Рішення № 94065956, 11.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 р. Справа№200/8245/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400; 85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним і скасування рішення від 18.12.2019 № 056550002012 в частині незарахування до пільгового стажу роботи періодів з 05.08.1985 по 10.06.1988, з 09.11.1992 по 07.03.1993, з 18.03.1993 по 20.05.1997, а також рішення від 18.12.2019 про відмову у зарахуванні до страхового та пільгового підземного стажу за Списком № 1 періоду роботи з 16.06.1988 по 06.11.1992 та зобов`язання зарахувати періоди роботи з 05.08.1985 по 10.06.1988, з 09.11.1992 по 07.03.1993, з 18.03.1993 по 20.05.1997 до пільгового підземного стажу за Списком № 1, а період роботи 16.06.1988 по 06.11.1992 до страхового та пільгового підземного стажу за Списком № 1 і повторно розглянути заяву від 11.12.2019 про призначення пільгової пенсії.

В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням відповідача від 18.12.2019 № 056550002012 йому було призначено пенсію за віком у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», його страховий стаж, на думку відповідача, складає 29 років 10 місяців 09 днів, в тому числі, за Списком № 1 - 05 років 04 місяці 21 день.

Вважає, що вказаним рішенням йому протиправно не зараховано до його пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 05.08.1985 по 10.06.1988, з 09.11.1992 по 07.03.1993, з 18.03.1993 по 20.05.1997.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначив, що рішенням відповідача від 18.12.2019 йому не зараховано до страхового та пільгового стажу період роботи 16.06.1988 по 06.11.1992.

Вважає рішення відповідача протиправними і такими, що порушують його конституційні права.

Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, надав до суду відзив, вмотивований тим, що записи у трудовій книжці позивача щодо періодів його роботи з 05.08.1985 по 10.06.1986, з 16.06.1988 по 20.05.20.05.1997, з 09.11.1992 по 07.03.1993 та з 18.03.1993 по 20.05.1997 не містять відомостей щодо пільгового характеру роботи позивача, а відповідних уточнюючих довідок останнім не надано, у зв`язку із чим, вказані періоди не зараховано до пільгового стажу за Списком № 1.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ухвали суду від 15.10.2020 розгляд позовної заяви здійснюється і порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 12.11.2020.

В зазначений день підготовче засідання відкладене на 08.12.2020.

Ухвалою суду від 08.12.2020 закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду по суті на 11.01.2021.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, у судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим у відповідності до приписів ч. 9 ст. 205 КАС України розгляд справи здійснюється судом у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

11.12.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою № 5267 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18.12.2019 № 056550002012 позивачу призначено пенсію за віком. Страховий стаж позивача, на думку відповідача, складає 29 років 10 місяців 09 днів, в тому числі пільговий стаж за списком № 1 - 05 років 04 місяці 21 день.

Як вбачається з вказаного рішення, періоди роботи позивача з 05.08.1985 по 10.06.1988, з 09.11.1992 по 07.03.1993, з 18.03.1993 по 20.05.1997 не зараховано до його пільгового стажу.

Рішенням Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області б/н від 18.12.2019 при призначенні позивачеві пенсії відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вирішено не враховувати період його роботи з 16.06.1988 по 06.11.1992 у зв`язку з відсутністю у трудовій книжці підстави про звільнення.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 , копія якої наявна в матеріалах справи, позивач у спірні періоди працював:

- з 05.08.1985 по 03.12.1985 на шахті «Єнакієвська» у якості учня гірника підземного з ремонту гірських виробіток 1-го розряду підземного (нак. 47/к від 05.08.1985);

- з 03.12.1985 переведений гірником з ремонту гірський виробіток 3-го розряду підземного з відривом від виробництва з 05.08.1985 по 03.10.1985 (посвідчення від 02.12.1985);

- з 23.02.1987 переведений учнем гірника очисного забою підземного 1-го розряду (нак. 15/к від 23.02.1987);

- з 22.04.1987 по 10.06.1988 переведений гірником очисного забою підземним 5-го розряду з відривом від виробництва з 24.02.1987 по 23.03.1987 (нак. 34/к від 22.04.1987);

- з 16.06.1988 по 06.11.1992 на шахті «Юний комунар» ВО «Орджонікідзевугілля» у якості гірника очисного забою підземного 5-го розряду з повним робочим днем у шахті (нак. № 297 к ві 16.06.1988);

- 06.11.1992 звільнений за власним бажанням (дата та номер наказу відсутні);

- з 09.11.1992 по 07.03.1993 на шахтоуправлінні «Тернопільске» ВО «Жовтеньвугілля» у якості гірника очисного забою 5 –го розряду з повним робочим днем у шахті;

- з 18.03.1993 по 13.09.1993 на шахті «Юний комунар» ВО «Орджонікідзевугілля» у якості гірника з ремонту гірських виробіток 4-го розряду підземного (нак. 98-к від 22.03.1993);

- з 13.09.1993 по 20.05.1997 переведений забійником підземним 6-го розряду (нак. 342-к від 15.09.1993).

Відповідно до архівної довідки від 16.08.2019 № 1252/03-7, виданої «адміністрацією» м. Єнакієве, яке на час розгляду справи знаходиться на тимчасово непідконтрольній території України, позивача:

- наказом від 03.08.1985 № 47к прийнято на роботу у якості учня гірника з ремонту гірський виробіток на ділянку 121 з обов`язковим попереднім навчанням в учбовому пункті з 05.08.1985;

- наказом від 10.12.1985 № 75к переведено гірником з ремонту гірський виробіток 3- го розряду з 13.12.1985;

- наказом від 24.07.1987 переведено учнем гірника очисного забою підземного 1-го розряду з обов`язковим попереднім навчанням в учбовому пункті;

- наказом від 22.04.1987 № 34/к переведено гірником очисного забою підземним 5-го розряду з 22.04.1987;

Відповідно до наказу СП «Шахта «Єнакієвська» ДП «Орджонікідзевугілля» від 20.11.2007 № 505 професію гірника очисного забою підземного та гірника з ремонту гірських виробіток віднесено до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад та показників з особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пільгову пенсію за віком.

Відповідно до довідки ДП «Шахта «Тернопільська» Шахтоуправління «Тернопільське» від 16.06.2014 № 656 позивач у період з 09.11.1992 по 07.03.1993 виконував підземні гірничі роботи за професією гірника очисного забою, що передбачена підрозділом 1.1010100а розділу 1 Списком № 1.

Відповідно до наказу шахти «Юний комунар» ВО «Орджонікідзевугілля» від 10.08.1995 № 60-б професію гірника з ремонту гірських виробіток, гірника очисного забою та забійника віднесено до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад та показників з особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пільгову пенсію за віком.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).

Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з аналізу записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , які вже були наведені судом, суд приходить до висновку, що вони містять належні та достатні відомості щодо періодів і характеру виконуваної позивачем роботи та визначають його право на пенсію на пільгових умовах, у зв`язку з чим відмова відповідача у незарахуванні їх до пільгового стажу роботи позивача з підстав ненадання уточнюючих довідок про характер його роботи і відсутності відомостей щодо наявного спеціального стажу в Державному реєстрі застрахованих осіб є протиправною, оскільки не ґрунтується на приписах діючого законодавства.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Крім того, доказів здійснення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на встановлення права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за спірні періоди, зокрема, направлення запитів щодо отримання таких документів до юридичних осіб чи повідомлення позивача про необхідність надання будь-яких документів, суду не надано.

Втім, як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 , позивач у періоди з 05.08.1985 по 03.10.1985 та з 24.02.1987 по 23.03.1987 працював із відривом від виробництва.

Однією з умов, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах, є робота зі шкідливими і важкими умовами праці протягом повного робочого дня.

Як вже зазначалось судом раніше, пунктом 20 відповідного Порядку визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці можуть подаватись уточнюючі довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Виключно записами в трудовій книжці не може бути підтверджено, чи був зайнятий працівників на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці протягом повного робочого дня. А тому для підтвердження даної обставини відповідач правомірно вимагає від працівника надання відповідних уточнюючих довідок.

Аналоігічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16.

Будь-якої інформації про виконання позивачем в зазначені періоди гірничих робіт з повним робочим днем у шахті, які б відносились до пільгових робіт за Списком № 1, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку, що періоди з 05.08.1985 по 03.10.1985 та з 24.02.1987 по 23.03.1987 не можуть бути зараховані до пільгового стажу позивача за Списком № 1, оскільки роботи, які він виконував, незалежно від запису у його трудовій книжці, не відносяться до пільгових відповідно до постанови КМУ.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Відтак, суд не погоджується із діями відповідача щодо неврахування трудового стажу позивача вказаного у його трудовій книжці, з підстав того, що вона заповнена з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у його рішенні від 18.12.2019, стосовно того, що період його роботи з 16.06.1988 по 06.11.1992 не може бути зараховано до його страхового та пільгового стажу з підстав відсутності реквізитів наказу про звільнення.

Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною 1 - 2 статті 4 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупований території України» (із змінами) (далі - Закон № 1207-VII) на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Частиною 1 статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно зі статтею 18 Закону № 1207-VII, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

На підставі статей 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizіdоu v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. , 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ].

Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. , 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо протиправності дій відповідача щодо незарахування до пільгового стажу позивача його періодів роботи з 04.10.1985 по 23.02.1987, з 24.03.1987 по 10.06.1988, з 16.06.1988 по 06.11.1992, з 09.11.1992 по 07.03.1993, з 18.03.1993 по 20.05.1997.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до трудового стажу позивача, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку, що зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.12.2019 № 5267 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, буде належним і достатнім способом захисту його порушеного права.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн. відповідно до квитанції № 0.0.1821069656.1 від 01.09.2020.

Таким чином, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400; 85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400; 85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) від 18.12.2019 № 056550002012 в частині незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) періодів його роботи з 04.10.1985 по 23.02.1987, з 24.03.1987 по 10.06.1988, з 09.11.1992 по 07.03.1993, з 18.03.1993 по 20.05.1997.

Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400; 85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) від 18.12.2019, яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) не зараховано до його пільгового та страхового стажу період роботи з 16 червня 1988 року по 06 листопада 1997 року на шахті «Юний комунар» ВО «Орджонікідзевугілля» у якості гірника очисного забою підземного 5-го розряду з повним робочим днем у шахті.

Зобов`язати Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400; 85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 11.12.2019 № 5267 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171400; 85113, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, буд. 25) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 січня 2021 року.

Суддя С.В. Ушенко