Рішення № 94095083, 11.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2021Справа № 910/11507/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд»

про стягнення 12 537, 25 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК" "Нафтогаз України", позивач) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 12 537, 25 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору постачання № 7275/18-БО-23 від 16.10.2018 р. в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, у зв`язку з чим відповідачу були нараховані штрафні санкції та матеріальні втрати.

У позові АТ "НАК" "Нафтогаз України" просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 9 354,81 грн., інфляційні втрати у сумі 1 348,16 грн., 3 % річних у сумі 1 834,28 грн., що разом складає 12 537, 25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк, письмового відзиву на позов не надав. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Отже, розглянувши позовні вимоги по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 16.10.2018 р. між АТ "НАК" "Нафтогаз України" (постачальник) та АТ "Українська залізниця" (покупець) був укладений договір постачання природного газу № 7275/18-БО-23 (далі - договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1). Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2).

Відповідно до п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 8 від 26.03.2019 р.) постачальник передає споживачу з 01.10.2018 р. по 30.04.2019 р. газ в кількості 289,448 тис. куб.м., приймання-передача природного газу у відповідному місяці постачання оформлюється актом приймання-передачі (п. 3.8 договору). Ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 7 482,61 грн. (п. 4.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018 р.).

Відповідно до п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018 р.) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30.04.2019 р., а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення (п. 11.1 в редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018 р.).

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що у пероід з листопада 2018 р. по квітень 2019 р. позивач поставив відповідачу газ на загальну суму 2 076 739,10 грн. Вказана обставина підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, копії яких наявні у матеріалах справи.

Проте, відповідач вартість газу сплатив із порушенням строку, обумовленого стронами, про що свідчать банківські виписки, які містяться у матеріалах справи.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що АТ "Українська залізниця" допустило прострочення зобов`язання зі сплати вартості поставленого йому газу у строки, визначені умовами договору, що є порушенням господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач нарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3 % річних на суму простроченого зобов`язання за актами наданих послуг у листопаді 2018 р. - квітні 2019 р.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, згідно з п. 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018 р.) за несвоєчасну оплату споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом ч. 6 ст. 232 ГК України строк за порушення грошових зобов`язань, не є позовною давністю, а є періодом часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду (п. 2.5 Постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій на підставі наведених приписів закону та умов договору, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 9 354,81 грн., тобто у заявленій позивачем сумі.

Також позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 1 348,16 грн. та 3 % річних у сумі 1 834,28 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши власний перерахунок заявлених матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 1 348,16 грн. та 3 % річних у сумі 1 834,28 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» про стягнення заборгованості у сумі 12 537, 25 грн. задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) пеню у сумі 9 354 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн. 81 коп., інфляційні втрати у сумі 1 348 (одна тисяча триста сорок вісім) грн. 16 коп., 3 % річних у сумі 1 834 (одна тисяча вісімсот тридцять чотири) грн. 28 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Повне судове рішення складене 11 січня 2021 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.