Рішення № 94068467, 11.01.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року справа № 580/4109/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Яворівської сільської ради від 03 вересня 2020 року № 45-20/VІІ Про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель державної власності, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населеного пункту в адміністративних межах Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Яворівську сільську раду Драбівського району Черкаської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населеного пункту в адміністративних межах Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства місце розташування якої визначено згідно графічних матеріалів ( викопіровки земельної ділянки та схеми розміщення земельної ділянки на публічній кадастровій карті), доданих до заяви ОСОБА_1 від 27 серпня 2020 року.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки. Позивач надав усі необхідні документи, які передбачені вимогами закону, натомість отримав рішення про відмову в наданні дозволу.

Позивач вважає, що викладені в рішенні відповідача підстави для відмови в наданні дозволу не передбачені вимогами закону, тому просить суд зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку відповідного проекту землеустрою.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву проти позову не подав, хоча копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками отримав 03.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1803103844494.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 27.08.2020 на адресу Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області надійшла заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га, яка розташована в адміністративних межах Яворівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства. До клопотання додана довідка з державної статистичної звітності №31-23-0.240-535/162-20 із схемою розташування земельної ділянки.

03.09.2020 сесією Яворівської сільської ради прийнято рішення № 45-20, яким позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Рішення мотивоване тим, що земельна ділянка на яку претендує позивач ніколи не перебувала в його користуванні. Заявники не зареєстрований і не проживає на території Яворівської сільської ради, ні пенсіонером чи працівником державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що розташовані на території села не являється, за рахунок податків яких формується місцевий бюджет. На сьогодні є проблемним не вирішеним питання надання земельних ділянок працівникам соціальної сфери та учасникам антитерористичної операції, що проживають на території сільської ради.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 123 ЗК України, за якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із наведених правових норм Земельного кодексу України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Виходячи з аналізу вказаних законодавчих положень, суд приходить до висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом досліджено графічні матеріали, які подавались позивачем разом із заявою, з них вбачається, що вони створені відповідальними особами за допомогою програмного забезпечення та містять необхідні дані, що дозволяють визначити місце розташування земельної ділянки по відношенню до навколишньої території та меж адміністративно-територіальних утворень для встановлення відповідності місця розташування об`єкта.

Таким чином, позивач, при зверненні до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, подав всі необхідні та належні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України.

Земельним кодексом України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому, а тому відповідач не мав право відмовляти позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність за наявності поданих та перевірених судом документів.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що із аналізу статей 118, 122 Земельного кодексу України вбачається, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розроблення проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою особі при дотриманні ним вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Згідно чинного правового регулювання земельних відносин у державі, право розпорядження землями сільськогосподарського призначення відбувається виключно на підставі норм Земельного кодексу України, а тому відповідач з підстав зазначених у вищевказаних листах протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача вчинити певні дії суд зазначає, що в силу п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Повноваження суду щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення, прямо передбачені в ч. 3 ст. 245 КАС України.

В рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, в тому числі шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення.

Суд зазначає, що не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Такі дії суду виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, для відновлення порушених прав позивача необхідно зобов`язати Яворівську сільську раду повторно розглянути питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з задоволенням двох позовних вимог із трьох заявлених, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 420,40 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Яворівської сільської ради від 03 вересня 2020 року № 45-20/VІІ Про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель державної власності, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населеного пункту в адміністративних межах Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Яворівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.08.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населеного пункту в адміністративних межах Яворівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Яворівської сільської ради (19820, Черкаська обл., Драбівський район, село Яворівка, вулиця Центральна, 123, код ЄДРПОУ 35261296) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» та п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко