Ухвала суду № 940698, 05.06.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-21929/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                        Брайка А. І.,

суддів                                                           Голубєвої Г. К.,

                                                           Карася О. В.,

                                                           Рибченка А. О.,

                                                           Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у    м. Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової адміністрації у м. Києві

на постанову Господарського суду міста Києва від 14.12.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. у справі № 33/185

за позовом Закритого акціонерного товариства “Індустріальні та дистрибуційні системи”

до:

1) Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків,

2) Державної податкової адміністрації у м. Києві

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги в частині її незадоволення,

за участю представників:

позивача – Брусков В. Я.,

відповідача-1 – Білоноженко М. А.,

відповідача-2 – Ярмак М. М.,

встановив:

      Закритим акціонерним товариством “Індустріальні та дистрибуційні системи”подано позов, з урахуванням послідуючих уточнень, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.01.2005р.     № 0001381602/2 в частині донарахування 261293 грн. 28 коп. податкових зобов’язань по податку на додану вартість та 130646 грн. 64 коп. штрафних (фінансових) санкцій; визнання недійсним рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 05.01.2005р. № 22/10/25-014 в частині незадоволення скарги щодо податкових повідомлень-рішень від 27.09.2004р. № 0000801602/0, від 01.11.2004р. № 0000801602/1 на зазначені суми.

      Постановою Господарського суду міста Києва від 14.12.2005р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006., у справі № 33/185 позов задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.01.2005р. № 0001381602/2 в частині донарахування податкових зобов’язань по податку на додану вартість в розмірі 242036 грн. 67 коп. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 121018 грн. 34 коп., визнано недійсним рішення про результати розгляду скарг від 05.01.2005р. в частині незадоволення скарги позивача щодо податкових повідомлень-рішень від 27.09.2004р. № 0000801602/0, від 01.11.2004р. № 0000801602/1 на зазначені суми; в іншій частині позову відмовлено.

      Судові рішення мотивовані тим, що: зменшення податкового кредиту позивача на 15% оплаченої вартості отриманих товарів від нерезидента, який знаходиться в офшорній зоні, донарахування податкового зобов’язання по ПДВ в розмірі 237103 грн. 68 коп. є неправомірним та також підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи; перелік офшорних зон оприлюднений лише 03.03.2000р.; надані позивачем послуги є транспортними послугами з перевезення вантажів за межами кордону України, а тому до них застосовується ставка податку на додану вартість в розмірі “0” відсотків від бази оподаткування; позивачу правомірно донараховано податок на додану вартість за період вересень-грудень 2002р. у сумі 19454 грн. 23 коп. та 9 727 грн. 10 коп. штрафних санкцій у зв’язку з безкоштовною роздачею рекламної продукції.

      Відповідачі, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, подали касаційні скарги в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалу апеляційного господарського суду повністю, в позові відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 5.9. ст. 5, п. 18.3. ст. 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

      Позивач в запереченнях на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін зважаючи на їх прийняття без порушення норм матеріального та процесуального права.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті проведеної планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2000р. по 01.10.2003р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків складено акт № 655/16-2/24364528 від 23.09.2004р. на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 27.09.2004р. № 0000801602/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 1167949 грн. 50 коп., в т. ч. 778633 грн. основного платежу та 389316 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

      В подальшому в ході процедури адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві № 22/10/25-014 від 05.01.2005р. зазначене податкове повідомлення-рішення скасовано в частині визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 517142 грн. 10 коп. та 258571 грн. 05 коп. штрафних санкцій.

      14.01.2005р. на підставі зазначеного рішення Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001381602/2 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 392236 грн. 35 коп., в т. ч. 261490 грн. 90 коп. основного платежу та 130745 грн. 45 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

      З аналізу положень пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 5.1. ст. 5, п. 18.3. ст. 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” слідує, що витрати платників податку на оплату вартості товарів (робіт, послуг) придбаних в нерезидентів, що розташовані в офшорних зонах, включаються до складу валових витрат такого платника в розмірі 85 відсотків від оплаченої вартості таких товарів (робіт, послуг).

      При цьому таке правило не передбачає віднесення сум ПДВ до податкового кредиту пропорційно до включення в склад валових витрат.

      Судами вірно враховано оприлюднення Кабінетом Міністрів України переліку офшорних зон – розпорядження № 106-р від 01.03.2000р., лише 03.03.2000р. та зроблено висновок про відсутність такого переліку протягом періоду коли були ввезені товари.

      Вказане свідчить про неправомірне зменшення інспекцією податкового кредиту позивача на суму 15 % оплаченої вартості отриманих від зазначеного нерезидента товарів та донарахування податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 237 103 грн. 68 коп.

      Вказане також підтверджується, як обґрунтовано відмічено судами попередніх інстанцій, висновком судово-бухгалтерської експертизи № 6712, складеним 07.09.2005р. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

      З наданих позивачем первинних документів, а саме актів виконаних в повному обсязі робіт по наданню послуг в міжнародному сполученні, на підставі пп. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, суди першої та апеляційної інстанції зробили вірний висновок про застосування до зазначених робіт ставки податку на додану вартість в розмірі “0” відсотків від бази оподаткування.

      Відповідно до пп. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку при здійсненні операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) зобов’язаний нараховувати податок на додану вартість виходячи з фактичної ціни товару, але не нижчої за звичайні ціни, чого, як обґрунтовано зазначено в постанові та ухвалі, позивачем зроблено не було.

      Визнання частково недійсним рішення про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення у зв’язку з визнанням такого також частково недійсним не суперечить положенням чинного законодавства.

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення остаточних позовних вимог є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог законодавства, а вимоги відповідачів є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Державної податкової адміністрації у м. Києві без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 14.12.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р. у справі № 33/185 – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                    (підпис)                                               Брайко А. І.

Судді                                                            (підпис)                                           Голубєва Г. К.

                                                                       (підпис)                                              Карась О. В.

(підпис)                                        Рибченко А. О.

(підпис)                                         Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного

суду України                                                                                                            Брайко А. І.