Рішення № 94088884, 12.01.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4338/20

Номер провадження 2/629/112/21

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2021 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Мицик С.А., при секретарі судового засідання – Воєводіній О.В., за участю позивача- ОСОБА_1 , представника позивача- ОСОБА_2 , представника відповідача- Бусуєк Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та уточненим позовом до ТОВ «ЛКМЗ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 07.09.2004 року по 02.06.2020 року. Відповідно до запису у трудовій книжці він працював на посаді пожежного ВЧПО ТОВ «ЛКМЗ». З посади був звільнений у зв`язку з невиконанням відповідачем умов колективного, трудового договору. В день звільнення та до теперішнього часу ТОВ «ЛКМЗ» не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі та всіх сум, що належать йому від підприємства, незважаючи на його звернення з проханням провести такий розрахунок. Отже відповідач зобов`язаний сплати йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 03 червня 2020 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення по день прийняття рішення судом. Крім того, зауважив, що внаслідок порушення відповідачем його законних прав, а саме невиплати йому заробітної плати було порушено звичний для нього уклад життя, що завдало йому моральних страждань, які виразились в постійних переживаннях, заробітна плата була єдиним джерелом існування, прикладав зусиль, щоб винайти для себе та своєї сім`ї, літньої матері коштів для придбання: їжі, ліків, предметів першої необхідності та гігієни, оплати комунальних платежів. Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати в сумі 15565,53 грн., невиплаченої вихідної допомоги в сумі 16134,64 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 42356,16 грн., моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2200,00 грн.

Позивач та його представник в судовому засіданні зменшили розмір позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати та, з урахуванням виплаченої частини вказаної заборгованості, просили стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати в сумі 2403,35 грн., невиплачену вихідну допомогу в сумі 16134,64 грн., середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 56474,88 грн. (56 діб (змін) х 24 год.= 1344 год. х 42,02 грн.=56474,88 грн.), моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2200,00 грн. Вказані позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладеним в уточненому позові та відповіді на відзив на позовну заяву. Крім того, позивач зазначив, що наразі він офіційно не працевлаштований, перебуває на обліку в Центрі зайнятості. Його дружина втратила роботу у зв`язку із впровадженням на підприємстві, де вона працювала, карантинних заходів, та на теперішній час офіційно не працевлаштована. Його мати є особою похилого віку, пенсіонером та мешкає від них окремо. Крім того, у відповіді на відзив на позовну заяву(а.с. 84-86) представник позивача зазначила, що за змістом відзиву та копії розрахунку при звільненні № 00000000170 від 15.06.2020 заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці, які передували звільненню, складає 13362,03 грн.; кількість годин, які були відпрацьовані протягом 2-х останніх місяців, що передували звільненню складає 318 годин. Отже даний розрахунок підтверджує доводи позивача стосовно того, що він працював пожежним ВЧПО ТОВ «ЛКМЗ» з добовим режимом роботи з 07.30 ранку до 07.30 ранку наступного дня. Таким чином, режим неповного робочого часу стосувався робітників ТОВ «ЛКМЗ», які мали 40-годинний робочий тиждень, а ОСОБА_1 було встановлено добовий режим роботи. В судовому засіданні позивач не оспорював його режим роботи, кількість відпрацьованих днів та годин, зазначений в копіях додатків до Наказу № 73 від 11.03.2020 та Наказу № 98 від 14.04.2020( з 08.00 по 24.00 год., з 0.00 по 08.00 год.) і табелів обліку використання робочого часу.

Представник відповідача надала відзив на позовну заяву(а.с. 36-43), за змістом якого вихідна допомога та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури, отже позивач повинен сплатити судовий збір за пред`явлення цих вимог. Тобто за позовні вимоги про стягнення: вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди позивач повинен сплатити судовий збір згідно ставок, визначених Законом України «Про судовий збір». Зазначила, що позивач звільнений з підприємства 02.06.2020 року. Станом на 20.08.2020 року розмір заборгованості становив- 22837,28 грн., станом на 30.09.2020 року заборгованість по зарплаті становила-17953,10 грн., станом на 19.10.2020 року – 15565,53 грн. Сума невиплаченої вихідної допомоги становить 16134,64 грн. Середній заробіток за час затримки визначається у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100(далі- Порядок). Абзацом 3 пункту 1 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Згідно наказу № 271 від 30.09.2019 ТОВ «ЛКМЗ», у зв`язку із сформованою кон`юктурою ринку, виниклою необхідністю внесення змін в організацію виробництва і праці, керуючись ст. 32 КЗпП встановлено на підприємстві режим неповного робочого часу для працівників структурних підрозділів з 01.01.2020 по 31.12.2020 з відповідним графіком роботи. Позивач був письмово попереджений про зміни суттєвих умов праці, про що поставив власноручний підпис. Вказаний наказ на даний час не скасовано, не зупинено, тому під час нарахування середнього заробітку за час затримки необхідно брати графік роботи підприємства в режимі: неповні робочі дні та визначені години. Розмір середнього заробітку за час затримки станом на 27.10.2020, виходячи з даних, вказаних у розрахунку при звільненні № 00000000170 від 15.06.2020 становить: 13362,03 грн.(з/плата за два останні місяці, які передували звільненню(квітень, травень 2020)) : 318 годин(відпрацьовано протягом останніх 2-х місяців, що передували звільненню)= 42,02 грн.(середньогодинна заробітна плата позивача). 42,02 грн. х 24 години(відповідно до графіку режиму роботи на підприємстві, затвердженого наказом № 271 від 30.09.2019)= 1008,48 грн., з яких підприємство сплачує при нарахуванні та виплаті -18%(181,53 грн.) податок на доходи фізичних осіб та 1,5 %(15,13 грн.)-військовий збір, тому до стягнення підлягає середній заробіток за час затримки станом на 27.10.2020-811,82 грн. Крім того, зазначила, що обставинами справи не підтверджено та позивачем не надано належних обґрунтувань, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди. Не зважаючи на складні умови, в яких перебуває відповідач, заробітна плата постійно сплачується позивачу частками, а підписання наказу про зміну суттєвих умов праці підтверджує те, що позивач знав про труднощі, з якими зіштовхнулося підприємство. Він погодився на зміни в умовах праці, що також впливає на виплати заробітної плати. Тому доводи позивача щодо підстав для стягнення моральної шкоди, є необґрунтованими та не доведеними у визначеному ним розмірі. Враховуючи викладене, вважала, що позивач має право на стягнення заборгованості із заробітної плати та вихідної допомоги, у розмірі, не виплаченому відповідачем на день ухвалення рішення та середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку -811,82 грн. В судовому засіданні представник відповідача не заперечувала проти задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 2403,35 грн., вихідної допомоги в сумі 16134,64 грн. та середнього заробітку за час затримки, розмір якого, передбачений ст. 117 КЗпП, просила зменшити, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, правовий висновок постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 по справі № 711/4010/13-ц. Проти задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди заперечувала. Витрати на правничу допомогу просила стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України). Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем, що не оспорювалося сторонами та підтверджено копією трудової книжки позивача(а.с. 9-14). З копії трудової книжки позивача вбачається, що він був звільнений 02.06.2020 року за ч.3 ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням адміністрації ТОВ «ЛКМЗ» умов трудового, колективного договору(а.с. 14). Вказана обставина також сторонами не оспорювалася. Позивач був звільнений з ТОВ «ЛКМЗ» з посади пожежного.

Згідно копії наказу ТОВ «ЛКМЗ» від 30.09.2019 № 271 встановлено на підприємстві режим неповного робочого часу для працівників структурних підрозділів з 01.01.2020 по 31.12.2020 відповідно до графіку. Оплату праці здійснювати за фактично відпрацьований час(а.с. 73-75).

З копій наказів ТОВ «ЛКМЗ» від 11.03.2020 № 73 та від 14.04.2020 № 98 вбачається, що дія наказу № 271 від 30.09.2019 призупинялась на квітень 2020 та травень 2020 для окремих працівників структурних підрозділів підприємства, та для таких працівників встановлювався в квітні 2020 та травні 2020 неповний робочий час за узгодженими графіками(згідно додатків до наказів). Оплату праці особам, визначеним в п. 1 вищевказаних наказів, здійснювати за фактично відпрацьований час. Встановлено, що для перелічених в додатках № 1 працівників, наказ № 271 від 30.09.2019, за виключенням квітня 2020, травня 2020, продовжує діяти(а.с. 65, 66).

Відповідно до розрахунку при звільненні № 00000000170 від 15.06.2020 працівника ОСОБА_1 (а.с. 48), звільненого 02.06.2020, за період з 01.04.2020 по 31.05.2020 розрахунок середнього заробітку: загальний дохід за квітень-травень становить 13362,03 грн., відпрацьовано 30 днів, 318 годин, 58 календарних днів; середньогодинна (по робочим годинам)- 42,02 грн. Нарахування з 02.06.2020 по 02.06.2020 вихідної допомоги-20043,04 грн.

З довідки ТОВ «ЛКМЗ» від 26.10.2020 вбачається, що сума невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати склала: на 20.08.20-22837,28 грн., на 30.09.20-17953,10 грн., на 19.10.20-15565,53 грн.; сума невиплаченої вихідної допомоги становить 16134,64 грн.; середньомісячна заробітна плата згідно графіку роботи підприємства склала 6681,18 грн., середньоденна заробітна плата склала 263,16 грн. (а.с. 47).

Згідно копій платіжних доручень ТОВ «ЛКМЗ» № 1880 від 21.08.2020, № 1945 від 28.08.2020, № 1995 від 04.09.2020, № 2052 від 11.09.2020, № 2125 від 11.09.2020, № 2203 від 18.09.2020, № 2315 від 25.09.2020, № 2304 від 25.09.2020, № 2345 від 02.10.2020, № 2418 від 09.10.2020, № 2516 від 16.10.2020, № 2496 від 16.10.2020, № 2610 від 23.10.2020, № 2766 від 30.10.2020, № 2827 від 06.11.2020, № 2878 від 13.11.2020, № 2928 від 17.11.2020, № 3188 від 04.12.2020, № 3279 від 11.12.2020, № 3343 від 18.12.2020, № 3450 від 23.12.2020, № 3617 від 28.12.2020, № 9 від 05.01.2021 відповідачем перераховувалися грошові кошти із зазначенням платежу: перерахована з/плата співробітників за лютий, березень, квітень, травень, червень 2020 за договором № 18150 від 30.05.13(а.с. 49, 51,53, 55, 57,59, 61, 63,65, 67,69,71, 98, 100, 102, 106).

Згідно копій зведених відомостей на перерахування заробітної плати та інших виплат ТОВ «ЛКМЗ» лютий, березень, квітень, травень, червень 2020, відповідно до Договору про обслуговування зарплатного проекту № ЗП-18150 від 30.05.2013 відповідач просив здійснити зарахування отриманих грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 в сумі 944,52 грн., в сумі 944,39 грн., в сумі 472,28 грн., в сумі 708,42 грн., в сумі 238,76 грн., в сумі 716,29 грн., в сумі 477,51 грн., в сумі 382,01 грн., в сумі 955,07 грн., в сумі 716,16 грн., в сумі 238,78 грн., в сумі 477,56 грн., в сумі 572,98 грн., в сумі 1006,59 грн., в сумі 754,94 грн., в сумі 2264,82 грн., в сумі 1117,98 грн., в сумі 1006,59 грн., в сумі 1397,47 грн., в сумі 1397,33 грн., в сумі 1677,10 грн., в сумі 1092,43 грн., в сумі 873,95 грн.(а.с. 50,52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66,70,72,99, 101, 103, 105).

В позовній заяві, заявляючи позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та вихідної допомоги, позивач посилався на ст.ст. 116,117 КЗпП України.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно довідки ТОВ «ЛКМЗ» б/н від 11.01.2021р., станом на 11.01.2021 сума невиплаченої заробітної плати звільненому позивачу становила: за червень 2020 -2403,35 грн., всього 2403,35 грн. Сума невиплаченої вихідної допомоги на склала 16134,64 грн.

В порушення ст. 116 КЗпП України, при звільненні позивачу відповідачем не було здійснено відповідні розрахунки по заробітній платі та всіх сум, що належать йому від підприємства.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 2403,35 грн. та вихідної допомоги в сумі 16134,64 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16 зазначено, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій). Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши під час розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку під час звільнення, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі та вихідної допомоги і розмір такої заборгованості позивачем не оспорюється, доказів відсутності вини відповідача в невиплаті даної заборгованості не надано, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку заробітної плати та вихідної допомоги при звільненні, за період з 03 червня 2020 року, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по 12 січня 2021 року, тобто по день прийняття рішення судом.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої ( годинної) заробітної плати. Пунктом 8 розділу IV Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

З урахуванням зазначеного, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середнього заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислюється шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів в період затримки.

Згідно розрахунку при звільненні № 00000000170 від 15.06.2020 працівника ОСОБА_1 (а.с. 48) середньогодинна заробітна плата позивача(по робочим годинам) становить 42,02 грн.

Згідно копій табелів обліку використання робочого часу: за період з 01.01.2020 по 31.01.2020 ОСОБА_1 з добовим режимом роботи відпрацював 16 днів, 176 годин; за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 ОСОБА_1 відпрацював 14 днів, 154 годин; за період з 01.03.2020 по 31.03.2020 ОСОБА_1 відпрацював 16 днів, 176 годин; за період з 01.04.2020 по 30.04.2020 ОСОБА_1 відпрацював 14 днів, 154 годин; за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 ОСОБА_1 відпрацював 16 днів, 176 годин; за період з 01.06.2020 по 31.06.2020 ОСОБА_1 відпрацював 1 днів, 8 годин.

Враховуючи дані вищевказаних табелів, з яких вбачається кількість та години відпрацьованих позивачем днів та годин у місяцях, що передували звільненню позивача, суд при розрахунку середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку, приймає до уваги розрахунку при звільненні № 00000000170 від 15.06.2020 працівника ОСОБА_1 (а.с. 48), відповідно до якого середньогодинна заробітна плата позивача(по робочим годинам) становить 42,02 грн.

Таким чином, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 складає 56474,88 грн., яка обрахована наступним чином: 56 діб (змін) х 24 год.= 1344 год. х 42,02 грн.=56474,88 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Вказана сума, що підлягає стягненню, визначена без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №910/4518/16).

Судом встановлено, що позивач був звільнений за ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку порушенням адміністрацією підприємства умов колективного договору щодо своєчасної виплати заробітної плати та з пояснень позивача, наданих в судовому засіданні, вбачається, що він має сім`ю та на даний час не працевлаштований. З урахуванням також і вказаних обставин, суд вважає, що несплата судового збору за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки та стягнення моральної шкоди, не є підставою для відмови в задоволенні цих позовних вимог.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд зауважує, що в результаті затримки з невиплатою заробітної плати при звільненні позивач поніс моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання на протязі певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, принизило позивача, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню частково з урахування розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.

При визначені розміру моральної шкоди суд враховує, що після пред`явлення позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, відповідачем частково виплачувалася вказана заборгованість, що позивачем не заперечувалося, у зв`язку з чим останній зменшив розмір вказаної позовної вимоги на суму сплаченої заборгованості.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд дійшов прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 500,00 грн., та вважає вказану суму достатньою для сприяння відновленню порушених прав позивача.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно до положень ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч.1,2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Разом з тим склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані наступні документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимог.

В матеріалах справи міститься ордер на підставі договору про надання правової допомоги, попередній(орієнтований) розрахунок витрат, детальний опис наданих послуг згідно з договором про надання професійної правничої допомоги та додаткової угоди та квитанція б/н від 16.11.2020, згідно якої позивачем ОСОБА_1 були оплачені послуги адвоката в розмірі 2200 грн. (а.с.20-22, 81).

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2200 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи ту обставину, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у зменшеному позивачем розмірі, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні були задоволені в повному обсязі, а позивач при зверненні до суду з позовом судовий збір за вказані позовні вимоги не сплачував, тому відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір за вказані позовні вимоги суд стягує з відповідача.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2522,40 грн., який складається з позовних вимог про: стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку 840 грн. 80 коп. х 3 = 2522,40 грн.

Враховуючи те, що позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, стягує з відповідача на користь держави судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 42,04 грн., виходячи з розрахунку: 500 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 840,80 грн. (сума судового збору, що підлягає до сплати) / 10000 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 42,04 грн.

Решта судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди в сумі 798,76 грн.(840,80 грн. - 42,04 грн.) підлягає стягненню з позивача на користь держави, оскільки останній при зверненні до суду з позовом судовий збір за вказану позовну вимогу не сплачував.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 15, 23 ЦК України, ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди-задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» код ЄДРПОУ 32565419, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість з невиплаченої заробітної плати в сумі 2403(дві тисячі чотириста три) гривні 35 коп. та невиплачену вихідну допомогу в сумі 16134(шістнадцять тисяч сто тридцять чотири) гривні 64 коп. з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» код ЄДРПОУ 32565419, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку за період з 03 червня 2020 року по 12 січня 2021 року в сумі 56474(п`ятдесят шість тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні 88 коп. з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» код ЄДРПОУ 32565419, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 моральну шкоду в сумі 500(п`ятсот) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» код ЄДРПОУ 32565419, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2200(дві тисячі двісті) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» код ЄДРПОУ 32565419, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24 судовий збір на користь держави у розмірі 2564(дві тисячі п`ятсот шістдесят чотири) гривні 44 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 798(сімсот дев`яносто вісім) гривень 76 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.А. Мицик