Вирок № 94088193, 12.01.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/73/21

провадження №1-кп/619/156/21

ВИРОК

іменем України

12 січня 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняШемякіної І.О. розглянув у відкритому судовому засіданнікримінальне провадження № 12020220280001162 від 23.11.2020 по обвинуваченню: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого з адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз: -25.03.2015 року Дергачівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 297, ст. 70 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі;у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження: прокурораІвахненка І.С. обвинуваченогоОСОБА_1 .

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

21 листопада 2020 року приблизно об 22 год 00 хв ОСОБА_1 , маючи та реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету збагачення за рахунок скоєння злочину, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, направився до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№109)», що розташоване за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт Солоницівка, вул. Сумський Шлях, 223. Прийшовши за вказаною адресою до зазначеного підприємства, ОСОБА_1 , впевнившись у тому, що його подальші злочинні дії ніким помічені не будуть, переліз через огорожу, після чого шляхом пошкодження металевої решітки, через відчинену кватирку, проник до приміщення складу розташованого на території Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№109)», звідки, таємно викрав електродвигун асинхронний трифазний 4А112М2У3, потужністю 7,5 кВт, вартістю 2 000,00 грн; два електродвигуна асинхронних трифазних АИР 100S2, потужністю 4 кВт кожний, вартістю 2 275,00 грн; два електродвигуна асинхронних трифазних АИР 90L2, потужністю 3 кВт кожний, вартістю 2 450,00 грн, електродвигун асинхронний трифазний АИР 80В2, потужністю 2,2 кВт, вартістю 1 006,00 грн, що належали ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№109)», після чого, з викраденим майном, з місця пригоди зник, розпорядившись ним на власний розсуд. В результаті протиправних дій ОСОБА_1 ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№109)» було спричинено матеріальну шкоду на суму 12 456,00 грн.

Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, у вчиненому щиросердно розкаявся, підтвердив факт і обставини його вчинення, так як це зазначено вище.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз`яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.

Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_1 обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення у ході судового розгляду його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, – на потерпілого.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлялося.

Отже, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Верховний Суд у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 , визнається судом обставиною, яка пом`якшує його покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Вивченням даних про особу ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває.

Відповідно до змісту статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи».

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1 суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, ставлення до вчиненого та наслідків дій винного, який свою вину у вчиненні злочину, визнав повністю.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції частини цієї статті, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року (справа № 619/4961/20 провадження № 1-кс/619/1203/20) було накладено арешт на майно: молоток з дерев`яним руків`ям, три металеві фрагменти оболонки двигуна 7 Квт, диск для закріплення реміння, дрібні деталі, основа двигуна в зібраному стані.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 9 статті 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується; гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику.

Майно, яке було предметом злочину, належить ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№109)».

На підставі викладеного майно, яке були арештовано відповідно до ухвал слідчого судді, підлягає поверненню власнику.

З огляду на зазначене та відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд скасовує арешт вказаного майна.

З урахуванням вимог статей 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання.

Арешт майна, застосований відповідно до ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року (справа № 619/4961/20 провадження № 1-кс/619/1203/20), - скасувати.

Речові докази по справі:

1) молоток з дерев`яним руків`ям, три металеві фрагменти оболонки двигуна 7 Квт, диск для закріплення реміння, дрібні деталі, основа двигуна в зібраному стані, які знаходяться на зберіганні у ДП «Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№109)», - вважати повернутим потерпілому;

2) металеву двоколісну тачку «Кравчучка», - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Є. А. Болибок