Ухвала суду № 94090846, 12.01.2021, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/778/20

Провадження № 1-кп/581/3/21

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 січня 2021 року селище Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Сізова Д.В., з участю секретаря судового засідання Самілик Н.М.,

прокурора Бондаренка Д.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

представника потерпілого Шульги О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12013200210000319 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 народився у селищі Липова Долина Сумської області, проживає та зареєстрований по АДРЕСА_1 , з вищою освітою, працює директором Комунального підприємства «Житлово-комунальне господарство «Липоводолинське» (далі – КП «ЖКГ «Липоводолинське»), одружений,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України,

в с т а н о в и в :

Займаючи посаду директора КП «ЖКГ «Липоводолинське» та будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, та будучи відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України службовою особою, ОСОБА_1 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, допустив у період із 1 січня 2015 року по 23 червня 2015 року здійснення КП «ЖКГ «Липоводолинське» водокористування без спеціального дозволу, чим завдав збитків на 107161 грн. та спричинив істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам, вчинивши своїми діями службову недбалість.

12 січня 2021 року прокурор групи прокурорів Бондаренко Д.І. через канцелярію суду звернувся з клопотанням про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечив проти заявленого клопотання.

Представник потерпілого Шульга О.С. поклався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.

За правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Положеннями ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, за змістом статей 284 – 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 березня 2020 року у справі № 730/67/16-к (провадження № 51-6463км19).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, передбачений ч. 1 ст. 367 КК України злочин, який інкримінований ОСОБА_1 , було вчинено у період із 1 січня 2015 року по 23 червня 2015 року. На час його вчинення він відносився до злочинів невеликої тяжкості та карався штрафом від двохсот п`ятдесяти до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. На час розгляду справи в суді вказаний злочин відноситься до нетяжкого злочину, оскільки карається штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, якщо у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, минуло три роки з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили.

Таким чином, на момент розгляду судом кримінального провадження щодо ОСОБА_1 передбачений законом строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності за цей злочин сплинув.

Враховуючи наведене, суд вважає необхідним звільнити останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а провадження закрити.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року № 12, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, відшкодування судових витрат тощо.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Питання про розподіл процесуальних витрат необхідно вирішити у відповідності до ст.124 КПК України, речові докази відсутні.

Разом з тим, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності не позбавляє потерпілого можливості звернутися до суду з цивільним позовом про відшкодування заподіяної внаслідок кримінального правопорушення шкоди в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 288, 372 КПК України, суд,

у х в а л и в :

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 6280 грн.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом семи днів із дня її проголошення через Липоводолинський районний суд Сумської області.

Суддя Д. В. Сізов