Рішення № 94065765, 12.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року Справа № 160/11405/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком, періоду його роботи в колгоспі «ім. Леніна» з 1983 року по 1985 рік та період роботи в колгоспі «Комінтерн» з 1989 року по 1990 рік;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу для призначення пенсії за віком період його роботи в колгоспі «ім. Леніна» з 1983 року по 1985 рік та період роботи в колгоспі «Комінтерн» з 1989 року по 1990 рік, та врахувати відповідно заробітну плату за період з 1983 року по 1985 рік, з 1989 року по 1990 рік, та провести перерахунок пенсії з моменту настання права на пенсію ОСОБА_1 , а саме, з 04.08.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Проте, пенсія позивачеві не була призначена, у зв`язку з невідповідності імені та по-батькові в архівних довідках, у зв`язку з чим, не зараховано до стажу періоди роботи в колгоспі імені Леніна та колгоспі «Комінтерн».

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки стаж позивача підтверджується даними трудової книжки. На думку позивача, незарахування спірних періодів порушує право позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 23.09.2020 року, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Заперечуючи проти позову, відповідач надіслав до суду засобами поштового зв`язку свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача від 04.08.2020 року листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.08.2020 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю передбаченого законодавством страхового стажу.

За матеріалами пенсійної справи страховий стаж позивача зараховано по 17.01.2015 року та складає: 25 років 7 місяців 26 днів. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи відповідно до архівних довідок від 27.07.2017 року № 679, 680, 681, виданих Комунальною установою «Деражнянський районний трудовий архів» Деражнянської районної ради Хмельницької області.

За поясненнями відповідача, відповідно до наданої позивачем трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , виданої 16.05.1985 року, в якій міститься запис під № 1 про прийняття 05.11.1983 року на роботу в колгосп «ім. Леніна» трактористом, вбачається порушення вимог Порядку ведення трудових книжок колгоспника, а саме, кожен запис щодо участі позивача в громадському господарстві під час роботи в колгоспі у 1983-1985 роках не засвідчений підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відомості про роботу позивача у період з 02.01.1989 року по 24.10.1990 року у колгоспі «Комінтерн» внесені до звичайної трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої 10.01.1979 року.

При цьому, як зазначає відповідач, за даними, вказаними у наданих позивачем, архівних довідках від 27.07.2017 року № № 679, 680, 681, виданих Комунальною установою «Деражнянський районний трудовий архів» Деражнянської районної ради Хмельницької області на ім`я « ОСОБА_1 », зазначено, що: в колгоспі «Комінтерн» с. Підлісне Деражнянського району Хмельницької області працював «гр. ОСОБА_2 »; в колгоспі «ім. Леніна» с. Зянківці Деражнянського району Хмельницької області працював «гр. ОСОБА_2 ».

Відповідач зазначає, що у паспорті серії АМ № 833684, виданому 04.02.2002 року, зазначено прізвище, ім`я та по-батькові на українській та російських мовах відповідно « ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 », що має розбіжність з архівними довідками від 27.07.2017 року № № 679, 680, 681, виданими Комунальною установою «Деражнянський районний трудовий архів» Деражнянської районної ради Хмельницької області.

При цьому, відповідач зазначає, що документи про встановлення факту належності вказаних довідок ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області позивачем не надавались. Тому, предметом розгляду вказані довідки не були.

Беручи до уваги викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг віку 60 років, що дало останньому право звернутись до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком.

Тому, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із письмовою заявою від 04.08.2020 року щодо призначення пенсії за віком, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої були додані копія паспорту позивача, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, трудова книжка колгоспника НОМЕР_1 від 16.05.1985 року, архівна довідка № 679 від 27.07.2017 року, архівна довідка № 680 від 27.07.2017 року, архівна довідка № 681 від 27.07.2017 року, індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5.

Листом від 26.08.2020 року № 0400-0305-8/78466 позивачу було повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивача повідомлено, що згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року – не менше 27 років.

Згідно п.п. 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки, відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно наданих позивачем документів та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, стаж складає 25 років 7 місяців 26 днів.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996р., ратифікована Законом України від 14.09.2006р. №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007р. (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 27 років.

Як встановлено судом, позивач набув права на призначення пенсії за віком згідно до вимог цієї статті 30.07.2020 року, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України та ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637), де регламентовано порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Крім того, Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310 затверджено Положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників (далі – Положення).

Відповідно до п. 1 Положення трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

За змістом п. 2 Положення трудові книжки ведеться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

Згідно з п. 5 Положення, до трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальні відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, цього виконання.

Крім того, спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п.2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Як вбачається з копії трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , наданої позивачем, ОСОБА_2 05.11.1983 року прийнятий на роботу в колгосп «ім. Леніна» трактористом.

Суд зазначає, що запис про звільнення позивача з вказаної посади в трудовій книжці відсутній.

Згідно розділу «Трудова участь в громадському господарстві» позивач виконав річний мінімум трудової участі в громадському господарстві:

- у1983 року – 14 при встановленому трудовому мінімумі трудової участі в громадському господарстві 260;

- у 1984року – 305,5 при встановленому трудовому мінімумі трудової участі в громадському господарстві 290;

- у 1985 року – 80 при встановленому трудовому мінімумі трудової участі в громадському господарстві 290.

Разом з тим, відповідно до Архівної довідки від 27.07.2017 року № 680, виданої Комунальною установою «Деражнянський районний трудовий архів», гр. ОСОБА_2 (по-батькові не вказано) працював в колгоспі «ім. Леніна» с. Зянківці Деражнянського району Хмельницької області та зазначено суми заробітку та дні за 1983-1985 роки.

Згідно Архівної довідки від 27.07.2017 року № 681, виданої Комунальною установою «Деражнянський районний трудовий архів», гр. ОСОБА_2 (по-батькові не вказано) в колгоспі «ім. Леніна» с. Зянківці Деражнянського району Хмельницької області виробив: за 1983 рік 14 людино-днів і нараховано 50,40 крб.; за 1984 рік 305,5 людино-днів і нараховано 1613,88 крб.; за 1985 рік – 80,5 людино днів і нараховано 349,46 крб.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до трудової книжки позивача серії ИТ-І № 0458643 від 10.01.1979 року, копія якої наявна в матеріалах справи, ОСОБА_2 02.01.1989 року прийнятий в члени колгоспу «Комінтерн» с. Новосілка трактористом. 24.11.1990 року позивач звільнений із членів колгоспу згідно поданої заяви за власним бажанням.

Вказані записи у трудовій книжці скріплені підписами уповноважених осіб роботодавця та відповідними печатками, а також виконані без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати.

Відповідно до Архівної довідки від 27.07.2017 року № 679, виданої Комунальною установою «Деражнянський районний трудовий архів», гр. ОСОБА_2 (по-батькові не вказано) працював в колгоспі «Комінетрн» с. Підлісне Деражнянського району Хмельницької області та зазначено суми заробітку та дні за 1989-1990 роки.

Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому, останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.

Щодо доводів відповідача про те, що в архівних довідках від 27.07.2020 року, виданих Комунальною установою «Деражнянський районний трудовий архів», наявні розбіжності ім`я, по-батькові позивача, то суд не приймає їх до уваги, оскільки, відмовляючи у зарахуванні до стажу періоду роботи в колгоспі «ім. Леніна» та колгоспі «Комінтерн», пенсійним органом не враховано те, що позивач не має нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та кадрових документів на підприємстві, та зокрема, за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації. З огляду на викладене, позивач не може бути позбавлений конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна позиція кореспондується Верховним Судом в постанові від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а (адміністративне провадження №К/9901/11030/18).

Отже, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком, відповідач діяв необґрунтовано та всупереч нормам діючого законодавства.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимогу щодо проведення перерахунку пенсії з моменту настання права на пенсію позивача, а саме, з 04.08.2020 року.

Суд зазначає, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки заявлена на майбутнє, так як пенсія ОСОБА_1 ще не призначена. Суд зазначає, що вказана вимога спрямована на майбутній захист порушених прав позивача, що не узгоджується з приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як вже встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 04.08.2020 року, при цьому, пенсійного віку позивач досягнув 30.07.2020 року.

Отже, суд доходить висновку, що пенсія за віком позивачу має бути призначена з 01.08.2020 року.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на наведене суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме, з 01.08.2020 року.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд робить висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком, періоду його роботи в колгоспі «ім. Леніна» з 1983 року по 1985 рік на підставі архівних довідок від 27.07.2017 року № 680 та № 681, виданих Комунальною установою «Деражнянський районний трудовий архів» та період роботи в колгоспі «Комінтерн» з 02.01.1989 року по 24.11.1990 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу для призначення пенсії за віком період його роботи в колгоспі «ім. Леніна» з 1983 року по 1985 рік на підставі архівних довідок від 27.07.2017 року № 680 та № 681, виданих Комунальною установою «Деражнянський районний трудовий архів» та період роботи в колгоспі «Комінтерн» з 02.01.1989 року по 24.11.1990 року, та врахувати відповідно заробітну плату за період з 1983 року по 1985 рік, з 02.01.1989 року по 24.11.1990 року, та призначити пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме, з 01.08.2020 року.

З приводу розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 420,40 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № N0LH14213M від 15.09.2020 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу, який дає право на пенсію за віком, періоду його роботи в колгоспі «ім. Леніна» з 1983 року по 1985 рік на підставі архівних довідок від 27.07.2017 року № 680 та № 681, виданих Комунальною установою «Деражнянський районний трудовий архів» та період роботи в колгоспі «Комінтерн» з 02.01.1989 року по 24.11.1990 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу для призначення пенсії за віком період його роботи в колгоспі «ім. Леніна» з 1983 року по 1985 рік на підставі архівних довідок від 27.07.2017 року № 680 та № 681, виданих Комунальною установою «Деражнянський районний трудовий архів» та період роботи в колгоспі «Комінтерн» з 02.01.1989 року по 24.11.1990 року, та врахувати відповідно заробітну плату за період з 1983 року по 1985 рік, з 02.01.1989 року по 24.11.1990 року, та призначити пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме, з 01.08.2020 року.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_3 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 12.01.2021 року.

Суддя І.О. Лозицька