Постанова № 94072390, 12.01.2021, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/2420/20

Провадження № 3/935/6/21

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 січня 2021 року м.Коростишів

Суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Щербаченко І. В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Житомирської області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

До Коростишівського районного суду Житомирської області 28.10.2020 від Управління патрульної поліції в Житомирської області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №517568 від 19.10.2020 на автомобільній дорозі М06 Київ-Чоп, 98км+500м с. Царівка Коростишівський район, водій ОСОБА_1 19.10.2020 о 07:10 годині керував транспортним засобом «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням технічного приладу Alcotest Drager 6810, результат 0,43‰, тест №4966. Від керуванням відсторонений шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 09.12.2020 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду 09.12.2020 на електронну адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на іншу дату у зв`язку з загостренням у нього ГРВІ.

У судове засідання ОСОБА_1 24.12.2020 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином /а.с.17/. До канцелярії суду 24.12.2020 надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки з 22.12.2020 він є контактною особою з хворим на COVID-19, перебуває на самоізоляції, має симптоми захворювання, просить розгляд справи не проводити за його відсутності та повідомити його завчасно судовою повісткою.

Разом з тим, ОСОБА_1 не подано до суду жодних документів на підтвердження поважності його неявки у судові засідання як 09.12.2020, так і 24.12.2020.

У судове засідання 12.01.2021 ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення йому судової повістки, яку ОСОБА_1 отримав 03.01.2021, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням /а.с.21/. Також ОСОБА_1 було направлено 28.12.2020 SMS-повідомлення про виклик у судове засідання на 12.01.2021 за номером телефону, який зазначено у його заяві від 24.12.2020.

До канцелярії суду 12.01.2021 ОСОБА_1 подано заяву про перенесення розгляду справи у зв`язку з тим, що на 12.01.2021 на 09:30 годину йому призначено консультацію лікаря, до якої додано довідку від 11.01.2021 без вихідного номеру про те, що 11.01.2021 ОСОБА_1 знаходився на обстеженні в Житомирському обласному онкологічному диспансері, 12.01.2021 в ЖООД на оперативне лікування /а.с.22-23/.

Відповідно до адміністративних матеріалів, у тому числі, відеозапису, ОСОБА_1 відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ознайомлений з положеннями ст. 63 Конституції України та ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, від отримання копії протоколу не відмовлявся.

Проте, ОСОБА_1 з письмовими поясненнями до суду не звертався, своїм правом мати захисника не скористався, хоча мав для цього достатньо часу. Під час оформлення адміністративних матеріалів працівниками поліції на місці зупинки ОСОБА_1 жодних пояснень чи заперечень не надав, клопотань не заявляв, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписом.

У своїх заявах про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 не вказав, що бажає обов`язково взяти участь у судовому засіданні, надати пояснення з приводу обставин справи.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п. 41) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи, ОСОБА_1 таким правом не скористався. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним щодо складання відносно нього протоколу, ухиляється від явки у судове засідання. Відкладення розгляду справи призвело б до безпідставного її затягування та порушення вимог ст. 38 та 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому, відповідно до положень статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності /а.с.2/.

Вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення /а.с.1/, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ №3306453 від 19.10.2020 /а.с.2/, тестуванням на алкоголь /а.с.3/, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів /а.с.4/, письмовими проясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 /а.с.5-6/, відеозаписом /а.с.9/.

Відповідно до вищевказаним доказів 19.10.2020 працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_2 , під керування водія ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням ПДР України, а саме: у транспортного засобу не працювала права фара в режимі ближнього світла у світлу пору доби поза населеним пунктом. 19.10.2020 о 07:19 годині зі згоди ОСОБА_1 було проведено огляд на місці зупинки транспортного засобу у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із застосуванням технічного засобу «Drager Alcotest 6810», результат тестування – 0,43‰.

Згідно письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 19.10.2020 останні пояснили, що вони були 19.10.2020 запрошені працівниками поліції як свідки того, що водієві автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння за місцем зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager 6810 у встановленому законом порядку, водій погодився, Результат огляду позитивний 0,43‰, також водієві у їх присутності було запропоновано проїхати до найближчого медичного закладу охорони здоров`я для проходження огляду у встановленому законом порядку, водій погодився з результатом тесту /а.с.5,6/.

Положеннями пункту 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і тому керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння є порушенням Правил дорожнього руху.

Згідно статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення оцінка доказів здійснюється органом /посадовою особою/ за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Тому, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується вказаними матеріалами справи, а ОСОБА_1 не було надано жодних переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б давали суду підстави поставити під сумнів правдивість обставин, викладених у матеріалах справи.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд у відповідності до вимог статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, роз`яснень, які викладені в пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005, враховує характер вчиненого правопорушення, рівень небезпеки, дані про особу правопорушника, ступінь вини, майновий стан. Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

Згідно положень статті 25 Кодексу України про адміністративні правопорушення оплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення.

Отже, ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні 19.10.2020 адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Відповідно до статті 40? Кодексу України про адміністративні правопорушення, пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 23, 25, 33-35, 40?, 130, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні 19.10.2020 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення .

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, на розрахунковий рахунок UA368999980313060149000006001, отримувач коштів ГУК у Житомирській області, код класифікації доходів бюджету 21081300, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код за ЄДРПОУ 37976485.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок на користь держави на розрахунковий рахунок UА908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Київ/Києві, код класифікації доходів бюджету 22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код за ЄДРПОУ 37993783.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Зобов`язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І. В. Щербаченко