Рішення № 94095166, 11.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.01.2021Справа № 910/9571/20Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс"

про стягнення 13215,33 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" про стягнення за договором від 17.05.2018 № В-2129 основної заборгованості в розмірі 10959,89 грн., пені в розмірі 1861,89 грн. та трьох процентів річних у розмірі 393,55 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

23.07.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказана ухвала відповідачу вручена, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2018 між позивачем, як страховиком, та відповідачем, як страхувальником, укладено договір про співпрацю при обов`язковому страхуванні цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування «зелена картка» № В-2129, за умовами якого страховик бере на себе зобов`язання відшкодувати збитки, заподіяні забезпеченими за цим договором транспортними засобами страхувальника майну, життю і здоров`ю третіх осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 5.2 договору страхові платежі по «зеленим карткам», оформленим згідно з заявами, сплачуються на поточний рахунок страховика відповідно до додатків до договору, що встановлюють їх суми і строки внесення.

Додатковою угодою від 01.09.2018 № 04/09 до договору сторони погодили, що у відповідності з графіком сплати страховий премій по страхуванню цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території країн - учасниць міжнародної системи автострахування «зелена картка», розбивка страхового платежу за оформленими «зеленими картками» № 12923466 (1 тягач, згідно списку, що додається) на загальну суму 21066 грн. здійснена наступним чином: 1-й етап - 50 % - 10533 грн. зі строком сплати до 31.08.2018 включно; 2-й етап - 50 % - 10533 грн. зі строком сплати до 28.02.2019 включно.

Відповідно до полісу № 12923466 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування «зелена картка» страхова премія за останнім становить 21066 грн., період дії - 01.09.2018 по 31.08.2019, забезпечений транспортний засіб MAN TGX 18/40 BLS, державний номер НОМЕР_1 , страхувальник - ТОВ "Транс-Ресурс".

Спір у справі виник внаслідок несплати відповідачем другої частини страхового платежу за договором від 17.05.2018 № В-2129.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 989 ЦК України страхувальник зобов`язаний своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із умов укладеного між сторонами договору від 17.05.2018 № В-2129 із додатковою угодою від 01.09.2018 № 04/09 слідує, що відповідач мав здійснити сплату страхового платежу за полісом № 12923466 у розмірі 21066 грн. шляхом оплати двох платежів по 10533 грн. до 31.08.2018 та до 28.02.2019 включно.

Водночас, другу частину страхового платежу відповідач у порушення договірного обов`язку позивачу не перерахував, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 10533 грн. страхового платежу.

Також позивачем за несвоєчасну сплату страхового платежу нарахована пеня в розмірі 1861,89 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.3 договору в разі невнесення страхового (чергового) платежу в строки, зазначені в додатках до договору, страхувальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки внесення страхового (чергового страхового) платежу від суми такого платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення пені в повному обсязі.

Крім того, позивач просив стягнути 393,55 грн. трьох процентів річних та 426,89 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши арифметичний перерахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат, суд дійшов висновку про задоволення даної позовної вимоги повністю.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Ресурс" (03062, м. Київ, вул. Туполева, 12-а; ідентифікаційний код 33834628) на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33; ідентифікаційний код 16285602) 10533 (десять тисяч п`ятсот тридцять три) грн. основного боргу, 1861 (одну тисячу вісімсот шістдесят одну) грн. 89 коп. пені, 393 (триста дев`яносто три) грн. 55 коп. трьох процентів річних, 426 (чотириста двадцять шість) грн. 89 коп. інфляційних втрат, а також 2102 (дві тисячі сто дві) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова