Рішення № 94089104, 12.01.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Клименко А. М.

Справа № 644/4894/20

Провадження № 2/644/626/21

12.01.2021

Рішення

Іменем України

06 січня 2021 року.

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Клименка А.М.,

з участю:

секретаря судових засідань – Білієнко Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла – садок) № 397» Харківської міської ради, Управління освіти Адміністрації Київського району Харківської міської ради про стягнення заробітної плати, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла – садок) № 397» Харківської міської ради (ЄДРПОУ 24284634, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 20/22) та Управління освіти Адміністрації Київського району Харківської міської ради (ЄДРПОУ 02146274, м. Харків, вул. Чернишевського, буд. 26) і просив стягнути:

-з КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла – садок) № 397» на рахунок позивача недораховану заробітну плату у розмірі 997 грн. 84 коп., з урахуванням інфляції цін у розмірі 2077 грн. 50 коп.;

-з відповідачів у рівних частинах на рахунок позивача відшкодовану загальну суму за нанесену матеріальну шкоду в розмірі 212904 грн. 50 коп. по 106452 грн. з кожного відповідача;

-з відповідачів у рівних частинах на рахунок позивача відшкодовану суму за нанесену моральну шкоду в розмірі 200000 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що з 19 серпня 2013 року по 09

вересня 2013 року він працював на посаді завідуючого господарства у КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла – садок) № 397».

Про порушення свого права позивач дізнався з Листа Головного управління Держпраці у Харківській області № Ш-787/УГЛ/02.04/12-09/10474 від 06 вересня 2019 року, але раніше не міг звернутися до суду з причин відсутності грошей на роздруківку позовної заяви та додатків до неї та з причин хвороби та загальнонаціональним карантином.

При прийнятті на роботу 19 серпня 2013 року на посаду завідувача господарства відповідач 1 ввів позивача в оману, оскільки перелік фактичних обов`язків не відповідав обов`язкам, встановлених у Посадовій інструкції та Наказу № 336 від 29 грудня 2004 року «Про затвердження Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників», крім обов`язків завідуючого господарством фактично виконував обов`язки комірника, якого не передбачено у штатному розкладі, з наказом про прийняття на роботу № 61-к/тр від 19 серпня 2013 року та Посадовою інструкцією завідувача господарством дошкільного закладу позивач не ознайомлений, при затвердженні штатного розпису відповідач 2 порушив Наказ від 04 листопада 2010 року № 1055, у

табелі обліку використання робочого часу за вересень 2013 року не зазначена загальна кількість відпрацьованих позивачем днів та годин за місяць, чим порушено ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про оплату праці», позивач працював на посаді завідувача господарства, отримував 0,5 ставки та виконував обов`язки комірника, що є порушенням Наказу від 04 листопада 2010 року № 1055.

Крім того, порушення трудових прав позивача спричинило йому матеріальну шкоду у вигляді неотримання мінімальної заробітної плати за період роботи та моральну шкоду, яку позивач оцінює в розмірі 200000 грн.

Також позивач просив відшкодувати понесені ним судові витрати, які складаються з витрат на роздруківку процесуальних документів в загальному розмірі 202 грн.

Ухвалою суду від 17.07.2020 провадження у справі відкрито, позивача звільнено від сплати судового збору, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач - КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла – садок) № 397» позов не визнав, надав суду відзив, в якому повідомив, що позивач був

прийнятий в ДНЗ № 397 на посаду «Завідувача господарства» за власною заявою та на підставі наказу про прийняття на роботу (Наказ від 19.08.2013 № 61-к/тр), з яким він був ознайомлений під особистий підпис. Цей факт підтверджений листом ГУ Держпраці в Харківській області від 06.09.2019, який позивач надав суду разом з позовною заявою.

З Посадовою інструкцією № 1.11, що була затверджена наказом завідувача закладом від 29.12.2012 № 94 ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис. Засвідчена копія зазначеної інструкції додається. Оригінал знаходиться у закладі.

При проведені інспектування Головним управлінням Держпраці у Харківській області (акт від 06.09.2019 № 20-01-4412/1096 був доданий до позовної заяви позивачем) було помилкова надано другий (чернетка) екземпляр посадової інструкції завідувача господарства. Про це було повідомлено Головне управління Держпраці у Харківській області листом закладу від 10.09.2019 № 01-22/79. Засвідчена копія зазначеного листа додається. Оригінал знаходиться у Головному управлінні Держпраці у Харківській області.

Пленум Верховного суду України у Постанові від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами) у п. 7 відзначив, що згідно зі ст.24 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У наказі від 19.08.2013 № 61-к/тр ОСОБА_1 був ознайомлений зі тривалістю робочого дня - 4 години. У Посадовій інструкції ОСОБА_1 був ознайомлений зі своїми обов`язками.

Таким чином, зі ОСОБА_1 був укладений трудовий договір в усній формі. ОСОБА_1 погодився виковувати посадові обов`язки завідувач господарства в обсязі, що викладено у Посадовій інструкції й був допущений до роботи.

Наказ Міністерства праці і соціальної політики від 29.12.2004 № 336 «Про затвердження Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників» в Мін`юсті не зареєстрований, а отже, не є обов`язковим для виконання.

Проте у п. 6 Довіднику визначено, що конкретний перелік посадових обов`язків визначається посадовими інструкціями керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців,

які розробляють і затверджують на основі Довідника роботодавці, ураховуючи конкретні завдання та обов`язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації.

Якщо виникає необхідність, завдання та обов`язки, що включені до типової кваліфікаційної характеристики тієї або іншої посади, можуть бути розподілені між окремими виконавцями або коло завдань та обов`язків окремих працівників може бути розширене з дорученням їм робіт, передбачених для різних груп посад, рівних за складністю, виконання яких не потребує іншої спеціальності, кваліфікації.

Оскільки, позивач був прийнятий на посаду «Завідувача господарством» та фактично виконував посадові обов`язки «Завідувача господарством», на посаду «Комірника» не приймався, то жодної заборгованості по заробітній платі за непідтверджене виконання обов`язків «Комірника» не може бути.Твердження позивача про те, що він виконував додатково інші обв`язки, нічим не підтверджені.

Посилання Позивача на Наказ № 1055 щодо необхідності 1 працівника завідувача господарством при наявності 4 та більше груп, є некоректним, скільки в ДНЗ № 397 лише 2 групи. Крім того, це жодним чином не доводить, що він виконував роботу на повну ставку. Натомість, наявні в матеріалах справи документи підтверджують, що Позивач працював 4 години на день замість 8, що відповідає 0,5 ставки.

ДНЗ № 397 жодним чином не порушував права позивача, що могло б спричинити матеріальну шкоду. Загальними умовами відповідальності за завдану матеріальну шкоду є: наявність шкоди (наявність шкоди і її розміри доводить потерпілий) і протиправність дій того, хто завдав шкоду (має бути доведено).

Як вбачається з позовної заяви, позивач відносить до матеріальної шкоди упущену вигоду у вигляді не отриманої мінімальної заробітної плати, з моменту вимушеного звільнення з ДНЗ № 397, оскільки за його словами «втратив довіру до роботодавців та не зміг більше працевлаштуватися», починаючи з 2013 року. Звертаємо Вашу увагу, що у цей же час відповідно до позовної заяви (пункт «Щодо строків звернення до суду»), позивач наголошує, що дізнався про «порушення своїх прав» лише з Листа Головного управління Держпраці у Харківській області від 06.09.2019 за вих.: №Ш-787/УГЛ/02.04/12-09/10474.

Тобто, під протиправними діями відповідача, які спричинили матеріальну шкоду, позивач має на увазі обман з боку ДНЗ. Відповідач заперечує проти будь-яких фактів обману. Докази, які б підтверджували будь-який обман, позивач суду не надає.

Окрім того, 09.09.2013 року позивач за власною ініціативою подав заяву про звільнення за угодою сторін.

На підставі цього, в діях ДНЗ № 397 відсутня протиправність, оскільки звільнення відбулося саме за бажанням позивача, та відповідно відсутня наявність шкоди.

Порушення, які зазначені в листі Держпраці, а саме - відсутність розпису ОСОБА_1 у особовій картці не є порушенням прав Позивача. Особова картка працівника Форма №П-2 «Особова картка працівника», затверджена наказом Держкомстату і Міноборони від 25.12.2009 р. №495/656, є типовою формою первинної облікової документації. Цей наказ, яким затверджено типову форму, в Мін`юсті не зареєстрований (типові форми не підлягають державній реєстрації), а отже, не є обов`язковим для виконання.

Стаття 30 Закону України «Про оплату праці» встановлює, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Форма № П-5 "Табель обліку використання робочого часу" затверджена Наказом Держкомстату № 489 від 05.12.2008 є типовою формою первинної облікової документації. Цей наказ, яким затверджено типову форму, в Мін`юсті не зареєстрований (типові форми не підлягають державній реєстрації), а отже, не є обов`язковим для виконання.

Позивачу була виплачена заробітна плати за відпрацьований час у відповідності до укладеного трудового договору, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 1, що додається.

Заклад є бюджетною установою, що підтверджується засвідченою копією Статуту закладу. Оригінал знаходиться у закладі.

КЗ «ДНЗ № 397» не порушував трудові права позивача, що могло б спричинити моральну шкоду.

Відповідно до п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. <Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, а також, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат не майнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з ч. 2 п. 5 Постанови, доведенню підлягають: наявність моральної шкоди; протиправність діяння її заподіювана; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана; наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

Оскільки, відповідач діяв в рамках трудового законодавства, належним чином оформив позивача на посаду «Завідувача господарством», ознайомив з посадовою інструкцією та розірвав трудові відносини саме за його бажанням, в діях ДНЗ № 397 відсутні протиправність та вина в заподіянні моральної шкоди.

Стосовно строків давності відповідач зазначив, що позивач звернувся до суду майже через 7 років після його звільнення.

Згідно ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь - яким строком.

Згідно ст. 238 КЗпП України, при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Таки чином, в даному випадку для всіх вимог, крім стягнення, як вважає позивач, не донарахованої заробітної плати у розмірі 997,84 грн з урахуванням інфляції цін у розмірі 2077,50 грн, строк позовної давності складає 3 місяці, які обраховуються від дати звільнення - 09.09.2013.

Таким чином, строк звернення до суду із позовними вимогами за пунктами 4 та 5 позовних вимог сплив. Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад» (ясла-садок) №397» Харківської міської ради заявляє про застосування строків позовної давності.

Посилання позивача про те, що про порушення його прав він дізнався лише з листа Держпраці, вважаємо недоречним - лише спробою уникнути застосування строків позовної давності. Якби порушення прав у вигляді виконання ним додаткової роботи та роботи понад норму 4 години на день (більше 1,5 ставки) мали місце, Позивач знав би про них під час роботи в КЗ «ДНЗ № 397» - в 2013 році.

Відповідно до статті 12 та статті 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з позовної заяви, Позивачем не були доведені обставини, на які він посилається. Також позивачем пропущені строки позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, Комунальний заклад «Дошкільний навчальний заклад» (ясла - садок) № 397» Харківської міської ради вважає позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, відшкодування моральної та матеріальної шкоди необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Співвідповідач - Управління освіти Адміністрації Київського району Харківської міської ради позов не визнав, надав суду відзив, в якому посилався на те, що згідно ст. 39 Закону України «Про дошкільну освіту» штатні розписи державних і комунальних закладів дошкільної освіти незалежно від підпорядкування і типу встановлюються відповідним органом управління освітою

на основі Типових штатних нормативів закладів дошкільної освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Штати дошкільних навчальних закладів формуються з урахуванням типу закладу, кількості груп та їх наповнюваності, режиму роботи, площ приміщень закладу на підставі Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів, що затверджені Наказом Міністерства освіти і науки України 04.11.2010 № 1055 «Про затвердження Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2010 р. за № 1157/18452 - далі Наказу). У додатку 1 до цього Наказу встановлена максимальна кількість штатних одиниць залежно від кількості груп у закладі.

У Комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад (ясла садок) № 397» Харківської міської ради у 2013 році функціонувало 2 групи вихованців, що підтверджується Звітом дошкільного навчального закладу за 2013 рік.

Відповідно до додатку 1 Наказу для 2-групового садка посада завідувача господарства вводиться з розрахунку 0,5 ставки. Посада комірника не вводиться. Для введення посади комірника з розрахунку 0,25 ставки необхідно щоб у закладі функціонувало щонайменше 5 груп. Якщо режим роботи дошкільного навчального закладу менше 4-х годин (без організації харчування), посади працівників шеф-кухаря, кухаря, підсобного робітника, комірника не вводяться.

У Комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 397» Харківської міської ради посада комірника не вводилась до штатного розпису не тому, що діти перебувають до 4-х годин без організації харчування, а тому, що у цьому закладі функціонувало тільки 2 групи.

Таким чином, ураховуючи, що у закладі функціонує тільки 2 групи у штатному розписі закладу правильно введено 0,5 ставки завідувача господарства і не введено ставку комірника, і тому доводи позивача про порушення відповідачем вказаного Наказу є безпідставними.

Заклад є бюджетною установою, що підтверджується засвідченою копією Статут закладу. Оригінал знаходиться у закладі.

Згідно зі ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Штатний розпис закладу затверджується Управлінням освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради. Управлінням освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради або завідувач закладу не мали права збільшувати чисельність працівників, тому немає жодних підстав стверджувати, що штатний розпис закладу складено неправильно.

Порушень щодо складання штатного розпису закладу Головним управлінням Держпраці у Харківській області (акт від 06.09.2019 № 20-01- 4412/1096 був доданий до позовної заяви Позивачем) не виявлено.

Таким чином, жодного законного права ОСОБА_1 під час роботи у закладі не було порушено.

Враховуючи це, відповідачем не завдано ОСОБА_2 матеріальної шкоди. Виплата мінімальної заробітної плати звільненому за угодою сторін колишньому працівнику підпорядкованого закладу не передбачено чинним законодавством України, не зважаючи не те, що він (працівник) після звільнення не був працевлаштований.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди

покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до п. 4,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» в позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, а також, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з ч. 2 п. 5 Постанови, доведенню підлягають: наявність моральної шкоди; протиправність діяння її заподіювана; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана; наявність вини останнього в заподіянні шкоди.

Оскільки, відповідач діяв в рамках чинного законодавства України, то відсутні протиправність та вина в заподіянні моральної шкоди.

Таким чином, вирішення питання про відшкодування моральної шкоди є похідним при встановленні судом порушених прав працівника.

Як йшлося вище, жодне з законних прав позивача не було порушено, тому немає підстав для відшкодування йому моральної шкоди.

Відповіді на відзиви на позов позивачем не надані.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає. До такого висновку суд дійшов виходячи з наступного…

Судовим розглядом встановлено, що на підставі особистої заяви позивача ОСОБА_1 (а.с. 70 зворот) від 19.08.2013 наказом завідувача Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла – садок) № 397» Харківської міської ради № 61 – к/тр від 19.08.2013 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду «Завідувача господарством» на 0,5 ставки з тривалістю робочого дня 4 години і посадовим окладом 1376 грн. В той же день позивач був ознайомлений з цим наказом під особистий підпис, що підтверджується копією наказу (а.с. 70).

Наступного дня позивач був ознайомлений з Посадовою інструкцією № 1.11 завідувача господарством дошкільного навчального закладу, про що свідчить його особистий підпис під копією цієї Інструкції (а.с. 71 – 75).

На підставі особистої заяви позивача ОСОБА_1 (а.с. 87 зворот) від 09.09.2013 наказом завідувача Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла – садок) № 397» Харківської міської ради № 68 – к/тр від 09.09.2013 ОСОБА_1 звільнений з роботи з 09.09.2013 з посади «Завідувача господарством» за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. В той же день позивач був ознайомлений з цим наказом під особистий підпис, що підтверджується копією наказу (а.с. 87).

При звільненні позивача з роботи КЗ ДНЗ № 397 здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі з розрахунку фактично відпрацьованого часу, а саме: за відпрацьовані у серпні 2013 року 10 робочі дні - 299,35 грн. і за вересень 2013 року за відпрацьовані 6 робочих днів – 199,57 грн, що підтверджується відповідною довідкою Управління освіти Адміністрації Київського району ХМР (а.с. 86).

Відповідно до Статистичного звіту КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла – садок) № 397» за 2013 рік заклад відвідували 35 дітей, з яких було фактично сформовано 2 групи вихованців (а.с. 37 – 40).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд не може прийняти до уваги ствердження позивача про виконання ним разом з посадовими обов`язками «Завідуючого господарством» і обов`язків «Комірника», оскільки ця обставина наданими позивачем доказами не підтверджена та спростовується відсутністю посади «Комірника» у штатному розкладі КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла – садок) № 397»,

копіями службових записок робітників закладу - кухара ОСОБА_3 і вихователя ОСОБА_4 (а.с. 83, 84) з яких вбачається, що зазначені особи працювали у закладі разом зі ОСОБА_1 , який працював протягом 4-х годин на день і не виконував ніяких інших службових обов`язків, ніж ті, що були передбачені Посадовою інструкцією № 1.11 завідувача господарством дошкільного навчального закладу (а.с.83, 84).

Посилання позивача на необхідність нарахування йому заробітної плати з розрахунку повної ставки «Завідуючого господарством» і 0,5 ставки «Комірника» не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки на час роботи позивача в КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла – садок) № 397» було лише 2 групи вихованців. Докази виконання позивачем роботи на повну ставку на посаді «Завідуючого господарством» в матеріалах справи – відсутні, натомість, наявні в матеріалах справи документи підтверджують, що тривалість робочого часу позивача становила 4 години на день замість 8, що відповідає 0,5 ставки. Посилання ж позивача на положення Наказу № 1055 щодо необхідності встановлення оплати праці в розмірі повної ставки працівника «Завідувача господарством» при наявності у закладі 4-х та більше груп є недоречним, оскільки на час роботи позивача у закладі було лише дві групи вихованців. За таких умов встановлення позивачу посадового окладу в розмірі 0,5 тарифної ставки цілком відповідає положенням Типових штатних нормативів дошкільних навчальних закладів, затверджених Наказом Міністерства освіти і науки України № 1055 від 04.11.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.11.2010 за № 1157/18542 (а.с. 41).

Таким чином, будь – яких порушень прав позивача при нарахуванні та виплаті йому заробітної плати судовим розглядом не встановлено, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача - КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла – садок) № 397» на користь позивача недонарахованої заробітної плати у розмірі 997 грн. 84 коп., а з урахуванням інфляції - 2077 грн. 50 коп., – задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на порушення, які зазначені в листі Держпраці, а саме, відсутність його підпису в особовій картці, не є порушенням прав позивач, оскільки особова картка працівника Форма № П-2 «Особова картка працівника», затверджена наказом Держкомстату і Міноборони від 25.12.2009 р. № 495/656, є типовою формою первинної облікової документації. Цей наказ, яким затверджено типову форму, в Міністерстві юстиції України не зареєстрований (типові форми не підлягають державній реєстрації), а отже, не є обов`язковим для виконання.

Стаття 30 Закону України «Про оплату праці» встановлює, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Форма № П-5 "Табель обліку використання робочого часу" затверджена Наказом Держкомстату № 489 від 05.12.2008 є типовою формою первинної облікової документації. Цей наказ, яким затверджено типову форму, в Міністерстві юстиції України також не зареєстрований (типові форми не підлягають державній реєстрації), а отже, не є обов`язковим для виконання.

При звільненні позивачу була виплачена заробітна плати за фактично відпрацьований час і виходячи з розміру встановленого посадового окладу в повній відповідності до умов укладеного з ним трудового договору.

Оскільки судовим розглядом не встановлено будь - яких порушень відповідачами прав позивача, то вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Підстави для застосування до спірних правовідносин строків позовної давності – відсутні, оскільки порушення прав позивача судовим розглядом не встановлено.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та у зв`язку з повною відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 12 - 19, 141, 265 – 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 36, 116, 233 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла – садок) № 397» Харківської міської ради, Управління

освіти Адміністрації Київського району Харківської міської ради про стягнення заробітної плати, відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через районний суд.

Суддя: