Постанова № 94074896, 12.01.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

справа № 569/17976/20,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, в якому просить визнати нечинною та скасувати постанову серії ДПО 18 № 725342 від 15.11.2019 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу по справі про адміністративне правопорушення, винесену Інспектором роти 4 батальйону УПП в Рівненській області ДПП молодшим лейтенантом поліції Саєнко Максимом Олеговичем про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1,2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. 00 коп.; стягнути з відповідача Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 витрати, пов"язані з розглядом справи в суді.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 15 листопада 2019 року у м. Рівне, по вул. Богоявленській, біля кіоску "Квіти", до нього під"їхали працівники патрульної поліції та повідомили про порушення ним правил дорожнього руху у м. Рівне. Працівники поліції вказали, що він близько 21 год. 00 хв, за адресою вул. Волинської Дивізії, 1, керуючи автомобілем Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив правила проїзду пішохідних переходів, не надавши переваги у русі пішоходам, які переходили проїжджу частину дороги. Вказавши на вчинені ним правопорушення, працівник поліції повідомив про початок розгляду адміністративної справи. В свою чергу, ним було заявлено ряд клопотань, зокрема про бажання скористатись своїм правом на правничу допомогу фахівця в галузі права, про ознайомлення з відеодоказами вказаної події, проте всі заявлені клопотання було відхилено. Згідно постанови серії ДПО 18 № 725342 він на вимогу працівників поліції не передав посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документа на автотранспортний засіб, не мав при собі полісу обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних т/з, не увімкнув аварійну світлову сигналізацію після зупинки, чим порушив пункти 18.1, 2.1 а, 2.1 б, 2.1 ґ, 9.9 б ПДР.

З даною постановою не згідний, оскільки вважає, що вона є незаконною, постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства, є незаконною, а тому підлягає скасуванню.

Щодо поновлення строку на подання позовної заяви зазначає, що він звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області 19 листопада 2019 року з позовом про визнання нечинною та скасування постанови серії ДПО 18 № 725342 від 15.11.2019. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20.11.2019 у справі № 569/21370/19 адміністративний позов було залишено без руху та вказано, що відповідачем має бути залучено УПП (м. Київ, вул. Ф.Ернста, 3), яке є юридичною особою. Він виправив вказані судом недоліки у наданий строк. За результатами розгляду адміністративної справи № 569/21370/19 судом першої інстанції в задоволенні позову до Поліцейського роти 4 батальйону УПП в Рівненській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Саєнка Максима Олеговича, Департаменту патрульної поліції про визнання нечинною та скасування постанови було відмовлено. Надалі, він звернувся з апеляційної скаргою до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 569/21370/19 від 21 жовтня 2020 року зазначається, що визначальним для правильного вирішення будь-якого публічно-правового спору є, передусім, встановлення судом складу учасників справи. Суд апеляційної інстанції зазначив, що поліцейський роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції молодший лейтенант поліції Саєнко М.О. та Департамент патрульної поліції є неналежними відповідачами у цьому адміністративному спорі.

Відтак, з вини суду першої інстанції позовні вимоги були заявлені до неналежного відповідача, на що вказав суд апеляційної інстанції. В результаті чого він був позбавлений можливості оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, оскільки суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями здійснювати заміну неналежного відповідача.

09 грудня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі повністю, вказавши, що дії відносно виявлення та процесуального оформлення факту правопорушення здійснювались виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Позвач в судовому засіданні не заперечив проти долучення до матеріалів справи даного відзиву, незважаючи на його не отримання та не заперечував проти продовження розгляду справи.

Ухвалою суду від 06 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами розгляду позовного провадження окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст.ст. 268, 269 КАС України у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20 листопада 2020 року, визначено відповідачу строк для подання відзиву.

Ухвалою суду від 29 грудня 2020 року в задоволенні клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, відмовлено.

Ухвалою суду від 29 грудня 2020 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів. Витребувано з канцелярії Рівненського міського суду Рівненської області адміністративну справу №569/21370/19 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №4 батальйону УПП в Рівненській області ДПП молодшого лейтената поліції Саєнка Максима Олеговича, Департаменту патрульної поліції про визнання нечинною та скасування постанови для огляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги та їх обгрунтування підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав заперечення викладені у відзиві, просив відмовити в задоволенні позову. В судовому засіданні 06 січня 2021 року судом не допущено представника відповідаача до участі у розгляді справи у зв"язку із відсутністю документів, що підтверджують повноваження предстанвика.

12 січня 2021 року судове засідання продовжено за відсутності представника відповідача.

Заслухавши виступи учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов"язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

15 листопада 2019 року поліцейським роти 4 батальйону УПП в Рівненській області ДПП молодшим лейтенантом поліції Саєнко М.О. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО 18 № 725342 від 15.11.2019 року, відповідно до якої постановлено застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн..

Також в постанові зазначено, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 в м. Рівне по вул. В.Дивізії, 1 порушив правила проїзду пішохідних переходів, а саме не надав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину автомобільної дороги по нерегульованому пішохідному переходу, також не пред"явив посвідчення водія відповідного категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб та не мав при собі поліса обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також після зупинки транспортного засобу на вимогу працівників поліції не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію на транспортному засобі, чим порушив пункти 18.1, 2.1 а, 2.1 б, 2.1 ґ, 9.9 б ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч.ч. 1,2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із нормами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов"язаний з"ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом"якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з"ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов"язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Згідно з положеннями ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов"язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Спираючись на ці положення, а також на практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях від 9 червня 2011 р. по справі "Лучанінова проти України", від 30 травня 2013 р. по справі "Малофєєва проти Росії", від 20 вересня 2016 р. по справі "Карелін проти Росії", суд приходить до переконання, що як і у кримінальному провадженні, так і у справі про адміністративне правопорушення, суд, зберігаючи принцип неупередженості і безсторонності судового розгляду, не вправі самостійно, на шкоду особі змінювати формулювання правопорушення, викладене в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказане формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, суд зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.

Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача відповідач жодних належних доказів визначених законом суду не надав.

Відповідачем до суду надано відеоматеріал з місця порушення. Проте, з наданого відеоматеріалу неможливо встановити марку автомобіля, номерний знак автомобіля та чи керував позивач цим транспортним засобом. Також з відео вбачається, що свідків порушення інспектором не встановлено. Також в судовому засіданні досліджені ще три відеозаписи,з які також не доводять вчинення позивачем будь-якого порушення ПДР, зокрема, що позивач взагалі керував транспортним засобом та був водієм і не спростовують того факту, що позивач транспортним засобом не керував і не є водієм в розумінні ПДР та ЗУ «Про Національну поліцію»

Щодо письмових пояснень інспектора УПП в Рівненській області ОСОБА_2 , який підтвердив обставини стосовно вчинених порушень позивачем, то суд зазначає, що вказана особа є підзвітною та підконтрольною суб"єкту владних повноважень відповідачу у вказаній справі, а відтак в силу підпорядкування є зацікавленою особою. Як наслідок суд оцінює його пояснення щодо обставин вчиненого позивачем адміністративного правопорушення критично.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України в частині що стосується порушення правил проїзду пішохідних переходів та ненадання переваги у русі пішоходам, які проходили проїжджу частину дороги.

Щодо встановленого відповідачем порушення з приводу не пред`явлення посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та полісу обов`язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то суд погоджується з позицією позивача виходячи з наступного.

Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Інших підстав для перевірки документів на право керування ТЗ, у посадової особи відповідача, в спірних правовідносинах не було.

Згідно матеріалів справи слідує та встановлено судом, що відносно позивача відповідачем неправомірно складено постанову та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1,2 ст. 122 КУпАП. Належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення в матеріалах справи немає.

Оскільки, відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено факту порушення позивачем ПДР України, то суд дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред`явлення документів в т.ч. посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та полісу, а позивач, в свою чергу, не був зобов`язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Салабіаку проти Франції" від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов"язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

В рекомендації №R(91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов"язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб"єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд, розглянувши матеріали справи, зазначає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1,2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП не доведена, тому оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення слід скасувати у зв"язку із відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Також, суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині визнання оскаржуваної постанови нечинною, оскільки повноваження суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визначено ч. 3 ст. 286 КАС України, відповідно до якої такі повноваження в суду відсутні. Виходити за межі позовних вимог в цій частині суд не вбачає необхідності, оскільки прийшов до переконання, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Окрім того, наведені обставини щодо поновлення строку на подання позовної заяви, суд вважає поважними, в силу ст. 121 КАС України, а тому клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на звернення до суду є обґрунтованим і підлягає задоволенню, а пропущений процесуальний строк - поновленню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат пов"язаних з розглядом справи в суді, то суд вважає за можливе вирішити дане питання відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, якою встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв"язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п"яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 72-77, 90, 241-243, 245, 246, 250, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з позовною заявою.

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови - задовольнити частково.

Постанову Інспектора роти 4 батальйону УПП в Рівненській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Саєнка Максима Олеговича серії ДПО18 №725342 від 15 листопада 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1,2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. - скасувати.

В задоволені позовних вимог в частині визнання оскаржуваної постанови нечинною - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

відповідач: Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, м.Рівне, вул. Ст.Бандери, 14-а, ЄДРПОУ 40108646.

Повне судове рішення складене 12 січня 2021 року.

Суддя -