Рішення № 94089214, 06.01.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4018/20

Провадження № 2/645/266/21

РІШЕННЯ

іменем України

06 січня 2021 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі – Проневич Д.О., за участі позивача ОСОБА_1 , представник відповідача – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного товариства «Харківський котельно-механічний завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в:

10.07.2020 р. позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні, та середнього заробітку за час затримки розрахунку, вказуючи, що 03.12.2018 р. він був прийнятий на роботу в Публічне Акціонерне Товариство «Харківський котельно-механічний завод» електрозварником на автоматичних та напіватоматичних машинах 5 розряду в КМЦ згідно наказу № 46 к від 30.11.2018 р. 27.04.2020 р. наказом № 76 к, позивач був звільнений на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України — за згодою сторін, про що є запис у трудовій книжці. При звільненні позивачу була видана трудова книжка і розрахункові листи. В день звільнення адміністрація підприємства остаточного розрахунку з позивачем не здійснила, мотивуючи тим, що на розрахунковому рахунку підприємства відсутні кошти і розрахунок з позивачем буде проведений тільки, коли з`являться гроші. Отже, на час звільнення позивача, а саме 27.04.2020 р., виплата належних йому коштів у сумі 31126,40 грн. власником здійснена не була. За підрахунками позивача, сума середнього заробітку за останній рік складає 11968 грн. Таким чином, роботодавцем на момент звільнення не було проведено розрахунок з позивачем (виплата всіх належних йому сум у розмірі 31126,40 грн.). Також позивач зазначив, що своїми діями щодо невиплати заробітної плати позивачу у період його роботи на підприємстві, не проведення з ним розрахунків при звільненні відповідач поставив позивача у скрутне матеріальне становище, унеможливив забезпечення нормального існування позивача та членів його сім`ї, що мало наслідком виникнення тяжкого психологічного стану.

05.10.2020 р. від представника відповідача ПАТ «Харківський котельно-механічний завод» - Настенко М.О. надійшов відзив на позовну заяву, де представник відповідача зазначає, що відповідно до довідки щодо нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати за лютий-квітень 2020 сума, що підлягала до виплати, складає 31021, 75 грн. Розрахунки з виплати вказаних сум були здійсненні відповідачем 23.09.2020 р. Таким чином, в задоволені позовних вимог в частині стягнення невиплаченої заробітної плати у розмірі 31126,40 грн. просять відмовити в повному обсязі. Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку у розмірі 35904,00 грн. зазначив, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП У країни правові підстави для застосування матеріальної відповідальності. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання

роботодавцем певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об`єктивно нерозумних і несправедливих наслідків. Отже, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Просить врахувати, що починаючи з 18.03.2020 р. діяльність відповідача була зупинена через введення на території України карантинних, заходів, що також вплинуло на господарську діяльність підприємства та взаємовідносини із контрагентами за укладеними контрактами. Починаючи із вказаного періоду, підприємство зазнає значних матеріальних втрат, через неотримання доходів підприємства та скрутну економічну діяльність. Станом на сьогодні відповідач є стороною у значній кількості спорів щодо стягнення невиплаченої заробітної плати та стягнення заборгованості за укладеними договорами. На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідачем у повному обсязі виплачено позивачу заборгованість із заробітної плати, що було предметом позову, здійснено нарахування та виплату сум компенсації за затримку виплати заробітної плати у відповідності та приписів законодавств, просять відмовити у стягненні або зменшити розмір відшкодування середнього заробітку, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

18.12.2020 р. до суду від позивача надійшла заява про залишення без розгляду позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на його користь не виплаченої заробітної плати у зв`язку з одержанням такої виплати у без судовому порядку.

Ухвалою суду від 18.12.2020 р. позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні – залишено без розгляду з підстав, передбачених п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнив та підтримав, просив суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27.04.2020 р. по 23.09.2020 р. у розмірі 79113,30 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити рішення у відсутність представника відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що з 03.12.2018 р. позивач працював електрозварником ПАТ «Харківський котельно-механічний завод» та 27.04.2020 р. позивача було звільнено з роботи за згодою сторін, згідно п.1 ст. 36 КЗпП України .

Вказані обставини підтверджуються записами у трудовій книжці НОМЕР_1 , заповненої 01.04.2002 р. на ім`я ОСОБА_1 .

Остаточний розрахунок по заробітній платі при звільненні позивача з роботи відповідач здійснив 23.09.2020 р., що відповідачем визнано і не оспорюється.

Середньоденна заробітна плата позивача, розрахована за два попередні місяця до звільнення, згідно довідки ПАТ «Харківський котельно-механічний завод», становить 783,30 грн.

За розрахунком позивача, період затримки остаточного розрахунку при звільненні позивача, з 27.04.2020 р. по 23.09.2020 р., становить 101 робочий день. Середній заробіток позивача за час затримки розрахунку становить 79113,30 грн. (101 робочий день х 783,30 грн.), у тому числі: прибутковий податок у розмірі 14240,39 грн. та військовий збір у розмірі 1186,70 грн.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум. що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України за невиплату належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, з вини роботодавця, він повинен виплатити звільненому працівнику середній заробіток за увесь час затримки остаточного розрахунку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 79113,30 грн., з врахуванням податків та зборів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про зменшення присудженої суми через скрутний матеріальний стан, оскільки вони не підтверджені належними та допустимим доказами.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений при поданні позову судовий збір щодо вимоги про стягнення середнього заробітку, яка задоволена судом, у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовільнити.

Стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Харківський котельно-механічний завод» (ЄДРПОУ 24330995, місцезнаходження:м.Харків, вул..Енергетична, 11) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 79113 (сімдесят дев`ять тисяч сто тринадцять) грн. 30 коп. як середній заробіток за час затримки розрахунку, з врахуванням податків та зборів.

Стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Харківський котельно-механічний завод» (ЄДРПОУ 24330995, місцезнаходження:м.Харків, вул..Енергетична, 11) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Харківського Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчисляється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 11.01.2021 р.

Суддя -