БАСТІОННА, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 37567646) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 839 (одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять) грн. 25 (двадцять п`ять) коп.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13 січня 2021 року.

Суддя О.В. Чинчин