Рішення № 94091016, 21.12.2020, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/2327/20

Провадження № 2/589/1131/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Курбанової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Нагорної Н.І.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Веломото ЛТД», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на передмет спору на стороні відповідача, регіонального сервісного центру МВС в Сумській області про визнання права власності на мопед,-

ВСТАНОВИВ:

17.07.2020р. ОСОБА_1 звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Веломото ЛТД», територіального сервісного центру № 5945 регіонального сервісного центру МВС в Сумській області (далі - ТСЦ №5945 РСЦ МВС в Сумській області) про визнання за ним права власності на моторолер «VIPER ZS 110», шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 . В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 20.04.2013р. він придбав у ТОВ «Веломото ЛТД» моторолер «VIPER ZS 110», на підтвердження чого йому була видана довідка-рахунок ААВ №094007, яка на час придбання спірного майна була підставою для реєстрації транспортного засобу протягом 10 діб. Однак у вказаний строк позивач не здійснив реєстрацію придбаного транспортного засобу через брак коштів та наразі він позбавлений можливості здійснити таку реєстрацію, у зв`язку з тим, що з 18.11.2015р. у зв`язку із змінами в законодавстві довідка-рахунок не є підставою для здійснення операцій з транспортним засобом та не підтверджує право власності.

25.08.2020р. до суду від регіонального сервісного центру МВС в Сумській області (далі - РСЦ МВС в Сумській області) надійшов відзив, за змістом якого останній зазначає, що жодним чином не ставить під сумнів набуття права власності чи іншим чином не оспорює право власності позивача на данний транспортний засіб, однак вказує, що ОСОБА_1 не подано необхідних документів для реєстрації такого. З огляду на вказане вважає, що спір між позивачем та ТСЦ №5945 РСЦ МВС в Сумській області відсутній. Крім того, зауважує, що зазначений у позові відповідачем ТСЦ №5945 РСЦ МВС в Сумській області не є юридичною особою та не може бути стороною у справі, а тому вимоги до такого, з урахуванням вказаного в сукупності, мають бути залишені без розгляду.

В свою чергу позивач звернувся до суду з відповіддю на відзив, за змістом якої пояснив, що ТСЦ №5945 РСЦ МВС в Сумській області, відмовляючи у 2020 році йому у реєстрації транспортного засобу, діяв як особа публічного права, покликана на виконання функцій держави стосовно контролю за дотриманням закону. Проте враховуючи, що цей відповідач, як зазначено за змістом відзиву, не оспорює право власності позивача на спірний транспортний засіб, ОСОБА_1 просив залишити позов в частині вимог до цього відповідача без розгляду. Разом з тим, позивач зауважив, що рішення суду у даній справі може вплинути на обов`язок РСЦ МВС в Сумській області здійснити реєстрацію транспортного засобу, а тому останнього слід залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 21.12.2020р. задоволені клопотання позивача: позов в частині вимог до ТСЦ №5945 РСЦ МВС в Сумській області залишений без розгляду, а РСЦ МВС в Сумській області залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Разом з тим, у задоволенні клопотання РСЦ МВС в Сумській області про залишення без розгляду позову в частині вимог до ТСЦ №5945 РСЦ МВС в Сумській області відмовлено.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань до суду не надав.

Представник третьої особи надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, заслухавши думки позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.04.2013р. ОСОБА_1 придбав у ТОВ «Веломото ЛТД» моторолер «VIPER ZS 110», шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , вартістю 3150 грн 00 коп., про що ТОВ «Веломото ЛТД» видано йому довідку-рахунок серії ААВ № 094007 від 20.04.2013р. та товарний чек № 420 від 13.04.2013р., але не здійснив реєстрацію транспортного засобу протягом встановленого десятиденного строку.

Лише у 2020 року позивач звернувся до ТСЦ №5945 РСЦ МВС в Сумській області для державної реєстрації транспортного засобу, однак у здійсненні такої реєстрації йому відмовлено через зміни в законодавстві, що виключають можливість підтвердження правомірності придбання транспортного засобу на етапі його реєстрації довідкою-рахунком.

Наведене змусило позивача звернутися до суду із даним позовом.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання за позивачем права власності на об`єкт рухомого майна на підставі статті 392 ЦК України, яка передбачає, що позов про визнання права власності може бути пред`явлено, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою або якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Тобто, передумовою для звернення з позовом про визнання права власності на майно на підставі названої статті є сумніви у належності позивачеві цього майна, які виникають у інших осіб, неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втрата належних правовстановлюючих документів на майно.

Право власності, як і будь-яке інше суб`єктивне право, виникає при наявності певних юридичних фактів та конкретних обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами статтей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Одним зі способів захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

З огляду на те, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові № 6-318цс15 від 24.06.2015р. та Верховний Суд у постановах від 21.11.2018р. у справі № 920/615/16, від 07.08.2019р. у справі №902/869/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постановах від 02.05.2018р. у справі № 914/904/17, від 07.06.2018р. у справі № 912/111/14 від 07.06.2018р., від 11.06.2019р. у справі № 918/1400/14, від 05.12.2019р. у справі № 914/73/18, вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Таким чином, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Зважаючи на приведене, вирішальне значення для розгляду даної справи має дослідження питання щодо набуття позивачем права власності на вказаний моторолер, що потребує звернення до відповідних законодавчих положень.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях спеціальних нормативних актів.

За загальним правилом статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 34 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (в редакції чинній на час вчинення правочину) державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів.

Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок та інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (в редакції чинній на час вчинення правочину; далі - Порядок) державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є, зокрема, засвідчена підписом відповідної посадової особи, що скріплена печаткою довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Таким чином, законодавцем був визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Разом з тим, приписи статті 34 Закону України «Про дорожній рух» та Порядок не пов`язують момент реєстрації транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах із набуттям особою права власності на нього, а тільки регулюють та встановлюють обов`язки продавців та покупців транспортних засобів щодо зняття з реєстраційного обліку, реєстрації транспортного засобу, тощо. Дані висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 910/11266/17, що є обов`язковою для застосування судами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач набув право власності на автомобіль моторолер «VIPER ZS 110», шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , на підставі відповідного договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «Веломото ЛТД», але не здійснив реєстрацію транспортного засобу протягом встановленого строку.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В даному випадку позивач придбав моторолер у відповідності до вимог законодавства (чинного на час придбання такого), але на даний час позивач позбавлений можливості зареєструвати транспортний засіб через те, що Постановою КМУ № 941 від 18.11.2015р. «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів» довідки-рахунки виключені з переліку документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, що в свою чергу, позбавляє його у повній мірі реалізувати своє право власності на об`єкт рухомого майна (моторолер), а отже таке його право має бути захищено в судовому порядку.

Таким чином, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем заявлено клопотання залишити судові витрати по справі за ним, суд залишає судові витрати за фактично понесеними.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 / право власності на моторолер марки VIPER ZS110, номер двигуна НОМЕР_2 , номер шассі НОМЕР_1 , 2012 року випуску.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішння складено 04.01.2021р.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова