Ухвала суду № 94093590, 12.01.2021, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/1210/20

Номер провадження 6/167/1/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2021 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Наумчука І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про заміну стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» (далі – ТОВ «Стар Інвестмент Ван») на ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № 55359868 та № 52513578 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в розмірі 267866,36 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки – квартири АДРЕСА_1 (далі – квартира АДРЕСА_2 ) у справі № 2-3/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (далі – ПАТ «Укрсиббанк») до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обгрунтування заяви вказує, що рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 25 лютого 2010 року у користь ПАТ «Укрсиббанк» з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором та звернено стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 . На виконання вказаного рішення видано виконавчі листи та відкриті виконавчі провадження № 55359868 та № 52513578. Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 22 лютого 2013 року замінено стягувача з ПАТ «Укрсиббанк» на правонаступника Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк»). Відповідно до ухвали Рожищенського районного суду Волинської області від 27 січня 2020 року замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на правонаступника ТОВ «Стар Інвестмент Ван». 27 лютого 2020 року між ТОВ «Стар Інвестмент Ван» та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від 28 лютого 2006 року № 1030852700 та договором іпотеки від 28 лютого 2006 року. Тому, посилаючись на положення ст. 512 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), заявник просить суд замінити у вказаних виконавчих провадженнях по справі №2-3/2010 стягувача ТОВ «Стар Інвестмент Ван» на ОСОБА_1 .

У судове засідання заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не з`явилися. До суду 12 січня 2021 року від імені представника ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи у його та заявника відсутності. У цій же заяві йдеться про підтримання заявлених вимог у повному обсязі.

Інші учасники справи, в судове засідання не з`явилися, причин неявки не повідомляли.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 .

З копії рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 25 лютого 2010 року судом встановлено, що на користь ПАТ «Укрсиббанк» стягнено з ОСОБА_2 267866,36 грн. заборгованості за кредитним договором та звернено стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 .

За змістом копії постанови державного виконавця від 4 жовтня 2016 року на підставі виконавчого листа № 2-3 від 27 червня 2010 року відкрито виконавче провадження № 52513578 про стягнення з ОСОБА_2 в користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 267866, 36 грн. В рахунок заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 .

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 22 лютого 2013 року замінено стягувача з ПАТ «Укрсиббанк» на ПАТ «Дельта Банк».

22 лютого 2019 року та 13 березня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «ЕйПіЕс Україна» укладений договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави відповідно.

27 лютого 2020 року та 12 березня 2020 року між ТОВ «Стар Інвестмент Ван» (назва до перейменування – ТОВ «ЕйПіЕс Україна») і ОСОБА_1 укладено договір про відступлення прав вимоги та договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки відповідно.

Положенням ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У пунктах 12, 13 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 521/5 (далі – Інструкція), у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувану чи до суду.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження – з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. За змістом ст. 512 ЦК та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. У разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення чи ліквідації, спадкування тощо) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК).

Норма ч. 1 ст. 1083 ЦК регулює питання наступного відступлення права грошової вимоги після укладення договору факторингу.

Так, наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 1083 ЦК).

Визначення факторингу міститься у с. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг – це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Відповідно до ст. 1077 ЦК за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 6 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від

3 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів – суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

За змістом статей 1077 та 1079 ЦК та ч. 5 ст. 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» слідує, що договір факторингу зачіпає інтереси трьох сторін: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактора, яким може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, та боржника, тобто набувача послуг чи товарів за первинним договором.

Фінансова установа — це юридична особа, яка згідно із законом надає одну або декілька фінансових послуг і внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону фінансова послуга – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг належить до фінансових послуг (п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (ст. 513 ЦК). Оскільки факторинг є фінансовою послугою вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Вказана норма передбачає правило за яким фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що оскільки договорами факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, то воно повинно здійснюватися відповідно до положень цієї глави, яка регулює відносини з факторингу (ч. 2 ст. 1083 ЦК). Тобто наступне відступлення права грошової вимоги має здійснюватися шляхом укладення саме договору факторингу з відповідним суб`єктним складом його сторін (ст.1079 ЦК), а не шляхом укладення договору про відступлення права вимоги з фізичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).

Отже, вирішуючи питання про заміну сторони у виконавчому провадженні і надання ОСОБА_1 статус сторони виконавчого провадження відповідно до статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд доходить висновку, що відступлення права вимоги кредитодавцем, який є фінансовою установою та має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, не може відбутись на користь фізичної особи, яка не є фінансовою установою, а тому не може надавати фінансові послуги та бути новим кредитором.

Відтак відступлення права вимоги за кредитним договором на користь ОСОБА_1 суперечить положенням ч. 3 ст. 512 ЦК та ст. 1054 ЦК, оскільки він не наділений правом надання фінансових послуг. Такі послуги надаються спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

Таким чином відсутні підстави для заміни ТОВ «Стар Інвестмент Ван» як стягувача на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 10-13, 259, 260, 261, 268, 442 ЦПК, суд,-

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчих провадженнях № 55359868 та № 52513578 з ТОВ «Стар Інвестмент Ван» на ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Рожищенський районний суд Волинської області протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Заявник: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» (місцезнаходження: м. Київ, пл. Спортивна, 1, корпус А, ідентифікаційний код юридичної особи 42682150);

Боржники: ОСОБА_2 (місцепроживання: АДРЕСА_4 ); ОСОБА_3 (місцепроживання: АДРЕСА_3 ).

Суддя: В.Б. Требик