Рішення № 94095074, 15.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.12.2020Справа № 910/8152/20

Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. за участю секретаря - Гольцової М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/8152/20

За первісним позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код: 24584661)

в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, будинок 133; ідентифікаційний код: 19355964)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, будинок 13, офіс 222; ідентифікаційний код: 36046631)

Про зобов`язання здійснити поставку товару та стягнення пені і штрафу за порушення строку поставки у розмірі 377 382,08 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія"

До Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"

Про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 572 752, 80 грн, 3% річних за прострочений період виконання грошового зобов`язання у розмірі 4 553, 85 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 863, 76 грн за договором поставки товарів.

За участі представників учасників справи:

Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Мариніч Н. В., адвокат (довіреність №б/н від 02.09.2019);

Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): Коновалов А. В. директор (наказ №12-К від 23.09.2011, протокол №2, Статут).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі - позивач), звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» (далі - відповідач) про зобов`язання здійснити поставку товару на суму 248047, 20 грн та стягнення пені і штрафу за порушення строку поставки у розмірі 129 334, 88 грн.

Підставою звернення до суду з позовом позивач зазначає порушення відповідачем своїх зобов`язань по договору № 254(3)19УК від 03.06.2019 в частині порушення строку поставки товару на суму 572 752,80 грн. та не поставки товару на суму 248 047,20 грн, в зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф на підставі п.п. 7.1, 7.2 договору у розмірі 71 878,88 грн. - пені та 57 456,00 грн. - штрафу, а також позивач просить зобов`язати відповідача виконати зобов`язання в натурі - здійснити поставку недопоставленого товару на суму 248 047,20 грн.

15.06.2020 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та встановив позивачу строк - 5 днів для усунення недоліків позовної заяви.

24.06.2020 на виконання вимог ухвали від 15.06.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою останній усунув визначені судом недоліки.

07.07.2020 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику представників сторін).

29.07.2020 через відділ канцелярії суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява № б/н від 27.07.2020, в якій останній просить стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» суму основної заборгованості за договором поставки товарів № 254(3)19УК/53-121-01-19-08143, що вважається укладеним від 14.06.2019 у розмірі 572 752, 80 грн, 3% річних за прострочений період виконання грошового зобов`язання у розмірі 4 553, 85 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 863, 76 грн, в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про зобов`язання здійснити поставку товару та стягнення пені і штрафу за порушення строку поставки у розмірі 377 382, 08 грн просить відмовити повністю.

04.08.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, ухвалив перейти до розгляду справи в загальному позовному провадженні, розгляд справи здійснювати зі стаді відкриття провадження у справі, зустрічні позовні вимоги об`єднати в одне провадження з первісним позовом у справі №910/8152/20, підготовче засідання призначити на 08.09.2020.

25.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідач за зустрічним позовом просить суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі та задовольнити первісний позов, оскільки здійснення поетапної поставки товару Договором №254(3)19УК/53-121-01-19-08143 від 14.06.2019 не передбачено, а отже строк оплати за частково поставлений товар згідно спірної накладної у відповідача за зустрічним позовом не настав. Оплата товару здійснюється після поставки всього товару впродовж 45 днів, а в часині сплати вартості товару у розмірі суми ПДВ - після отримання від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН у встановленому ПК України порядку, а посилання позивача за зустрічним позовом на притримання ним виконання зобов`язання з поставки товару на решту суми є безпідставними.

08.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, в якій позивач за зустрічним позовом вважає заперечення відповідача за зустрічним позовом такими, що суперечать положенням чинного законодавства, що регламентують строк виконання відповідного грошового зобов`язання та просив позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі, в задоволенні первісного позову відмовити.

В судове засідання 08.09.2020 прибув представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) (повноваження підтверджені), суд ухвалив продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 27.10.2020, про що учасники справи повідомлені належним чином.

28.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в яких відповідач за зустрічним позовом не погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом викладеними у відповіді на відзив і вважає їх помилковими та просив у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

20.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) про відкладення розгляду справи №910/8152/20 до закінчення карантину в Україні.

В судове засідання 27.10.2020 прибув представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним), позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) чи його уповноважений представник не прибув.

В судовому засідання 27.10.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) про відкладення розгляду справи до закінчення карантину; представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) подав клопотання про зменшення розміру санкцій за первісним позовом. Суд ухвалив закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті на 10.11.2020, про що повідомлені учасники справи.

27.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) щодо заперечення на відповідь на відзив за зустрічною позовною заявою.

05.11.2020 Господарський суд міста Києва повідомив учасників справи про відкладення розгляду справи на 01.12.2020, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та визнав явку сторін або їх уповноважених представників обов`язковою.

06.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача за зустрічним позовом проти додаткових пояснень позивача за зустрічним позовом.

В судове засідання 01.12.2020 прибули представники сторін, суд, заслухавши вступне слово учасників справи, оголосив перерву у судовому засіданні до 15.12.2020.

В судове засідання 15.12.2020 прибули: представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) та відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним). Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) підтримав первісні позовні вимоги та просив їх задовольнити, у задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити. Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) просив у задоволенні первісних позовних вимог відмовити, зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний позов та зустрічний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи Суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 14.06.2019, між ТОВ «Українська міжнародна торговельна компанія» (надалі - постачальник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (надалі - покупець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) укладено Договір поставки товару №254(3)19УК/53-121-01-19-08143 (надалі - Договір) згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар згідно зі специфікацією №1 та додатком №1 до договору.

Згідно п. 3.1. Договору вартість товару за договором складає 684 000, 00 грн, крім того ПДВ 20 % 136 800, 00 грн, загальна вартість складає 820 800, 00 грн.

Додатковою угодою №1 від 20.09.2019 до Договору сторони погодили викласти п. 1.3. Договору в наступній редакції: «Строк поставки товару: жовтень-грудень 2019».

Згідно п. 3.2. Договору, розрахунок за весь товар, поставлений відповідно до п. 1.1., здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановленому Податковим кодексом України випадках та порядку.

З вказаних пунктів Договору вбачається, що сторони відокремили строк сплати вартості товару у розмірі 684 000, 00 грн та ПДВ (20 %) у розмірі 136 800, 00 грн.

Згідно з п. 4.2. Договору товар, що поставляється, повинен супроводжуватися наступними документами: видаткова накладна - 3 екз.; сертифікат якості; рахунок - фактура.

Відповідно до п. 4.3. Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну України №1307 від 31.12.2015 р., складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця pdvl@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією Податкового кодексу України. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

Згідно п. 7.6. Договору у випадку не надання постачальником покупцю у встановлений законодавством строк, електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п. 3.1. Договору на суму ПДВ.

Згідно п. 6.2. Договору у випадку недопоставки товару постачальник зобов`язаний протягом 14 (чотирнадцяти) днів поставити бракуючу кількість на умовах DDP (м. Енергодар) та відшкодувати покупцю збиток, який виник у зв`язку з недопоставкою товару. Допоставлений товар повинен відповідати сертифікату якості.

В п. 7.2. Договору сторони погодили, що за порушення строків поставки або недопоставку товару постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 (тридцять) днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % (сім) від зазначеної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Даний договір діє до 31.12.2019.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов Договору, відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) 04.03.2020 було частково поставлено, а позивачем за первісним позовом (покупцем; відповідачем за зустрічним позовом) прийнято товар на суму 572 752, 80 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №113 від 04.03.2020. Видаткова накладна підписана покупцем без зауважень.

Позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач за первісним позовом всупереч умовам Договору не виконав договірні зобов`язання в повному обсязі та не здійснив поставку товару на решту суми у розмірі 248047,20 грн., окрім того часткова поставка товару на суму 572752, 80 грн була здійснена з порушенням обумовлених строків поставки товару в Додатковій угоді №1 до Договору.

Пунктом 9.2. Договору встановлено - досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов`язковим.

Позивач за первісним позовом стверджує, що 21.01.2020 та 24.02.2020 ним надсилались на адресу відповідача за первісним позовом претензії про сплату пені за порушення строку поставки та виконання зобов`язання з поставки товару (21.01.2020) та про сплату пені та штрафу за порушення строку поставки товару більше 30 днів (24.02.2020).

Приписами статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок", встановлено - оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку. Договір про надання послуги поштового зв`язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.

Так, відповідно за змістом п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача

Згідно п. 8 Правил, оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. До внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою (пункт 19 Правил).

При цьому згідно п. 61 Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Відтак, повідомлення про вручення поштового відправлення є інформаційним документом, що засвідчує прийняття отримувачем зареєстрованого поштового відправлення та при цьому тільки поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення підтверджують які саме документи пересилались стороною. Отже, належним доказом відправлення одержувачеві (в даному випадку - відповідачеві) претензії є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг - касовий чек, розрахункова квитанція тощо.

За приписом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до інформації з офіційного сайту АТ «УКРПОШТА» дані поштового відправлення №7150304967541 та №7150305019728 не зареєстровані в системі, а за відсутності підтвердження оплати послуг поштового зв`язку або надання відповідачу за первісним позовом претензій в інший спосіб - суд, з огляду на вірогідність доказів, позбавлений можливості упевнитись щодо якого відправлення була зазначена поштова накладна, а відтак чи складений опис у відповідності до законодавства України.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Оскільки, постачальником були порушені визначені договором строки поставки товару позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача у відповідності до п. 7.2 Договору пеню в загальному розмірі 71 878, 88 та штраф в розмірі 57 456, 00 грн., зобов`язати постачальника виконати умови Договору, а саме здійснити поставку товару на суму 248 047, 20 грн, стягнути з відповідача за первісним позовом судові витрати зі сплати судового збору у роз мірі 5 660, 74 грн.

В свою чергу позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) зазначає, що відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) всупереч п. 3.2. Договору не здійснив оплату вартості частково поставленого товару за спірною накладною №113 від 04.03.2020 на суму 572 752, 80 грн та просить її стягнути з покупця в судовому порядку, а також 3 % річних у розмірі 4 553, 85 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 863, 76 грн. за порушення строків оплати товару.

Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічних позовних вимог заперечує з тих підстав, що строк оплати вартості частково поставленого товару на суму 572 752, 80 грн не настав, оскільки п. 3.2. Договору пов`язує початок перебігу строку оплати товару з моменту постави всього товару, а не його частини, крім того, позивач за зустрічним позовом не надав відповідачу за зустрічним позовом у відповідності до п. 3.2. Договору податкову накладну, що зареєстрована у відповідності до Податкового кодексу України в ЄРПН, а отже обов`язок сплати вартості товару у розмірі суми ПДВ також не настав.

Предметом первісного позову є вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 71 878, 88 грн пені та 57 456, 00 грн штрафу за порушення строків поставки товару, а предметом зустрічного позову є вимоги позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) про стягнення з відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) 3 % річних в розмірі 4 553, 85 грн та інфляційних втрат в розмірі 2 863, 76 грн, з огляду на неналежне виконання умов договору в частині оплати вартості поставленого товару.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог та про часткове задоволення зустрічних позовних вимог, з наступних підстав.

Щодо первісних позовних вимог.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, укладеним в процедурі публічної закупівлі, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України та Глави 30 ГК України.

Договір, укладений між сторонами, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. 11, 202, 509, 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 1.3. Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 20.09.2019) строк поставки: жовтень-грудень 2019. Відтак, кінцевим строком поставки товарів є 31.12.2019 включно.

Таким чином, за умовами договору відповідач зобов`язаний був поставити товар вартістю 820 800, 00 грн до 31.12.2019 включно, проте, поставив товар 05.03.2020 на суму 572 752, 80 грн, що підтверджується видатковою накладною №113 від 04.03.2020.

В матеріалах справи відсутні докази підтвердження поставки товару на решту суми у розмірі 248 047, 20 грн.

Разом з тим, умовами п. 7.2. Договору сторони погодили, що за порушення строків поставки або недопоставку товару постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, по якому допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення більше 30 (тридцять) днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % (сім) від зазначеної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 1, 4). Відповідно до ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України).

Відповідач за первісним позовом не навів Суду ні доводів щодо не вчинення покупцем дій, до вчинення яких він не міг виконати свій обов`язок, ні доводів щодо відсутності з його боку вини в порушенні строків поставки товару.

З огляду на наведене та виходячи з положень ст. 610, 611, 612 ЦК України, відповідач за первісним позовом є порушником зобов`язання зі своєчасної поставки товару по договору, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема, у вигляді нарахування та стягнення за порушення строків виконання зобов`язання - пені у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення поставки, за кожний день прострочення, та штрафу у розмірі 7 % вартості товару, з якого допущено прострочення поставки більше як на 30 днів, на підставі п. 7.2 договору та ч. 2 ст. ГК України.

Разом з тим, щодо заявленого відповідачем за первісним позовом клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 85 % від розрахунків наданих позивачем за первісним позовом Суд зазначає наступне:

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України). У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною першою статті 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Застосоване у частині 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідач за первісним позовом просить Суд зменшити розмір неустойки з тих підстав, що розмір неустойки (штраф та пеня), яку просить стягнути позивач за первісним позовом складає майже 16 % від загальної суми Договору та обтяжує фінансове становище відповідача за первісним позовом, спотворює дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання, стягнення санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків для іншої сторони, що не відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності. Відповідач за первісним позовом також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність у позивача за первісним позовом збитків, спричинених порушенням строків поставки товару, більше того, в матеріалах справи є доказ, із якого вбачається, що порушення строків поставки не мало для покупця жодних негативних наслідків.

Враховуючи вищезазначене, прийнявши до уваги що договір укладений на умовах оплати товару після поставки, що свідчить про залучення з боку постачальника власних коштів для його виконання, що відповідач за первісним позовом здійснив поставку товару в обсязі 70 % від загальної вартості, що позивач за первісним позовом не довів наявність збитків у зв`язку з простроченням поставки товару відповідачем за первісним позовом, а також відсутність сплати позивачем за первісним позовом вартості частково поставленого товару, Суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру присуджених штрафних санкцій та зменшити розмір санкцій на 25 % від суми, яка підлягає стягненню, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін та відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності до договору.

Наявність правових підстав для зменшення штрафних санкцій у відповідності до положень ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, у зв`язку з відсутністю з збитків завданих порушенням та з огляду на інші обставини справи, винятковість яких оцінюється судом, що розглядає справу та наявність у суду відповідного права, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, в тому числі підтверджується аналогічними висновками викладеними у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 902/1054/17, від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17, від 10.07.2019 у справі № 922/2776/18, від 29.10.2019 у справі № 925/560/18, від 12.12.2019 у справі № 910/3932/19 та від 29.04.2020 у справі № 917/693/19.

Позивач за первісним позовом у відповідності до п. 7.2. Договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення, що дорівнює 71 878, 88 грн, а також штраф у розмірі 7 % за прострочення зобов`язання більше як на 30 днів, що дорівнює 57 456, 00 грн.

Суд, перевіривши вірність розрахунків позивача за первісним позовом, дійшов висновку, що розрахунок пені є помилковим. Здійснивши власний розрахунок пені суд дійшов висновку, що дійсна сума пені становить 71 630, 83 грн, у зв`язку з чим зменшенню підлягає розмір пені, що визначений судом. Разом з тим, розрахунок штрафу є вірним та обґрунтованим.

Однак, сплата неустойки не звільняє винну сторону від виконання договірних зобов`язань.

Згідно умов п. 6.2. Договору вбачається, що у випадку недопоставки товару постачальник зобов`язаний протягом 14 днів поставити бракуючу кількість на умовах DDP (м. Енергодар) та відшкодувати покупцю збиток, який виник у зв`язку з недопоставкою товару.

У зв`язку з тим, що в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем за первісним позовом товару на решту суми обумовленої Договором у розмірі 248 047, 20 грн та доказів зворотного відповідачем до суду не надано, а строк виконання зобов`язання з поставки товару у відповідності до Додаткової угоди №1 від 20.09.2019 до Договору настав, суд дійшов висновку про те, що первісний позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 53 723, 12 грн - пені (75 % від обґрунтованої суми пені) та 43 092, 00 грн штрафу (75% від заявленої суми штрафу), зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» виконати умови Договору №254(03)19УК від 03.06.2019 та поставити позивачу за первісним позовом товар на суму 248 047, 20 грн, відповідно до визначеного позивачем переліку.

Щодо зустрічних позовних вимог Суд зазначає таке.

Як встановлено судом вище та не заперечується сторонами, 05.03.2020 позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) поставив, а відповідач за зустрічним позовом (позивач за первісним позовом) прийняв товар на загальну вартість 572 752, 80 грн, що підтверджується видатковою накладною №113 від 04.03.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.2 Договору розрахунок за весь товар, поставлений відповідно до п. 1.1. здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Таким чином, з аналізу п. 3.2 Договору вбачається, що відповідач має здійснити розрахунок за товар протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції, при цьому, оплата частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється не раніше отримання доказів реєстрації податкової накладної.

У випадку ненадання постачальником покупцю у встановлений законодавством строк електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити вартість Договору, передбачену п. 3.1 цього Договору на суму ПДВ (п. 7.6. Договору).

При цьому, відповідно до п. 4.3. Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Мінфіну України №1307 від 31.12.2015 р., складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця pdvl@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією Податкового кодексу України. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

Відповідно до п.44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 201.1. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (а); дата складання податкової накладної (б); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (в); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (г); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (д); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (е); ціна постачання без урахування податку (є); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (ж); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (з); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (і); індивідуальний податковий номер (й).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.201.2. статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Така податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З матеріалів справи вбачається, що згідно податковою накладною №7 від 04.03.2020, що має відмітку контролюючого органу про її реєстрацію, та квитанції про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН від 30.03.2020, ТОВ «Українська міжнародна торгівельна компанія» своєчасно зареєстровано податкове зобов`язання по поставці ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" товару загальною вартістю 572 752, 80 грн. (ПДВ - 95 458, 80 грн).

Пунктом 7.6. Договору визначено, що у випадку ненадання постачальником покупцю у встановлений законодавством строк електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, покупець має право в односторонньому порядку зменшити вартість Договору, передбачену п. 3.1 цього Договору на суму ПДВ.

Оскільки чинним законодавством визначено лише строк для реєстрації податкової накладної, який позивачем не порушено, а строку надання такої податкової накладної контрагенту не визначено, враховуючи, що покупцем (тобто відповідачем за зустрічним позовом) не зменшено ціну позову на суму ПДВ, податкову накладну №7 від 04.03.2020 було зареєстровано в ЄРПН, а також враховуючи чинні норми законодавства суд зазначає, що з означеної дати (дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН) відповідач міг самостійно довідатись про реєстрацію податкової накладної, однак цього не зробив та вартість Договору на суму ПДВ зменшив, за таких обставин саме лише посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що позивач за зустрічним позовом не надсилав на його електронну адресу податкову накладну жодними чином не свідчить, що він не був обізнаний про факт реєстрації позивачем такої податкової накладної.

Таким чином, оскільки чинним законодавством не встановлено строку надання податкової накладної покупцю, а покупцем такий строк не встановлювався, з огляду на відсутність будь-яких заперечень-зауважень у видатковій накладній, оскільки реєстрації податкової накладної здійснена до виникнення строку з оплати товару, визначеного п. 3.2 Договору, тобто до сплину 45 календарних днів з моменту поставки товару (податкова накладна зареєстрована 30.03.2020, а строк оплати вартості всього поставленого товару настав 21.04.2020), отже, після сплину визначеного строку, у відповідача виник обов`язок з оплати товару у повному обсязі, в тому числі ПДВ, з огляду на реєстрацію податкової накладної у визначений законодавством строк та відсутності підтвердження зменшення ціни договору відповідачем в односторонньому порядку, а можливість отримання податкової накладної відповідачем безпосередньо з ЄРПН, а не від позивача саме по собі не нівелює обов`язок відповідача у відповідності до п. 201.10 Податкового кодексу України зі сплати ПДВ, як і не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України.

Разом з тим, суд відхиляє заперечення відповідача за зустрічним позовом в частині не настання строку оплати товару, оскільки, жодним положенням Договору не визначено обов`язку позивача здійснити поставки всього обсягу товару одномоментно за однією видатковою накладною чи заборони позивачу здійснювати поставку товару партіями. Крім того, сам відповідач за зустрічним позовом прийняв виконання частини поставки , а отже зобов`язаний здійснити оплату поставленого товару.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за товар, в тому числі, станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вище викладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість зустрічних позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 572752, 80 грн.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, вимоги позивача за зустрічним позовом щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 3 % річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач за зустрічним позовом є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання по оплаті вартості продукції за договором, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за періоди прострочення в цілому підлягають задоволенню.

Судом перевірено розрахунок позивача за зустрічним позовом в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату вартості продукції за договором за періоди визначені позивачем за зустрічним позовом та визнав правильним розрахунок інфляційних втрат, а отже з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню сума інфляційних втрат, яка визначена позивачем у розмірі 2867, 20 грн.

Разом з тим, розрахунок 3 % річних є помилковим, суд здійснивши власний розрахунок 3 % річних дійшов висновку, що з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 4 459, 96 грн.

Отже, зустрічні позовні вимоги визнаються Судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача за зустрічним позовом підлягає сума основного боргу у розмірі 572 752, 80 грн, 3 % річних в розмірі 4 459, 96 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 863, 76 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання щодо розподілу судового збору судом враховані роз`яснення, викладені у п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у яких зазначено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд не вбачає підстав для зустрічного зарахування стягнутих грошових сум, що передбачено ч. 11 ст. 238 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» про зобов`язання здійснити поставку товару та стягнення пені і штрафу за порушення строку поставки у розмірі 377 382, 08 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, будинок 13, офіс 222; ідентифікаційний код: 36046631) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, будинок 133; ідентифікаційний код: 19355964) 53 723 (п`ятдесят три тисячі сімсот двадцять три) грн 12 коп. пені, 43 092 (сорок три тисячі дев`яносто дві) грн 00 коп. штрафу та 5 657 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн 02 коп. судового збору.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, будинок 13, офіс 222; ідентифікаційний код: 36046631) виконати умови договору №254(3)19УК від 03.06.2019 та поставити Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"(01032, м. Київ, вул. Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, будинок 133; ідентифікаційний код: 19355964) товар на суму 248 047 (двісті сорок вісім тисяч сорок сім) грн 20 коп., відповідно до переліку наведеного в прохальній частині позовної заяви.

4. В задоволенні інших первісних позовних вимог в частині стягнення 18 155, 76 грн пені та 14 364, штрафу відмовити.

5. Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» до вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 572 752, 80 грн, 3 % річних за прострочений період виконання грошового зобов`язання у розмірі 4 553, 85 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 863, 76 грн за договором поставки товарів задовольнити частково.

6. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код: 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, будинок 133; ідентифікаційний код: 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, будинок 13, офіс 222; ідентифікаційний код: 36046631) 572 752 (п`ятсот сімдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят дві) грн 80 коп. основного боргу, 4 459 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 96 коп. 3 % річних, 2 863 (дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн 76 коп. інфляційних втрат та 8 701 (вісім тисяч сімсот одну) грн 15 коп. судового збору.

7. В задоволенні інших зустрічних позовних вимог в частині стягнення 93, 89 грн 3 % річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.01.2021

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких