Рішення № 94068022, 11.01.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3722/20

11 січня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - третя особа), в якому просить: скасувати постанову головного державного виконавця Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Ковальчука О.А. від 28.10.2020 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 відкритому у АТ КБ "Приватбанк" на який перераховується заробітна плата (грошове забезпечення) від 5ДПРЧ Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні у Кременецькому міськрайонному відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження ВП №59956204 з примусового виконання виконавчого листа №500/950/19, виданого 30.07.2019 року Тернопільським окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного 40753,68грн. боргу. В межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника від 28.10.2020 року та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 10.11.2020 року. Проте накладення арешту на заробітну плату позивача, враховуючи відсутність інших доходів, порушує його право власності на належні кошти, передбачене ч.1 ст.25 Закону України "Про оплату праці".

За таких підстав, вважає оскаржувану постанову року в частині накладення арешту на рахунок відкритий у АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_1 , на який перераховується заробітна плата позивача, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 25.11.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено у справі судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, 22.12.2020 року Кременецьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) подано до суду відзив (а.с.31-32). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на безпідставність доводів позивача, оскільки сума заборгованості згідно виконавчого документа становить понад п`ять мінімальних розмірів заробітної плати та у зв`язку з відсутністю заяви стягувана про звернення стягнення на доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника. Державним виконавцем 10.09.2019 року, у відповідності до ст.56 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про арешт майна боржника. Боржником жодних документів які б свідчили про те, що рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий у АТ КБ "Приватбанк", використовується виключно для отримання заробітної плати, не представлено. У зв`язку з неподанням документів які свідчать про спеціальний режим використання банківського рахунку, а також відсутністю підстав передбачених Законом України "Про виконавче провадження" для зняття арешту з коштів (майна) боржника, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У відповіді на відзив (а.с.44-47) позивач пояснив, що в даному випадку фактичне виконання у виконавчому провадженні ВП №59956204 здійснюється шляхом часткового утримання 20 % із його заробітної плати до погашення у повному обсязі заборгованості, що належним чином доведено до роботодавця. Відтак накладення арешту на кошти боржника на забезпечення реального виконання рішення не впливає, адже всі наявні на картковому рахунку позивача кошти, що є надходженням від заробітної плати, не можуть бути використані для погашення заборгованості. Дійсно рахунок відкритий у АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_1 може використатись не лише для надходження заробітної плати, а й інших доходів, проте, це може бути відслідковане лише банківською установою шляхом встановлення особи, яка переказує кошти, арешту будь-яких надходжень на рахунок позивача від інших осіб, ніж роботодавець. А тому у випадку наявності підстав вказане питання може бути вирішене виконавцем шляхом винесення відповідної постанови з вказаними обмеженнями, тоді як наявністю такої можливості не може бути виправданий арешт на заробітну плату в повному обсязі, що фактично відбулося внаслідок винесення оскаржуваної постанови.

Рахунки ж, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноваження виконавчої служби, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 17.01.2020 року у справі №340/1018/1, від 29.01.2020 року у справі №820/5422/17, від 27.06.2019 року у справі №916/73/19.

У запереченні на відповідь на відзив (а.с.62-63) відповідач наголосив, що боржником не подано жодних документів які б свідчили про те, що рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий у АТ КБ "Приватбанк", використовується виключно для отримання заробітної плати, також таких документів не додано до матеріалів позовної заяви.

Сторонами подано до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 та ч.3 ст.268 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що виконанні у Кременецькому міськрайонному відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження ВП №59956204 з примусового виконання виконавчого листа №500/950/19, виданого 30.07.2019 року Тернопільським окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного 40753,68грн. боргу.

Держаним виконавцем 28.10.2020 року винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №59956204, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 44978,53 грн. (а.с.11).

Держаним виконавцем 10.11.2020 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №59956204, якою звернено стягнення на доходи боржника, що отримує дохід у 5 ДПРЧ Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області у розмірі 20% щомісячно до стягнення загальної суми боргу 44978,53 грн.; відрахування здійснюється із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.12).

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, і винесеного на підставі них спірного правового акта індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон №1404-VІІІ, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У відповідності до ст.1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ).

У ч.1 ст.10 Закону №1404-VІІІ зазначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст. 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35 1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Частинами 1-3 ст.56 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно з ч.1-3 ст. 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до ч.1 ст. 69 Закону № 1404-VIII підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Згідно з ч.1, 2 ст. 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Як видно з матеріалів справи, держаним виконавцем 28.10.2020 року винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №59956204, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 44978,53 грн.

Постановою від 10.11.2020 року у виконавчому провадженні ВП №59956204 звернено стягнення на доходи боржника, в порядку ст.68, 69, 70 Закону України "Про виконавче провадження", що отримує дохід у 5 ДПРЧ Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області у розмірі 20% щомісячно до стягнення загальної суми боргу 44978,53 грн.

Суд відзначає, що в ході виконання постанови про арешт коштів боржника від 28.10.2020 року ВП №59956204 арешт накладено і на грошові кошти ОСОБА_1 на картковому рахунку № НОМЕР_1 у АТ КБ "Приватбанк", на який позивач отримує заробітні виплати, про що свідчать довідки 5 ДПРЧ Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області від 13.11.2020 року №16-1/140 та АТ КБ "Приватбанк"від 21.12.2020 року № K39AU5NUR9E15AS2.

Положеннями ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.2, ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року №95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

З аналізу наведених норм вбачається, що держава гарантувала та захистила право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальні виплати.

Арешт коштів на рахунки позивача на який перераховується заробітна плата є неправомірним, оскільки позбавляє позивача можливості отримувати нараховану заробітну плату, що, в свою чергу, позбавляє заявника необхідних коштів на існування, чим порушує його права, передбачені Конституцією та Законами України.

При чому, згідно вищеперерахованих положень Закону № 1404-VIII за загальним правилом виконавець має право накладати арешт на майно (кошти) боржника, проте, вжиття такого заходу як накладення арешту обумовлено необхідністю забезпечення реального виконання рішення.

За відсутності такої необхідності в накладенні арешту на майно (кошти) боржника він не може бути визнаний виправданим та обґрунтованим.

Оскільки в даному випадку фактичне виконання у виконавчому провадженні ВП №59956204 здійснюється шляхом часткового утримання 20% із заробітної плати позивача до погашення у повному обсязі заборгованості, що належним чином доведено до роботодавця, то накладення арешту на кошти боржника на забезпечення реального виконання рішення не впливає, адже всі наявні на рахунку позивача кошти, що є надходженням від заробітної плати, не можуть бути використані для погашення заборгованості.

Згідно з п.9.1, 9.3, 9.6, 9.7, 9.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що розміщені на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що розміщені на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця, судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії:

якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку;

якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання;

якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Якщо на кошти накладено арешт і на рахунку арештована сума коштів менша, ніж та, що зазначена в документі про арешт коштів, то банк не приймає до виконання платіжні доручення клієнта і повертає їх згідно з пунктом 2.15 глави 2 цієї Інструкції.

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

За таких обставин, суд приходить до переконання про відсутність підстав для арешту коштів боржника у виконавчому провадженні ВП №57369924 спірною постановою щодо накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , які обліковуються на картковому рахунку № НОМЕР_1 у АТ КБ "Приватбанк", оскільки вжиття такого заходу не забезпечує реальне виконання рішення, а списання коштів у розмірі 20% від заробітної плати забезпечується без накладення арешту.

Також суд зазначає, що вказаний рахунок може бути використаний не лише для надходження заробітної плати, а й інших доходів позивача, проте, це може бути відслідковано лише банківською установою шляхом встановлення особи, яка переказує кошти, арешту будь-яких надходжень на рахунок позивача від інших осіб, ніж роботодавець. У випадку наявності підстав вказане питання може бути вирішене виконавцем шляхом винесення відповідної постанови з вказаними обмеженнями, тоді як наявністю такої можливості не може бути виправданий арешт на заробітну плату позивача в повному обсязі, що фактично відбулося внаслідок винесення оскаржуваної постанови.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що накладений оскаржуваною постановою арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , які обліковуються на картковому рахунку № НОМЕР_1 у АТ КБ "Приватбанк" як заробітна плата, не відповідає критеріям правомірності в контексті ч.2 ст.2 КАС України, прийнятий не обґрунтовано, тобто без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; не розсудливо і не пропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи (неотримання доступу до заробітньої плати боржником взагалі) і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення (стягнення боргу шляхом списання коштів у розмірі 20% від заробітної плати), а відповідно підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця Кременецького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) від 28.10.2020 року про арешт коштів боржника ВП №57369924 в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , які обліковуються на картковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк", як заробітна плата.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 січня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Кременецький міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження/місце проживання: вул. Козубського, 4,м. Кременець,Тернопільська область,47001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 34566896);

третя особа:

- Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (місцезнаходження/місце проживання: вул. Героїв Майдану, 32,м. Львів,79012 код ЄДРПОУ/РНОКПП 08410370) .

Головуючий суддя Мандзій О.П.