Рішення № 94094206, 12.01.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/16574/20

2-а-665/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Калініченко О.Б.

при секретарі Машевській О.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектор роти № 5 батальйону № 3 полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Грищенка Олександра Сергійовича, третя особа Департамент патрульної поліції, про визнання постанови незаконною та її скасування, закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

28.07.2020 року до суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до інспектор роти № 5 батальйону № 3 полку № 1 УПП у м. Києві Грищенка О.С. про визнання постанови незаконною та її скасування, закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 14.07.2020 року інспектором Грищенком О.С. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 2824345, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. за порушення п. 17.1. ПДР України.

Пояснює, що 14.07.2020 року близько 18:45 год. неподалік будинку № 130/1 по просп. Перемоги в м. Києві він, керуючи автомобілем марки Mitsubichi Lancer, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по прилеглій території , що прилягає до просп. Перемоги, яка не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, та здійснював виїзд на проспект, що є головною дорогою.

Виконуючи вимоги дорожнього знаку 2.1. та дорожньої розмітки 1.13 ПДР України, які встановлено та нанесено у місці прилягання прилеглої території до просп. Перемоги, керуючись вимогами п. 10.5, позивач виїхав на крайню праву смугу просп. Перемоги, що призначена для руху маршрутних транспортних засобів, та усвідомлюючи, що такий рух заборонено вимогами п. 17.1 цих Правил, виконуючи вимоги п. 10.3, почав перестроюватися в другу смугу, де на той час був щільний потік транспортних засобів.

В той час, коли позивач не повністю завершив маневр, його було зупинено працівником поліції, який не представившись, не роз`яснивши права, не прийнявши до уваги пояснення, почав звинувачувати позивача у порушення ним вимог ПДР України. На усне клопотання позивача про ознайомлення з доказами, які підтверджують вчинення ним адміністративного правопорушення, працівник поліції не відреагував та всупереч волі позивача витягнув його з автомобіля і застосував кайданки, а пізніше доставив до Святошинського РУ ГУ НП у м. Києві, де було винесено оскаржувану постанову.

Вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Крім того зазначає, що за зазначеною в постанові адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 109, не був та за цієї адресою жодного правопорушення не вчиняв, оскільки його було зупинено неподалік будинку № 130/1 по просп. Перемоги в м. Києві

Тому просить скасувати постанову серії ЕАМ № 2824345 від 14.07.2020 року та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04.08.2020 року позовну заяву залишено без руху.

27.08.2020 року на виконання вимог ухвали від 04.08.2020 року до суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання та копія квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28.08.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та залучено до участі у справі Департамент патрульної поліції як третю особу, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору.

В ухвалі учасникам справи було визначено строк на подання відзиву.

Уповноваженою особою сторони відповідача копія ухвали про відкриття провадження та позовна заява з додатками отримана 19.10.2020 року, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Частиною 6 цієї статті визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

06.11.2020 року від ДПП надійшли письмові пояснення на позовну заяву, відповідно до яких представник просить суд у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підтягають задоволенню.

Зазначає, що інспектор згідно положень ст. 252 КАС України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю оцінив докази, а також те, що він особисто бачив, що водій рухався на своєму транспортному засобі по полосі призначеній для руху маршрутних транспортних засобів та громадського транспорту, без наміру здійснити поворот праворуч. На вимоги поліцейського надати документи для встановлення особи, позивач почав вимагати докази його правопорушення ще до початку розгляду справи. Після чого відповідач попросив позивача вийти з транспортного засобу для подальшого направлення до відділку поліції для встановлення особи та розгляду справи.

Оскаржувана постанова винесена у межах повноваження відповідача в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 14.07.2020 року інспектором Грищенком О.С. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 2824345, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП за порушення п. 17.1. ПДР України.

Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

У відповідності до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 258 цього Кодексу протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У таких випадках на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Тож, постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 122 КУпАП, на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, стаття 260 КУпАП регламентує заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Так, згідно ч. 1 цієї статті у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Таким чином, інспектор діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 17.1 на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів, крім таксі на цій смузі.

Позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, а оскаржувану постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Пояснює, що виконуючи вимоги дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» та дорожньої розмітки 1.13 ПДР України, які встановлено та нанесено у місці прилягання прилеглої території до просп. Перемоги, керуючись вимогами п. 10.5, він виїхав на крайню праву смугу просп. Перемоги та, виконуючи вимоги п. 10.3, почав перестроюватися в другу смугу.

Пунктом 10.5 ПДР України визначено, що поворот необхідно виконувати так, щоб при виїзді з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини.

Крім того, за вимогами п. 10.3 цих Правил у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

Таким чином, вбачається, що позивач аргументував свій маневр.

З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, будь-яких доказів суду також не надав.

Від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву, до яких додано DVD диск з відеозаписами.

Разом з тим, відеозапис № 1 має технічну несправність, оскільки після 17 секунди запис припиняє відтворення. Всі інші відеозаписи (№ 2, № 3, № 4), які містяться на наданому диску, здійснені у відділі поліції та безпосереднього фіксування порушення, за яким позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, не містять.

Представник ДПП посилається на те, що інспектор особисто бачив, що водій рухався на своєму транспортному засобі по полосі, призначеній для руху маршрутних транспортних засобів та громадського транспорту, без наміру здійснити поворот праворуч.

Однак дане пояснення суд не вважає обґрунтованим з огляду на те, що зазначені обставини не підтверджуються належними доказами.

Крім того, у п. 7 оскаржуваної постанови не зазначені відомості про наявність доказів, на яких зафіксовано правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, всупереч вимогам ст. 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото - чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 14.07.2020 року та не підтверджується жодними іншими доказами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

За таких обставин, суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Інспектор Грищенко О.С. є посадовою особою Управління патрульної поліції в м. Києві, яке є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції.

Таким чином, з урахуванням задоволення позову стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ДПП на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 420,40 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 122, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до інспектор роти № 5 батальйону № 3 полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Грищенка Олександра Сергійовича, третя особа Департамент патрульної поліції, про визнання постанови незаконною та її скасування, закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2824345 від 14 липня 2020 року, винесену інспектором роти № 5 батальйону № 3 полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Грищенком Олександром Сергійовичем (м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9), про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: