Рішення № 94064595, 09.12.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2020 справа № 914/378/20

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Антоненкова Констянтина Валерійовича, м.Львів

до відповідача Львівської міської ради, м.Львів

про визнання права власності.

За участю представників:

від позивача: Лозинський І.П. - адвокат (ордер серія ЛВ №135256 від 28.10.2020 р.).

від відповідача: Ковальчук Х.Я. - головний спеціаліст відділу правової експертизи з економічних та інфраструктурних питань управління правової роботи юридичного департаменту Львівської міської ради (довіреність № 2901/вих-334 від 13.05.2020 р.).

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Антоненкова Констянтина Валерійовича до Львівської міської ради про визнання права власності на павільйон розташований на вул.Академіка Сахарова, 31 а у місті Львові, площею 35,70 м2.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою від 28.10.2020 р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі, призначити справу до судового розгляду по суті на 23.11.2020 р.

Протокольною ухвалою від 23.11.2020 р. суд відклав розгляд справи по суті на 09.12.2020 р. відсутньому в судовому засіданні відповідачу, суд в порядку ст.121 ГПК України, надіслав ухвалу-виклик про дату та час наступного судового засідання. Явка представника відповідача в судове засідання 09.12.2020 р. судом визнавалась обов`язковою.

Представник позивача в судове засідання 09.12.2020 р. для розгляду справи по суті з`явився, в судовому засіданні усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи по суті, у зв`язку з неявкою позивача.

Представник відповідача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Розглянувши усно заявлене представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи по суті, суд дійшов висновку відсутності підстав для його задоволення. При цьому суд виходив з наступного.

Підстави відкладення розгляду справи по суті викладено у ст.202 ГПК України.

Згідно п.4 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Слід зазначити, що суд не визнавав явку ФОП Антоненкова К.В. у судове засідання 09.12.2020 р. для розгляду справи по суті обов`язковою, в судове засідання з`явився його представник, відтак підстави для відкладення відсутні.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив визнати за ФОП Антоненковим К.В. право власності на павільйон розташований на вул.Академіка Сахарова, 31 а у місті Львові, площею 35,70 м кв.

Представник відповідача в судове засідання 09.12.2020 р. для розгляду справи по суті з`явився, проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 09.12.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно ухвали Львівської міської ради від 14.11.2002 р. № 121 «Про затвердження «Порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, надання дозволів на розміщення та відкриття об`єктів дрібнороздрібної торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування» ФОП Антоненкову К.В. (позивачу), був наданий дозвіл на розміщення павільйону по вул. Сахарова, 31а в м. Львові. Згідно ухвали Львівської міської ради від 26.02.2004 р. № 1138 ФОП Антоненкову К.В. (позивачу) було передано в короткострокову оренду земельну ділянку для встановлення та обслуговування МАФ на вул. Академіка Сахарова, 31а в м. Львові.

19.05.2004 р. між Приватним підприємцем Антоненковим Констянтином Валерійовичем (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та Львівською міською радою був укладений договір оренди землі строком на 5 років до 26 лютого 2009 р.

Як стверджує позивача у пункті 8 вказаного договору не зазначено строк, в який би орендар мав право в письмовій формі повідомити орендодавця про намір його продовження.

На думку позивача, оскільки такий строк в договорі оренди відсутній, то вказаний договір укладений на невизначений строк.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 15, 16, 328, 331 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема зазначив, що ФОП Антоненков К.В., мотивує позовні вимоги, посилаючись на норми ст. ст. 331, 332 ЦК України, які передбачають виникнення права власності на новостворене майно. Однак, на думку відповідача, такі твердження є безпідставними з огляду на те, що позивачем не надано необхідних документів, які б доказували, що спірний об`єкт не є об`єктом самочинного будівництва, визначених ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що ФОП Антоненков К.В. (позивач) фактично використовує земельну ділянку по вул. Академіка Сахарова, 31а в м. Львові без правовстановлюючих документів. Так, об`єкт нерухомого майна, збудований позивачем, розташований на земельній ділянці, яка не відводилась відповідачем, тому на думку відповідача, є самочинним будівництвом.

Крім того, у поданому відзиві відповідач зазначає, що позивачем здійснено будівництво об`єкту нерухомого майна без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, що на думку відповідача, є самочинним будівництвом.

Також, відповідач зазначає, що згідно плану земельної ділянки на вул. Академіка Сахарова, 31а, частина павільйону, що розташована на даній ділянці, знаходиться в межах червоних ліній вулиці.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що 23.07.2018 р. комісією у складі працівників КП «Адміністративно-технічне управління» було проведено обстеження тимчасової споруди ФОП Антоненкова К.В. на АДРЕСА_1 , якою встановлено, що ця тимчасова споруда ФОП Антоненкова К.В розміщена без відповідних дозвільних документів та підлягає демонтажу. Так, 13.08.2018 р. головою Франківської районної адміністрації було прийнято розпорядження №387 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. А.Сахарова, 31-а, відповідно до якого рекомендовано ФОП Антоненкову К.В демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду на вул. А.Сахарова, 31-а.

Як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву, згідно п.21 договору оренди землі від 19.05.2004 р., термін дії якого припинився 26.02.2009, позивач повинен був повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно, у якому він одержав її в оренду. Позивач не скористався переважним правом (п.8 договору) його поновити на новий строк. Тому на думку відповідача, невірне є твердження позивача, що договір укладений на невизначений строк. Також, на думку відповідача, є неправдивим твердження позивача про сплату відповідної орендної плати з 2009 року по сьогоднішній день, оскільки оренда плата за землю нараховується на підставі чинних договорів та коригується орендна платна відповідно до грошової оцінки земельної ділянки та відсоткової ставки визначеної договором оренди, яка визначається на підставі довідки з ДЗК та облікується у відповідних установах в базі даних надходжень до місцевого бюджету, а договір оренди землі від 19.05.2004 р. не був діючий з 2009 року.

ФОП Антоненков К.В. (позивач) не надав доказів введення об`єкту нерухомого майна в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об`єкта нерухомого майна як об`єкта цивільного права.

На думку відповідача, позивач намагається обійти встановлений законом порядок щодо набуття права власності на новостворене майно та незаконно визнати право власності на підставі рішення суду на павільйон та називати його нерухомим майном без введення цього об`єкту в експлуатацію за участю ДАБІ та державної реєстрації.

З огляду на вказане, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Обставини встановлені судом.

Ухвалою Львівської міської ради від 14.11.2002 р. № 121 «Про затвердження «Порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові, надання дозволів на розміщення та відкриття об`єктів дріднороздрібної торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування» приватному підприємцю Антоненкову К.В. (позивачу) був наданий дозвіл на розміщення павільйону по вул.Сахарова, 31 а в місті Львові.

Приватний підприємець Антоненков К.В. (позивач) звертався із заявою від 24.04.2003 р. до управління архітектури і містобудування Львівської міської ради щодо розміщення торгового павільйону-кафе на вул.Сахарова, 31 а, взамін існуючого кіоску.

Начальник управління архітектури і містобудування Львівської міської ради В. Каменщик у листі-відповіді за вих.№20/1340 від 22.05.2003 р. повідомив приватного підприємця Антоненкова К.В. (позивача) про те, що управління вважає можливим розміщення за вказаною адресою тимчасового павільйону-кафе/із збірно-розбірних конструкцій/ на ділянці площею 70.0 м2 згідно наданих проектних пропозицій, розроблених ТАМ «Галархбуд» за умови проведення комплексного благоустрою прилеглої території. Водночас, у вказаному листі інформовано ПП Антоненкова К.В. (позивача) про те, що для розгляду питання землекористування необхідно звернутися у встановленому порядку у Львівську міську раду. Після оформлення позитивного висновку депутатської комісії землекористування, будівництва і архітектури у відповідності до Закону України «Про планування і забудову територій» ПП Антоненкову К.В. необхідно ліцензованою проектною організацією розробити містобудівне проектування на розміщення павільйону-кафе та подати його на розгляд в УАМ.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з протоколу засідання постійної комісії землекористування, будівництва і архітектури від 02.12.2003 року №63, вказаною комісією вирішено надати земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 0.0070 га приватному підприємцю Антоненкову К.В. для влаштування павільйону терміном на 5 років.

Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради позивачу надано дозвіл на влаштування будівельного майданчика для виконання робіт по встановленню тимчасово збірно-розбірного павільйону за адресою м. Львів, вул. Сахарова 31.

Ухвалою Львівської міської ради від 26.02.2004 р. № 1138 «Про надання у короткострокову оренду земельних ділянок для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм у м.Львові» приватному підприємцю Антоненкову К.В. (позивачу) було передано в короткострокову оренду земельну ділянку для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм без зміни категорії земель на вул. Академіка Сахарова, 31а в м. Львові (павільйон).

Позивач звертався із листом до директора ПП «Центр ринкових досліджень» з проханням виготовити технічну документацію для укладення договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди. Дана земельна ділянка розташована за адресою м. Львів, вул. Ак.Сахарова, 31 а.

21.03.2004 р. позивач уклав з приватним підприємством «Центр ринкових досліджень» договір №234/04-ПЗД на виготовлення плану земельної ділянки відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався у відповідності до вимог замовника та кошторису виконати весь обсяг робіт щодо виготовлення плану земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Львів, вул.Ак.Сахарова, 31 а.

Сторонами вищевказаного договору підписано акт здачі-прийняття виконаних робіт згідно договору 234/04-ПЗД від 02.03.2004р., в якому вказано, що виконавцем вчасно виконано у повному обсязі роботи вказані в предметі договору №234/04-ПЗД від 02.03.2004 р.

23.04.2004 р. позивач уклав з приватним підприємством «Центр ринкових досліджень» договір №273/04-КО на розробку технічної документації зі складання договору оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався у відповідності до вимог замовника та кошторису виконати весь обсяг робіт з розробки технічної документації зі складання договору оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Львів, вул.Ак.Сахарова, 31 а.

Сторонами вищевказаного договору підписано акт здачі-прийняття виконаних робіт згідно договору 273/04-КО від 26.04.2004р. про те, що виконавцем вчасно виконано у повному обсязі роботи вказані в предметі договору №273/04-КО від 23.04.2004 р.

Відповідно до довідки від 06.05.2004 р. виданої Львівським міським відділом Львівської регіональної філії центру державного земельного кадастру - технічна документація на земельну ділянку приватного підприємця Антоненкова Констянтина Валерійовича у АДРЕСА_1 внесена на черговий кадастровий план за №4610136900:05:001:0004, площа земельної ділянки 70 м2.

Технічна документація була розроблена згідно договору № 234/04-ПЗД від 02.03.2004 р. на виготовлення плану земельної ділянки та згідно договору № 273/04-К0 від 23.04.2004 р. на розробку технічної документації зі складання договору оренди земельної ділянки.

У 2004 р. ПП Мачуліна Л.В. розробила проект тимчасового збірно-розбірного павільйону (малої архітектурної форми) по вул.Сахарова, 31 а в м.Львові, погоджений головним архітектором м. Львова В. Каменщиком, відповідно до якого площа павільйону 35,70 м2, загальний будівельний об`єм 121,45 м3 та площа забудови 39,20 м2.

19.05.2004 р. між Приватним підприємцем Антоненковим Констянтином Валерійовичем (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) (надалі по тексту - позивач, згідно з договором - орендар) та Львівською міською радою, в особі заступника міського голови з питань містобудування та землеустрою гр. Лозинського В.М. (надалі по тексту - відповідач, згідно з договором - орендодавець) укладено договір оренди землі.

Згідно з п. 1. договору орендодавець на підставі діючого Положення «Про оренду земельних ділянок у м. Львові та порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки» та ухвали Львівської міської ради «Про надання у короткострокову оренду земельних ділянок для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм у м. Львові» від 26 лютого 2004 р. № 1138 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м.Львів, вул.Сахарова, 31а для розміщення павільйону.

Відповідно до п. 2. договору в оренду передається земельна ділянка, кадастровий № 4610136900:05:001:0004, загальною площею 0.0070 (гектарів).

Згідно з п. 5. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 52012,8 гривень.

Відповідно до п. 8. договору договір укладено на 5 (п`ять) років до 25 лютого 2009 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п. 9., п.13. договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 5201,00 грн (п`ять тисяч двісті одна гривня 00 копійок) в рік, та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок №33210815800005 а УДК у Львівській області, МФО 825014. ЄДРПОУ 22406168, одержувач: міське фінансове управління для Франківського району код платежу 13050500. Розмір орендної плати переглядається відповідно до Закону України «Про оренду землі» та згідно з цим договором у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; а інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 15., п. 16., п. 20. договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення павільйону. Цільове призначення земельної ділянки (категорія) землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням землі комерційного використання. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3 після державної реєстрації цього договору за актом її (строк) приймання-передачі.

Згідно з п. 21. договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

У зв`язку із тим, що позивач довідався в січні 2020 р. про відкриття Львівським окружним адміністративним судом загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради з позовом до нього про зобов`язання вчинити дії (демонтувати тимчасову споруду), ФОП Антоненков К.В. на захист свого цивільного права звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради про визнання права власності на павільйон розташований на вул.Академіка Сахарова, 31 а у місті Львові, площею 35,70 м2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 15, 16, 328, 331 ЦК України.

Висновки суду.

Предметом спору у справі є вимога позивача про визнання права власності на павільйон, розташований на вул.Академіка Сахарова, 31 а у місті Львові, площею 35,70 м2.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовою підставою виникнення правовідносин у даному спорі позивач називає положення ч.2 ст.331 ЦК України.

Так, згідно ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Стаття 181 ЦК України визначає, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ч. 2 ст. 181 ЦК України).

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно з нормами чинного законодавства, зокрема, положеннями ст.ст. 182, 331, 334 ЦК України, основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об`єкта нерухомості (у тому числі й тих об`єктів, правовий статус яких законодавчими актами не визначений: асфальтовані чи бетонні площадки, під`їзні колії, автомобільна дорога, автомобільні платформи, спортивні споруди тощо) є державна реєстрація прав на нього.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2).

Об`єкти нерухомого майна мають бути капітального типу, а не тимчасовими, що є характерним для малих архітектурних форм і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, визначення яких міститься в ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ч.4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» вимоги щодо благоустрою території населеного пункту встановлюються в Правилах благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджені відповідними органами місцевого самоврядування. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011 р., з метою забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення міста, утримання у належному стані будівель, споруд, інженерних споруд, території міста та її санітарного очищення, керуючись Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів», «Про рекламу», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи», «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про планування та забудову території», «Про дорожній рух», кодексами України, іншими нормативно-правовими актами і нормативними документами, що регулюють відносини у сфері благоустрою, відповідно до рекомендацій з розроблення правил благоустрою території населеного пункту, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 31.05.2007 № 32, беручи до уваги пункт 6 рішення виконавчого комітету від 31.07.2009 № 581 «Про порядок видачі дозволів щодо виконання ремонтних робіт на території м.Львова та здійснення контролю за відновленням благоустрою», затвердити Правила благоустрою м.Львова.

У п. 1.10. Правил наведені терміни, які вживаються у такому значенні, зокрема, мала архітектурна форма для провадження підприємницької діяльності - невелика споруда для здійснення підприємницької діяльності торговельно-побутового призначення, що виконується з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без влаштування заглиблених у ґрунт фундаментів з розмірами, визначеними діючими нормативними документами.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, надано визначення терміну будівля, їх перелік та класифікацію. Відповідно до даного Класифікатору, мала архітектурна форма не належить до будівель.

Статтею 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що малі архітектурні форми є елементами (частинами) об`єктів благоустрою.

Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника, об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Дані положення чинного законодавства узгоджуються з чинними на момент виникнення правовідносин Типовими правилами розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Державного комітету будівництва та житлової політики України №227 від 13.10.2000 року та зареєстрованих в Мінюсті України 27.10.2000 року №755/4976, якими було визначено порядок розміщення малих архітектурних форм незалежно від форми власності для здійснення підприємницької діяльності на території України.

Згідно п.2 вказаних Типових правил, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, мала архітектурна форма для здійснення підприємницької діяльності - невелика споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів; стаціонарна мала архітектурна форма - одноповерхова споруда площею до 30 кв.м, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей, - кіоск, одноповерховий павільйон тощо; (абз. 6 пункту 2 в редакції Наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури N 59 від 16.10.2002).

Відповідно до п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, зареєстрованого в Мінюсті 28.01.2003 р. за № 66/7387 (що діяло на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов`язані фундаментом із землею. До тимчасових споруд належать споруди, призначені для забезпечення технологічних потреб у період будівництва та відображені як тимчасові у проектно-кошторисній документації.

У Правилах розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Держбуду від 13.10.2000 р. №227 та затверджених у Мінюсті 27.10.2000 р. за № 755/4976 7387 (що діяли на момент виникнення спірних правовідносин), наведено визначення, що мала архітектурна форма для підприємницької діяльності - це невелика споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів; стаціонарна мала архітектурна форма - одноповерхова споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей площею до 30 кв.м. - кіоск, одноповерховий павільйон.

Таким чином, основна відмінність тимчасової споруди - малої архітектурної форми (МАФу) від капітальної полягає в тому, що капітальна будова прив`язана до землі через фундаментну підставу, а тимчасова - звільнена від цього; на капітальну будову створюється технічний паспорт, на тимчасову - ні.

Як вбачається з матеріалів справи, Ухвалою Львівської міської ради від 14.11.2002 р. № 121 «Про затвердження «Порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові, надання дозволів на розміщення та відкриття об`єктів дріднороздрібної торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування», приватному підприємцю Антоненкову К.В. (позивачу) був наданий дозвіл на розміщення павільйону по вул.Сахарова, 31 а в місті Львові.

Позивач стверджує у позовній заяві, що павільйон по вул. Академіка Сахарова, 31 а в м.Львові, збудований на твердому фундаменті, на підтвердження чого долучив звіт про технічне обстеження та висновки обстеження нежитлової будівлі літери «Б-1» (торговий кіоск) на вулиці Академіка Сахарова, 31а у місті Львові, складений експертом по технічному обстеженню будівель та споруд, інженером-проектувальником ФОП Лобзіною О.М.

Разом з тим, як вбачається з наявних у справі доказів, зокрема, наданих до суду позивачем, на павільйон по вул. Академіка Сахарова, 31 а в м.Львові, Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради було надано приватному підприємцю Антоненкову Констянтину Валерійовичу дозвіл на влаштування будівельного майданчика для виконання робіт по встановленню тимчасово збірно-розбірного павільйону за адресою м. Львів, вул. Сахарова 31 а.

Відтак, позивач (ФОП Антоненков Констянтин Валерійович) неправомірно встановив на земельній ділянці кадастровий № 4610136900:05:001:0004, яка знаходиться у місті Львові на вул. Академіка Сахарова, 31 а, малу архітектурну форму для провадження підприємницької діяльності не збірно-розбірного типу, а на фундаменті.

19.05.2004 р. між Приватним підприємцем Антоненковим Констянтином Валерійовичем (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та Львівською міською радою, було укладено договір оренди землі, за умовами якого позивач отримав в строкове платне користування земельну ділянку площею 0.0070 (гектарів), кадастровий № 4610136900:05:001:0004, яка знаходиться у місті Львові на вул. Академіка Сахарова, 31а, для розміщення павільйону. Відповідно до п.8 вказаного договору, договір укладено на 5 (п`ять) років до 25 лютого 2009 року.

В судових засіданнях представник позивача стверджував, що позивач звертався із письмовими зверненнями до Львівської міської ради про продовження договору оренди землі від 19.05.2004р., однак вказані звернення у позивача не збереглися.

Будь-які документи, які підтверджують звернення позивача до Львівської міської ради про продовження чи переукладання договору оренди землі від 19.05.2004р. у позивача відсутні.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що договір оренди землі від 19.05.2004 р. припинив свою дію 26.02.2009 р.

Станом на момент прийняття рішення (09.12.2020 р.) позивач доказів повернення орендодавцеві земельної ділянки (кадастровий № 4610136900:05:001:0004) не надав та продовжує надалі нею користуватися.

Суд не може погодитись із твердженнями позивача про те, що позивач з дня укладення договору оренди і по сьогоднішній день постійно здійснює орендну плату без прострочень, оскільки орендна платна відповідно до грошової оцінки земельної ділянки та відсоткової ставки визначеної договором оренди, яка визначається на підставі довідки з ДЗК та облікується у відповідних установах в базі даних надходжень до місцевого бюджету, а договір оренди землі від 19.05.2004 р., як вже зазначалось вище, припинив свою дію 26.02.2009 р. Отже, відповідач не виставляє позивачу рахунки за оренду земельної ділянки. Сплачені позивачем кошти не є орендною платою, а є коштами за фактичне користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що відповідач фактично використовує земельну ділянку по вул. А.Сахарова, 31 а у м. Львові без правовстановлюючих документів.

Згідно наявного в матеріалах справи плану земельної ділянки на вул. Академіка Сахарова, 31 а, частина павільйону, що розташована на даній ділянці, знаходиться в межах червоних ліній вулиці.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільні дороги» межі вулиці за її шириною визначаються «червоними лініями». Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається.

Згідно зі статтями 1, 14 Закону України «Про планування і забудову територій» червоні лінії - визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення.

План червоних ліній є складовою частиною генерального плану населеного пункту (детального плану території) або може бути окремою містобудівною документацією.

У відповідності зі статей 15, 22 Закону України «Про планування і забудову територій» розташування об`єктів містобудування, місцевих проїздів відносно червоних ліній має бути визначених проектом забудови території, при чому мінімальні відступи будинків і споруд від червоних ліній визначаються місцевими правилами забудови.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2018 р. комісією у складі працівників КП «Адміністративно-технічне управління» було проведено обстеження тимчасової споруди ФОП Антоненкова К.В. на АДРЕСА_1 , якою встановлено, що ця тимчасова споруда ФОП Антоненкова К.В розміщена без відповідних дозвільних документів та підлягає демонтажу. Так, 13.08.2018 р. головою Франківської районної адміністрації було прийнято розпорядження №387 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. А.Сахарова, 31-а, відповідно до якого рекомендовано ФОП Антоненкову К.В. демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду на вул. А.Сахарова, 31-а.

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що встановлена ним мала архітектурна форма є нерухомим майном на яке може бути визнано право власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва;

- якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації;

- якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Стаття 331 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

Аналіз положень ст. 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами ст.ст. 177-179, 182 ЦК України, ч.3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Позивач не надав доказів того, павільйон, розташований по вул.Академіка Сахарова, 31 а у м.Львові площею 35,70 кв.м., на який він просить визнати право власності, є нерухомим майном, а також доказів введення об`єкта нерухомого майна в експлуатацію у встановленому порядку.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд зазначає, що передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

У спорах про визнання права власності позивач повинен довести такі факти: наявність спірного майна, тобто його фактичне існування; обставини, що свідчать про набуття позивачем права власності на спірне майно на законній підставі; володіння позивачем спірним майном.

Подаючи даний позов, позивач намагається обійти встановлений законом порядок щодо набуття права власності на новостворене майно. Незаконно визнавати право власності на підставі рішення суду на павільйон та називати його нерухомим майном без введення цього об`єкту в експлуатацію за участю ДАБІ та державної реєстрації.

Долучений позивачем до відповіді на відзив звіт про технічне обстеження та висновки обстеження нежитлової будівлі літери «Б-1» (торговий кіоск) на вулиці Академіка Сахарова, 31а у місті Львові, складений експертом по технічному обстеженню будівель та споруд, інженером-проектувальником ФОП Лобзіною О.М. не спростовує того факту, що згідно вимог Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на земельній ділянці площею 0,0070 га з кадастровим номером 4610136900:05:001:0004 відсутні об`єкти нерухомого майна.

Згідно проекту тимчасового збірно-розбірного павільйону (малої архітектурної форми), виготовленого ПП Мачуліною Л.В., позивач мав встановити павільйон збірно-розбірний, а не на фундаменті. У вказаному проекті зазначено, що в основу конструктивної схеми покладено металевий каркас з обшивкою металопрофілем із зовнішньої сторони та гіпсокартонними листами із внутрішньої сторони, заповненням мінераловатними жорсткими плитами товщиною 100 м.м. У проекті немає жодної згадки про влаштування фундаменту.

Земельна ділянка, згідно умов договору оренди, надавалась для розміщення павільйону. Водночас в порушення проекту, в порушення умов договору оренди, позивач неправомірно встановив малу архітектурну форму на фундаменті. Твердження позивача про те, що павільйон був збудований відповідно до розробленого проекту не відповідає дійсності.

Положення ч.2 ст. 331 ЦК України не може бути підставою для визнання права власності на малу архітектурну форму, як тимчасову споруду, оскільки стосується об`єктів нерухомого майна капітального типу.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Здійснене позивачем будівництво (створення) майна, не обгрунтовує можливості виникнення права власності на об`єкт.

Таким чином, посилання позивача на порушення його право власності на створене майно є безпідставним, отже у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.

Суд, виходячи із стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, дійшов висновку, що надані відповідачем докази, про які суд вказував вище, є більш вірогідними. Відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі «Серявін проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 2 102,00 грн, що підтверджується квитанціями №68 від 17.02.2020 р. на суму 2 027,00 грн та №44 від 05.03.2020 р. на суму 75,00 грн.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому ст. ст. 256-257 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

У зв`язку із тимчасовою втратою працездатності суддею Сухович Ю.О. з 14.12.2020 р. по 31.12.2020 р., святковими та вихідними днями, перебуванням судді у відпустці з 04.01.2021 р. по 06.01.2021 р., повне рішення складено 11.01.2021 р.

Суддя Ю.О. Сухович