Ухвала суду № 94080081, 05.01.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5/21

1-кс/308/3/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2021 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду – Малюк В.М., за участю секретаря судового засідання – Матіко Я.Ю., прокурора – Фірка І.І., затриманої особи – ОСОБА_1 , захисників – Тарчанин Р.С., Ганчак В.І., перекладача – Павловець Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури Косей І., про визнання наявності підстав для подальшого тримання ОСОБА_1 ), під вартою та продовження застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою (екстрадиційного арешту) до вирішення Міністерством юстиції України питання про його видачу та фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації, -

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник прокурора Закарпатської області Косей І. звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про визнання наявності підстав для подальшого тримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єкатеринбург, Російської Федераціїї, росіянина, під вартою та продовження застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою (екстрадиційного арешту) до вирішення Міністерством юстиції України питання про його видачу та фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації та упродовж екстрадиційного арешту утримувати його у Закарпатській УВП № 9 відділу ДПтС України в Закарпатській області.

Вимоги поданого клопотання обґрунтовує тим, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розшукується правоохоронними органами Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 228 Кримінально кодексу Російської Федерації.

Ініціатором розшуку громадянина ОСОБА_2 є Верх-Исетський районний суд м. Єкатеренбург Російської Федерації.

Відповідно до «червоної картки» Генерального Секретаріату Інтерполу (індивідуальний звіт) з контрольним номером 2017/169078 встановлено, що особа перебуває в міжнародному розшуку з метою арешту, з діючими термінами арешту - до 13.06.2022.

Рішенням Верх-Исетського районного суду м. Єкатеренбург Російської Федерації (постанова суду у кримінальній справі №1-670/2015) від 25.12.2015 року відносно ОСОБА_2 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 228 КК Російської Федерації, обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оголошено в розшук та кримінальна справа щодо нього зупинена.

23.01.2020 р., ОСОБА_1 , був затриманий в порядку ст. ст. 208, 582 КПК України працівниками Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.01.2020 р. стосовно ОСОБА_1 ), в порядку ст. 583 КПК України, застосовано тимчасовий арешт на 40 діб до надходження запиту російської сторони про його видачу.

Офісом Генерального прокурора отримано запит Генеральної прокуратури Російської Федерації про видачу ОСОБА_2 для притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 228 КК Російської Федерації.

Проведення екстрадиційної перевірки стосовно останнього Офісом Генерального прокурора відповідно до ст. 587 КПК України доручено прокуратурі Закарпатської області.

26.05.2020р. прокуратурою Закарпатської області скеровані запити до Державної міграційної служби України про те, чи звертався ОСОБА_3 , із заявою про надання йому статусу біженця та із заявою про набуття громадянства України; до МЗС України та СБУ України щодо можливого політичного переслідування на території Російської Федерації у зв`язку з його політичною діяльністю; до ГУ ДМС України в Закарпатській області щодо отримання громадянства України, надання йому статусу біженця або особи, іцо потребує захисту в Україні; до ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» щодо можливості його етапування у зв`язку зі станом здоров`я.

Згідно даних Державної міграційної служби України ОСОБА_1 , до територіальних органів ДМС України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався; статус біженця, або особи, яка потребує додаткового захисту не отримував; зареєстрованим або знятим з реєстраційного обліку місця проживання не значиться; з питань набуття громадянства України в установленому порядку не звертався; підстав вважати його громадянином України немає. Згідно даних ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)», ОСОБА_2 за медичною допомогою перебуваючи в установі не звертався.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.03.2020 р. відносно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , в порядку ст. 584 КПК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт), строком на 60 днів, до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 228 КК Російської Федерації.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 23.04.2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 ), на вищевказану ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду залишена без задоволення, ухвала суду без змін.

Ухвалами слідчого судді від 27.04.2020, 12.06.2020, 09.07.2020 та 06.08.2020 р., 01.09.2020 року та 27.11.2020 року стосовно ОСОБА_1 ) визнано наявність підстав для подальшого тримання під вартою та продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою (екстрадиційного арешту) відповідно до 14.06.2020, 13.07.2020, 10.08.2020, 03.09.2020, 15.10.2020 р. та 11.01.2021 р. включно.

05.06.2020 р. до прокуратури Закарпатської області надійшов лист з Офісу Генерального прокурора щодо надходження уточненого запиту Генеральної прокуратури Російської Федерації з проханням розглянути питання щодо видачі (екстрадиції) ОСОБА_1 ), на підставі Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, оскільки кримінальна справа стосовно нього перебуває у провадженні суду.

23.06.2020 р. з Міністерства юстиції України надійшов лист за №14982-20 щодо вжиття заходів відповідно до ст. 584 КПК України з метою тримання ОСОБА_1 ), під вартою для вирішення питання про видачу.

Проведення екстрадиційної перевірки стосовно останнього Міністерство юстиції України відповідно до ст. 587 КПК України доручило прокуратурі Закарпатської області.

Запити російської сторони та інші документи про видачу ОСОБА_1 ), оформлені належним чином у відповідності до вимог Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957р. та Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993р. якими врегульовано відносини між Україною та Російською Федерацією.

Прокуратурою Закарпатської області також 17.08.2020р. було повторно надіслано запити до Державної міграційної служби України про те, чи звертався ОСОБА_1 ), із заявою про надання йому статусу біженця та з питань набуття громадянства України.

Згідно додаткових даних Державної міграційної служби України ОСОБА_1 , до територіальних органів ДМС України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не звертався; статус біженця, або особи, яка потребує додаткового захисту не отримував; зареєстрованим або знятим з реєстраційного обліку місця проживання не значиться; з питань набуття громадянства України в установленому порядку не звертався; підстав вважати його громадянином України немає.

Інкриміноване ОСОБА_2 злочинне діяння за законодавством України кваліфікується за ч. 2 ст. 309 КК України і є екстрадиційним, оскільки, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше 1 року.

Злочин, передбачений ст. 309 КК України, не належить до військових злочинів, не і не носить політичного характеру.

Передбачений ст. 49 КК України строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вищевказаний злочин не закінчився.

Запити інших держав про видачу ОСОБА_1 ) не надходили.

Компетентні органи України не проголошували остаточне рішення стосовно ОСОБА_1 ) у зв`язку з правопорушенням, за яке вимагається його видача та не ухвалювали рішення не порушувати чи припинити переслідування у зв`язку із цим самим правопорушенням.

24.09.2020 р. Закарпатською обласною прокуратурою завершено екстрадиційну перевірку щодо громадянина ОСОБА_4 , за її результатами складено висновок та відповідно до ч. 3 ст. 587 КПК України направлено матеріали екстрадиційної перевірки з висновком до Міністерства юстиції України для прийняття рішення відповідно до вимог ст. 590 КПК України.

Закарпатською обласною прокуратурою 30.11.2020 отримано листа про те, що Міністерства юстиції України звернулось до Державної міграційної служби України з проханням повідомити, чи зверталася зазначена особа із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та інформувати у якому статусі перебуває зазначена особа на території України. Про прийняте рішення інформуватимуть додатково.

Правовідносини між Україною та Російською Федерацією врегульовані Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року та Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року.

Відповідно до вимог ст. 1 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року: «Договірні Сторони зобов`язуються видавати одна одній, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення».

Згідно вимог ст. 56 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року: «Договірні Сторони зобов`язуються відповідно до умов, передбачених цією Конвенцією, за вимогою видавати один одному осіб, що знаходяться на їх території, для притягнення до кримінальної відповідальності».

Забезпечення виконання компетентними органами України вимог вищевказаних конвенцій стосовно видачі ОСОБА_2 можливо лише в тому випадку, якщо судом відносно останнього буде застосований екстрадиційний арешт.

На даний час ОСОБА_5 утримується у ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)».

З огляду на закінчення двохмісячного строку, передбаченого ч. 11 ст. 584 КПК України, прокурором ініційовано питання перевірки судом наявності підстав для подальшого тримання під вартою ОСОБА_1 ) або його звільнення.

Прокурор Фірка І.І. в судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задоволити.

ОСОБА_2 та його захисники в судовому засіданні заперечили щодо продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили відмовити в задоволені поданого клопотання.

Окрім того, захисник Ганчак В.І. у судовому засіданні підтримала подані нею заперечення на клопотання. Захисник звернула увагу на те, що злочин, за яким ОСОБА_2 притягується до кримінальної відповідальності на території Російської Федерації, не є екстрадиційним згідно законодавства України. Виявлена у ОСОБА_2 речовина є не наркотичною. Прокурором не наведено обґрунтованих підстав для продовження строку дії тримання під вартою. У зв`язку з наведеним, просила відмовити в задоволенні клопотання та обрати відносно її підзахисного запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Адвокат Тарчанин Р.С. у судовому засіданні підтримав думку адвоката Ганчак В.І. Зазначив, що екстрадиційна перевірка прокуратурою проводилася формально, без з`ясування всіх обставин справи. У зв`язку з наведеним, просив відмовити в задоволенні клопотання та обрати відносно його підзахисного запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Заслухавши думку прокурора Фірка І.І., пояснення ОСОБА_6 , його захисників – адвокатів Ганчак В.І., Тарчанин Р.С., вивчивши матеріали даної справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог статті 1 Європейської Конвенції про видачу правопорушників договірні сторони зобов`язуються видавати одна одній всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої сторони за вчинення правопорушення.

Згідно із ст.ст. 1, 2 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13.12.1957 року, ст. 56 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, договірні сторони зобов`язується на вимогу видавати одна одній осіб, які перебувають на їх території, для притягнення до кримінальної відповідальності. Видача правопорушників здійснюється за правопорушення, за які відповідно до законів запитуваної та запитуючої сторін передбачено покарання на максимальних строк не менше одного року позбавлення волі.

Статтею 543 КПК України визначено, що видачею особи (екстрадицією) є видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. У той же час, метою екстрадиційного арешту відповідно до ст.ст. 543, 584 КПК України є виключення можливості особі уникнути його видачі.

Відповідно до ч.4 ст. 584 КПК України при вирішенні питання про застосування екстрадиційного арешту слідчий суддя керується положеннями цього Кодексу та міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами 6, 10 ст. 584 КПК України строки тримання особи під вартою та порядок їх продовження визначаються цим Кодексом; екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців.

Слідчим суддею встановлено, що 25.12.2015 рішенням Верх-Исетського районного суду м.Єкатеренбург Російської Федерації (постанова суду у кримінальній справі №1-670/2015) відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.228 КК РФ, обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та оголошено в розшук, кримінальна справа щодо нього зупинена.

Вказане рішення суду не скасовано та набрало законної сили.

Згідно даних сектору Укрбюро інтерполу ГУНП в Закарпатській області за обліками Генерального секретаріату Інтерполу станом на 22.01.2020 вказаний громадянин значиться в міжнародному розшуку з метою арешту та подальшою екстрадиції до Російської Федераціїї для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.228 КК Російської Федераціїї (незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах).

Відповідно до «червоної картки» Генерального Секретаріату Інтерполу (індивідуальний звіт) з контрольним номером 2017/169078 встановлено, що особа перебуває в міжнародному розшуку з метою арешту, з діючими термінами арешту - до 13.06.2022. року.

23.01.2020 р., о 00 год. 25 хв., інспектором прикордонної служби І категорії – групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Тиса» ВПС «Тиса» Чопського прикордонного загону, старшим прапорщиком ОСОБА_7 , в порядку ст.ст.208, 582 КПК України, в селі Соломоново Ужгородського району громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ) було затримано.

Інкримінований ОСОБА_1 ) злочинне діяння за законодавством України кваліфікується за ч. 2 ст. 309 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років.

Отже, злочин є екстрадиційним, оскільки передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше 1 року.

Строк давності притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до ст.49 КК не закінчився.

Зазначені обставини також були встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у вигляді екстрадиційного арешту. Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.01.2020 року стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ), в порядку ст. 583 КПК України, застосовано тимчасовий арешт на строк 40 діб до надходження запиту Російської сторони про його видачу.

Ухвалами слідчого судді від 27.04.2020, 12.06.2020, 09.07.2020 та 06.08.2020 р., 01.09.2020 року та 27.11.2020 року стосовно ОСОБА_1 ) визнано наявність підстав для подальшого тримання під вартою та продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою (екстрадиційного арешту) відповідно до 14.06.2020, 13.07.2020, 10.08.2020, 03.09.2020, 15.10.2020 р. та 11.01.2021 р. включно.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.09.2020 стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , в порядку ст. 584 КПК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт), строком на 60 днів, до вирішення Офісом Генерального прокурора питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.228 КК Російської Федерації. Строк дії ухвали встановлено до 15.10.2020 року включно. Згідно Ухвали Закарпатського апеляційного суду від 01.10.2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 ), на вищевказану ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду залишена без задоволення, ухвала суду без змін.

В подальшому Ухвалою слідчого судді від 27.11.2020 року строк тримання під вартою ОСОБА_1 ) продовжено до 11.01.2021 року, включно.

Офісом Генерального прокурора отримано запит Генеральної прокуратури Російської Федераціїї про видачу ОСОБА_1 ) для притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.228 Кримінально Кодексу Російської Федерації.

Проведення екстрадиційної перевірки Офісом Генерального прокурора стосовно ОСОБА_1 ), відповідно до ст.587 КПК України, доручено прокуратурі Закарпатської області (Лист Міністерства юстиції України від 12.06.2020 вх.№8/11752-26-20/12.1.4 ).

Згідно з ч.2 ст.587 КПК України екстрадиційна перевірка здійснюється протягом шістдесяти днів. Цей строк може бути продовжено відповідним центральним органом України.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що лист Міністерства юстиції України про продовження строку екстрадиційної перевірки, який датується 21.08.2020 р., отримано прокуратурою Закарпатської області. Встановлено, що в ході проведення екстрадиційної перевірки, з метою встановлення чи спростування доводів ОСОБА_1 ), та його захисників, прокуратурою Закарпатської області направлено ряд запитів щодо надання інформації, з метою отримання відомостей, а саме: чи звертався громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ) із заявою про надання йому статусу біженця, чи отримував він довідку, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина Російської Федерації, чи переслідується ОСОБА_2 російськими правоохоронними органами у зв`язку з його політичною діяльністю, чи звертався із заявою про отримання громадянства України.

Як встановлено судом 24.09.2020 року екстрадиційна перевірка щодо ОСОБА_1 ) завершена, зокрема: прокуратурою отримано відповіді на запити адресовані ДМС України – чи звертався ОСОБА_1 ), із заявою про набуття громадянства України та із заявою про надання йому статусу біженця.

Відповідно до листа від 25.09.2020 року Закарпатською обласною прокуратурою завершено екстрадиційну перевірку щодо громадянина ОСОБА_1 ), та за її результатами складено висновок, який відповідно до ч.3 ст.587 КПК України направлено з матеріалами екстрадиційної перевірки до Міністерства юстиції України, для прийняття рішення відповідно до вимог ст.590 КПК України.

Закарпатською обласною прокуратурою 30.11.2020 отримано листа про те, що Міністерство юстиції України звернулось до Державної міграційної служби України з проханням повідомити, чи зверталася зазначена особа із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та інформувати у якому статусі перебуває зазначена особа на території України. Про прийняте рішення інформуватимуть додатково.

Судом встановлено, що на даний час, продовжують існувати ризики того, що ОСОБА_1 , з метою уникнення його видачі та в подальшому притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.228 КК РФ на території Російської Федерації, знаходячись на волі може вдатися до втечі, що в свою чергу перешкодить виконанню запиту компетентного органу іноземної держави про його видачу.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що є достатні підстави для подальшого утримання ОСОБА_1 ) під вартою, а продовження застосування до нього екстрадиційного арешту до вирішення питання про його видачу і здійснення фактичної передачі правоохоронним органам Російської Федерації є єдиним запобіжним заходом достатнім для запобігання можливим спробам особи переховуватись.

Посилання ж захисника у запереченні про те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №390 від 16.05.2018 «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», із списку було виключено «АВ-РІNАКА-СНМ» N-1(1-карбомоїл-2-матилпропіл) - (циклогексілметил)-1Н-індазол-3-карбоксамід, у незаконному придбанні та зберіганні якого без мети збуту обвинувачується ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки зазначеною постановою хоча і виключено позицію «АВ-РІNАКА-СНМ» зі списку №1 Особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено Таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, проте такою позицією - «АВ-РІNАКА-СНМ» доповнено Список №2 зазначеної Таблиці - Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено, що спростовує наведені захисником твердження, у судовому засіданні, що вказаний злочин не є екстрадиційним.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином, інкриміноване ОСОБА_1 ) злочинне діяння за законодавством України кваліфікується за ч. 2 ст. 309 КК України і є екстрадиційним, оскільки передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше 1 року.

Посилання ж захисників у запереченні на те, що ОСОБА_1 ) під час затримання за участь у публічній акції, правоохоронними органами були спричинені тілесні ушкодження, виявлені згідно висновку експерта №499 від 05.06.2015 р, що свідчить про те, останній є особою, яка потребує додаткового захисту і через свої політичні переконання його здоров`ю та життю загрожує небезпека, слідчий суддя відхиляє, оскільки при розгляді клопотання про продовження тримання під вартою (екстрадиційного арешту) не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.

Судом також критично оцінюється твердження захисників про те, що міцні соціальні зв`язки ОСОБА_1 , який приїхав на територію України до дружини ОСОБА_8 та сина ОСОБА_8 2019 року народження з метою постійного проживання на території України, дозволяють слідчому судді застосувати інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 585 КПК України з наступних підстав. Органом, що здійснює екстрадиційну перевірку щодо особи є прокуратура Закарпатської області, місцезнаходження якої місто Ужгород Закарпатської області. Як з`ясовано у судовому засіданні, ОСОБА_9 має намір відбути до міста Вінниця, де проживає його дружина та син. Місцем тримання його під вартою є державна установа "Закарпатська установа виконання покарань (№9)", м. Ужгород. Вказані обставини дають підстави дійти висновку, що застосування інших запобіжних заходів не пов`язаних з триманням під вартою не гарантуватимуть запобіганню втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі.

Додані до заперечення копії рішень різнойменних судів Російської Федерації та інших процесуальних документів іноземних країн, не можуть братися до уваги, оскільки доводи про можливість кримінального переслідування ОСОБА_1 ), Російською Федерацією з політичних мотивів не є предметом розгляду слідчим суддею при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадицій ний арешт) в порядку ст. 584 КПК України.

Будь яких обставин, які відповідно до вимог ст. 585 КПК України, давали б підстави для застосування до ОСОБА_1 ) запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, слідчим суддею не встановлено. Матеріали провадження не містять жодних посилань на захворювання, які перешкоджають триманню під вартою ОСОБА_1 та видачі його компетентним органам Російської Федерації.

У зв`язку з зазначеним, слідчий суддя вважає, що на даний момент є достатні підстави для подальшого утримання ОСОБА_1 ) під вартою, оскільки продовження застосування до нього екстрадиційного арешту до вирішення питання про його видачу і здійснення фактичної передачі правоохоронним органам Російської Федерації є єдиним достатнім запобіжним заходом для запобігання можливим спробам ОСОБА_1 ) переховуватись, з метою уникнення його передачі.

З огляду на встановлені обставини, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для подальшого тримання громадянина ОСОБА_1 ) під вартою, а тому слід продовжити застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою (екстрадиційного арешту).

При вирішенні питання до якого строку слід продовжити ОСОБА_1 ) екстракційний арешт, слідчий суддя виходить з вимог ч.10 ст. 584 КПК України, згідно якої екстрадиційний арешт не може тривати більше дванадцяти місяців.

Так, як слідує з протоколу затримання від 23.01.2020 року, ОСОБА_1 був затриманий о 00 год. 25 хв., 23.01.2020 року.

Відповідно роз`яснень до ч.10 ст. 584 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання, то з моменту затримання.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що строк тримання під вартою ОСОБА_1 , слід продовжити саме до о 00 год. 25 хв., 23.01.2021 року, тобто в межах строку визначеного в ч.10. ст. 584 КПК України.

За таких обставин, подане прокурором клопотання підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 1957 року, ст. ст. 56, 60, 61 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, а також ст. 584 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора – задоволити частково.

Визнати наявність підстав для подальшого тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єкатеринбург, Російської Федераціїї, росіянина.

Продовжити застосування до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єкатеринбург, Російської Федераціїї, росіянина, запобіжного заходу у виді тримання під вартою (екстрадиційного арешту) до вирішення Міністерством юстиції України питання про його видачу та фактичної передачі компетентним органам Російської Федерації, до 00 год., 25 хв., 23 січня 2021 року.

Термін екстрадиційного арешту не може перевищувати дванадцяти місяців.

Упродовж екстрадиційного арешту утримувати ОСОБА_1 ) у Закарпатській УВП № 9 відділу ДПтС України в Закарпатській області.

В задоволенні решти вимог клопотання – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку затриманою особою щодо, якої вирішується питання про застосування екстрадиційного арешту, його захисником або законним представником, прокурором протягом 5 днів з дня його оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М.Малюк