Рішення № 94065660, 11.01.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року ЛуцькСправа № 140/15731/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Димарчук Т.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0409 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини А0409 про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 04.10.2018 та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 04.10.2018 в сумі 113 610,14 грн, із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 по 04.10.2018 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови КМУ від 17.07.2003 №1078.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 28.10.2013 по 04.10.2018 проходив військову службу у Військовій частині А 0409.

Наказом командира Військової частини А0409 від 04.10.2018 №256 ОСОБА_1 було звільнено, виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

Виходячи з відомостей які були надані Військовою частиною А0409, а саме довідок від 01.10.2020 року №2033 вбачається, що відповідач у період з 01.12.2015 по 04.10.2018 протиправно не в повному обсязі здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу, а в деякий період служби і взагалі не здійснював нарахування, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Позивач вказав, що посадові оклади військовослужбовців були підвищені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року, то відповідно до пункту 5 Порядку №1078 січень 2008 року і має бути базовим для проведення індексації грошового забезпечення та індекс споживчих цін розраховується з лютого 2008 року (з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів). При цьому позивач покликається на роз`яснення Міністерства соціальної політики України у листі від 29 грудня 2017 року №122/0/66-17, від 23 червня 2020 року №76/0/214-20.

Як зазначив позивач, з 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №704), якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців. З урахуванням положень абзаців четвертого, п`ятого пункту 5 Порядку №1078 зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) не зменшує індексації на розмір підвищення заробітної плати, однак у разі підвищення тарифної ставки (окладу) у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру, і якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то у цьому місяці індексація розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. За розрахунком позивача різниця між сумою грошового забезпечення за лютий 2018 року та грошового забезпечення за березень 2018 року становить 380, 61 грн; індексація за лютий 2018 року, розрахована як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762,00 грн) та величини приросту індексу споживчих цін (241,70 відсотка) поділений на 100, становить 4258,75 грн, а належна сума індексації в березні становитиме 3878, 14 грн (4258,75 грн – 380,61 грн). Позивач вважає, що відповідач всупереч абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 не виплачував йому фіксовану суму індексації по 3878,14 грн в місяць, починаючи з березня 2018 року й до моменту, коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, й надалі в підвищеному розмірі до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення перевищить фіксовану суму індексації.

За розрахунками позивача, індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 становить 85 962, 75 грн, а з 01.03.2018 по 04.10.2018 – 27 647, 39 грн.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» чітко передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, виплата сум індексації здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню. Проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.

З 01 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 3 було значно збільшено за рахунок збільшення преміювання. Протягом 2016 - 2018 років за фондом грошового забезпечення військової частини, затвердженого вищим розпорядником бюджетних коштів, видатки на виплату індексації грошового забезпечення не було передбачено.

Пунктом 1.9. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Порядок № 1078 не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі роки. За відсутності фінансування, не було нарахування, а відповідно не проводились розрахунки та виплати.

Отже, військова частина, будучи позбавленою фінансування на дану частину витрат, була позбавлена можливості виконати в цій частині положення чинного законодавства. Фактично, фінансування військових частин здійснюється Міністерством оборони України, що свідчить про те, що позивач мав пред`являти свої вимоги саме до Міністерства оборони України, а не безпосередньо до військової частини А0409, яка є лише розпорядником коштів, цільово направлених Міністерством оборони України.

У відповіді на відзив позивач, вважаючи помилковими аргументи відповідача, підтримав свої доводи, наведені у позовній заяві.

У запереченні відповідач підтримав доводи вказані у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

Відповідно до наказу командира військової частини А 0409 (по стройовій частині) ОСОБА_2 , який прибув з Волинського обласного військового комісаріату м. Луцьк, на підставі наказу командира 30 окремої гвардійської механізованої бригади від 28 жовтня 2013 року №124-пм, який уклав контракт про проходження військової служби на посадах осіб солдатського складу строком на 3 роки, прийняти в добровільному порядку на військову службу за контрактом, присвоїти військове звання „СОЛДАТ” та призначити на посаду кулеметника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону, ВОС-Ю1627А. Вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою (а.с. 11).

Наказом командира Військової частини А0409 від 04 жовтня 2018 року №256 (по стройовій частині) старшого солдата контрактної служби ОСОБА_3 з 04 жовтня 2018 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Ковельського об`єднаного міського військового комісаріату Волинської області (а.с. 12).

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.12.2015 по 04.10.2018 позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення 92, 15 грн (у грудні 2015 року) (а.с.13-14).

Позивач звернувся із цим позовом до суду, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 04.10.2018.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Як визначено пунктом 2 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон №2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Згідно зі статтями 18, 19 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Преамбулою Закону України від 03 липня 1991 року №1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон №1282-ХІІ) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

За змістом статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1282-XII (зі змінами, внесеними Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно зі статтею 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються, як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 №1078 передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

За правилами пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Позивач вважає порушеним право на виплату індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 04.10.2018.

Абзацами першим-п`ятим пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 (застосовується з 01 грудня 2015 року, далі – Постанова №1013) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзаци перший, третій пункту 5 Порядку №1078 постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141 “Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення” (чинна з 15 березня 2018 року) викладено у такій редакції: “У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу”.

Аналіз наведених норм дає підстави суду дійти висновку, що за загальним правилом для індексації заробітної плати необхідно знати два взаємопов`язаних елемента: базовий місяць та коефіцієнт індексації. При цьому базовий місяць - це місяць підвищення тарифних ставок (окладів) незалежно від розміру підвищення, а коефіцієнт індексації обчислюють на основі щомісячних індексів інфляції, які публікуються Держстатом. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.

Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

До набрання чинності Постановою №1013 абзац перший пункту 5 Порядку №1078 був викладений та застосовувався у такій редакції: “У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації”.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування. Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався в разі, коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Крім того, пунктом 1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01 грудня 2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери, окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Схеми посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб були затверджені відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності у січні 2008 року. Надалі зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності Постановою №704.

Отже, якщо підвищення тарифних ставок (окладів) мало місце у січні 2008 року, то для розрахунку індексації з 01 грудня 2015 року цей місяць і є базовим, а обчислення індексу споживчих цін слід проводити з лютого 2008 року (наступного місяця після місяця підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець).

Відповідач не заперечує, що не проводив індексацію грошового забезпечення позивача з січня 2016 року. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач в обґрунтування правомірності своєї поведінки щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення покликався на відсутність можливості у межах наявного фінансового ресурсу виплачувати індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям з січня 2016 року по лютий 2018 року.

З цього приводу суд зазначає, що статтею 9 Закону №1282-ХІІ обумовлено здійснення індексації грошових доходів населення за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Частинами першою, другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).

Так само відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

В контексті наведеного суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. На підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Положеннями статті 5 Закону №1282-XII та аналогічних за змістом пункту 6 Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

При вирішенні даного спору відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про можливість невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з підстав недостатності фінансових ресурсів чи механізму нарахування і невиплати індексації за попередні роки, оскільки такі доводи не виправдовують недотримання відповідачем встановлених державою гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення у зв`язку із подорожчанням споживчих товарів і послуг.

З підвищенням у березні 2018 року посадових окладів військовослужбовців, у тому числі і позивача, правила нарахування індексації не змінилися: обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем підвищення тарифних ставок). Індекс споживчих цін наростаючим підсумком з квітня 2018 року по жовтень 2018 року (опубліковано в листопаді 2018 року) перевищив поріг індексації і становив 103,7 відсотка (100,8 % х 100,0 %х 99,3% х99,3% х 100,0% х 101,9% х 101,7%), або 1,037. Тобто, для індексації грошового забезпечення застосовується індекс 3,7 відсотка. Після підвищення посадового окладу у березні 2018 року відповідач не проводив індексацію грошового забезпечення позивача до звільнення у жовтні 2018 року.

При цьому для визначення правильності нарахування індексації грошового забезпечення необхідно керуватися положеннями пункту 5 Порядку №1078. Алгоритм дій такий: якщо у місяці підвищення посадового окладу розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, індексація не нараховується (абзац третій пункту 5 Постанови №1078). Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, індексація у цьому місяці розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078). Зростання заробітної плати за рахунок інших її складових (без підвищення тарифних ставок (окладів)) не зменшує суму індексації на розмір підвищення заробітної плати. Але у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац шостий пункту 5 Порядку №1078).

Наведені у відзиві на позовну заяву обставини не позбавляють відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 04.10.2018.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Суд наголошує, що встановлення останнього підвищення посадового окладу позивача та відповідно визначення базового місяця для розрахунку суми індексації грошового забезпечення, кількісної зміни тарифних ставок та здійснення відповідних розрахунків із зазначенням конкретної суми, обчислення індексу споживчих цін для індексації (перевищення або не перевищення порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотка у спірний період) є повноваженням відповідача.

Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

У даній правовій ситуації індексація у період з 01.01.2016 по 04.10.2018 не була нарахована та виплачена позивачеві взагалі.

Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

За таких обставин, суд зазначає, що у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця «лютий 2008 року» відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду 15.10.2020 у справі №240/11882/19, яка в силу ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при вирішенні даної справи.

Зважаючи на те, що за змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, а він безпідставно не проводив нарахування індексації грошового забезпечення позивача у період з з 01.12.2015 по 04.10.2018, то суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати індексації у період з 01.12.2015 по 04.10.2018 у повному обсязі та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію за вказаний період (з урахуванням виплачених сум) відповідно до положень Порядку №1078.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А 0409 (11700, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Леваневського, 2, код ЄДРПОУ 07962707) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 0409 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 по 04 жовтня 2018 року.

Зобов`язати Військову частину А0409 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 по 04 жовтня 2018 року (з урахуванням виплачених сум) відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Т.М. Димарчук