Рішення № 94086586, 11.01.2021, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №481/1592/20 пров. №2/478/59/2021

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2021 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

23 листопада 2020 року позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 16 січня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», назву якого замінено на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 не виконував взятих на себе обов`язків за кредитним договором, не здійснював щомісячного погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 26276 грн. 70 коп., яка складається з: 2982 грн. 21 коп. - заборгованість за кредитом (тілом кредита); 23294 грн. 49 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, та судові витрати в розмірі 2102 грн.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за правилами ч.1 ст.26 ЦПК України, передано на розгляд до Казанківського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2020 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у зазначеній справі, клопотання представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява в якій він просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити. В порядку ст.179 ЦПК України відповіді на відзив не подав.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність. У поданому відзиві на позовну заяву, позовні вимоги не визнав, посилаючись на порушення позивачем строку позовної давності, у межах якого він мав можливість звернутися до суду з вимогою про захист своїх порушених прав та на відсутність доказів оформлення та укладення між АТ КБ «ПриватБанк» та ниму належній формі договору про надання банківських послуг, долучені позивачем до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг не містять його підпису, що свідчить про недоведеність тієї обставини, що він був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами. Просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з відсутністю підстав для стягнення боргу.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.

В силу ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Матеріалами справи встановлено, що 16 січня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», назву якого замінено на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, врозмірі 3000 грн., шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанк, отримавши платіжну картку, за допомогою якої розпоряджалася кредитними коштами.

В заяві зазначено, що базова процентна ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору становить 3% в місяць (36% на рік) із розрахунку 360 днів на рік. Строк дії кредитного ліміта відповідає строку дії картки. Порядок погашення заборгованості: щомісячні платежі у розмірі 7% від суми заборгованості. Погашення заборгованості за кредитним лімітом може проводитися як шляхом внесення коштів на карту клієнта, так і списанням Банком коштів з Дебетової картки (а.с.10).

Згідно довідки за кредитним договором ОСОБА_1 було отримано кредитну картку за № НОМЕР_1 , дата відкриття 16.01.2006 року, терміном дії до 01/13 року (а.с.9).

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , було встановлено кредитний ліміт в розмірі 3000 грн., який в подальшому було: 23.12.2008 року збільшено до 4700 грн.; 26.12.2008 року зменшено до 4700 грн.; 10.01.2009 року зменшено до 2990 грн.; 18.08.2015 року зменшено до 2990 грн., та станом на 11 листопада 2019 кредитний ліміт становив 0 гривень (а.с.8).

Крім того, у заяві зазначено, що відповідач ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банка. Він висловлює свою згоду з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.10).

До кредитного договору банк надав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.11) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с.12-17), які не підписані позичальником.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, зі змісту власноручно підписаної ОСОБА_1 заяви про надання банківських послуг вбачається, що в цій заяві сторони погодили валюту картки гривня, встановили суму кредитного ліміту у розмірі 3000 грн. і базову відсоткову ставку за користування кредитом - 3% в місяць (36% на рік) із розрахунку 360 днів у році, узгодили, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, порядок погашення заборгованості відбувається щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості (а.с.10).

Такі обставини свідчать про узгодження сторонами конкретних умовах кредитування.

Як вбачається з виписки з особового рахунку ОСОБА_1 , останній взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконував неналежним чином, поповнюючи рахунок за кредитним договором несвоєчасно та погашаючи заборгованість не у повному розмірі, останнє поповнення картки та зняття коштів 08.08.2007 року (а.с.31-33).

Згідно з розрахунком АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором від 16.01.2006 року станом на 30.09.2020 року складає 26276 грн. 70 коп., у тому числі: 2982 грн. 21 коп. - заборгованість за кредитом (тілом кредита); 23294 грн. 49 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с.4-7).Вимоги про стягнення заборгованості за комісією та пенею за не своєчасність виконання зобов`язань за договором, Банк не заявляв.

Між тим, відповідачем (позичальником) ОСОБА_1 подана заява про застосування позовної давності до пред`явлених банком вимог.

У статті 253 ЦК Укнаїни визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 ст.266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як встановлено матеріалами справи строк дії картки виданої ОСОБА_1 закінчився в січні 2013 року (а.с.9).

Враховуючи те, що з позовом АТ КБ «ПриватБанк» звернувся 23 листопада 2020 року, тобто майже через 7 років 10 місяців, після закінчення строку повного погашення кредиту, який відповідає останньому дню місяця дії картки (січень 2013 року), а тому він звернувся до суду з пропуском позовної давності.

Доказів продовження дії платіжної картки відповідача ОСОБА_1 позивачем АТ КБ «ПриватБанк» не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, належить віднести на його рахунок.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, віднести на його рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 11.01.2021 року.

Суддя І.П. Сябренко