Ухвала суду № 94067413, 11.01.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/56/21

УХВАЛА

11 січня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук О.В.,

розглянувши матеріали:

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «КОНВЕРСІЯ+» (65048, м. Одеса, вул. Базарна, 5/4)

до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13)

про визнання протиправним та скасування наказу від 26.10.2020 № 3735/5,

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2021 року до суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «КОНВЕРСІЯ+» до Міністерства юстиції України, у якій позивач просить:

витребувати від Міністерства юстиції України додаткові письмові докази (посвідчені належним чином копії), які можуть підтвердити факти, а саме: копію скарги ОСОБА_1 від 31.03.2020, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.04.2020 за № 10463-33-20, інші документи (інформацію), отримані Мін`юстом при розгляді скарги, висновки колегії, а також рішення, прийняте за результатом розгляду відповідної скарги - наказ № 3735/5 від 26.10.2020; копію наказу Мінюсту від 17.01.2020 № 113/7, висновки колегії від 09.12.2019 року, висновки комісії від 15.03.2018, а також інші документи (інформацію), отримані Мін`юстом при розгляді скарг ОСОБА_1 та ВК «ЖБК «БАВАРІЯ»;

визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 26.10.2020 № 3735/5 про задоволення скарги ОСОБА_1 від 31.03.2020 року;

вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що 29.01.2018 року відповідно до протоколу № 1 загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНВЕРСІЯ +» засновником було прийнято рішення про створення вказаного суб`єкта господарювання. 31.01.2018 року проведена державна реєстрація суб`єкта господарювання в ЄДР номер запису: 15561020000065183 (код ЄДРПОУ 41899302, юридична адреса: 65045, м. Одеса, вул. Преображенська, буд, 59/61, кв. 45).

На підставі протоколу № 1 від 29.01.2018 року, статуту, посвідченого 29.01.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В. та акту приймання-передачі нерухомого майна №1, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу від 12.03.2018 року, державна реєстрація якого була здійснена Реєстраційною службою Юридичним департаменту Одеської міської ради, ТОВ «КОНВЕРСІЯ +» набуло права власності на квартири АДРЕСА_1 , шляхом внесення їх до статутного капіталу Товариства його засновником - ТОВ «КОНВЕРСІЯ +». Зазначене нерухоме майно належало засновнику на підставі договорів купівлі-продажу, укладених 05.01.2018 року та посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за реєстровими номерами 61 та 64.

Як вказує позивач, станом на теперішній час, товариство з обмеженою відповідальністю є власником шістьох об`єктів нерухомості в будинку під АДРЕСА_2 , про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак, 27.10.2020 року на сайті Міністерства юстиції України опублікований Наказ від 26.10.2020 № 3735/5 щодо скасування всіх рішень державних реєстраторів, прийнятих починаючи з 2017 року за всіма об`єктами нерухомості, що знаходяться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Іллічівська, 1.

Не погоджуючись із вказаним наказом Міністерства юстиції України від 26.10.2020 № 3735/5, позивач звернувся з даним позовом, у якому просить його скасувати, як такий, що прийнятий з порушенням чинного законодавства, а також конституційних прав позивача.

Також позивач посилається на те, що діями відповідача порушується його право власності, зокрема правомочність розпорядження, як закріплена нормами права за власником майна щодо можливості визначити долю належної йому речі шляхом відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам. Юридична особа ТОВ “КОНВЕРСІЯ+” набула нерухоме майно на законних підставах та у передбачений законом спосіб, шляхом внесення майна до статутного капіталу юридичної особи, і відповідно є його добросовісним набувачем. Таким чином, законним очікуванням Товариства є сумлінність дій Держави по забезпечення права власності Товариства, гарантованого Конституцією України та чинними цивільним законодавством.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, суд виходить із таких міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У свою чергу, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Як установлено судом з матеріалів позовної заяви, товариство з обмеженою відповідальністю «КОНВЕРСІЯ+» звернулось до адміністративного суду з позовом про скасування Наказу Міністерства юстиції України від 26.10.2020 № 3735/5, яким скасовані рішення державних реєстраторів, зокрема № 39096036 та №39096009 від 03.01.2018 року, щодо реєстрації прав на квартири, що розташовані в будинку АДРЕСА_2 , зокрема за позивачем.

Підставою позову стало те, що скасуванням реєстраційних дій порушується право власності позивача.

Отже, у цій справі існує спір про право, що унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства. Вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Крім того, з наданих до позовної заяви матеріалів судом встановлено, що стосовно об`єктів нерухомого майна за адресою: вул. Іллічівська, буд. 1, с. Молодіжне, Овідіопольський район, Одеська область, існують спори щодо права власності, як на об`єкт нерухомого майна вцілому, так і щодо окремих, розташованих у будинку квартир.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (ч. 2 ст. 19 ЦПК України).

При цьому, згідно з ч.1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання права власності.

Подібних висновків щодо юрисдикції аналогічних спорів дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22 січня 2019 року у справі № 910/12224/17, від 27 березня 2019 року у справі № 2а-1548/10, від 12 лютого 2020 року у справі № 596/2315/15-а; у постанові від 05 березня 2020 року у справі №815/1446/18.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом” [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

За таких обставин, даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У цьому спорі виник спір про право, а саме право власності на нерухоме майно, відтак цей спір не є публічно-правовим, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Отже, з огляду на зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин, обставини, встановлені судом, суд вважає, що цей спір не є публічно-правовим та в залежності від суб`єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, суд зазначає, що наслідком порушення правил предметної підсудності є скасування рішення суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

На підставі викладеного, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 170, 171, 248, 256, 293 КАС України,

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «КОНВЕРСІЯ+» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 26.10.2020 року № 3735/5 – відмовити.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачеві, що вказані в позові вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства (з урахуванням суб`єктного складу сторін).

Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Глуханчук