Рішення № 94064488, 29.12.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/2562/20

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Белишевої А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Техімпекс” про стягнення 1 194 999,40грн, за участю представників від:

позивача – Єнтіс М.Є. (наказ №Б300000188к-603 від 01.04.2020, посадова інструкція);

відповідача – не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Миколаївський бронетанковий завод” (далі – ДП “МБТЗ”) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Техімпекс” (далі – ТОВ “НВК Техімпекс”) про стягнення 1 194 999,40грн основного боргу.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №207 від 11.06.2019 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк (а.с.1-4).

Ухвалою від 28.09.2020 судом відкрито провадження у даній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 14:30 21.10.2020, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а..с.77-78).

Копія вказаної ухвали отримана позивачем 06.10.2020, а відповідачем 02.10.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103274756636, 0103274757020 (а.с.83, 89).

05.10.2020 на електронну пошту суду від імені позивача надійшла скан-копія заяви про проведення судового засідання, призначеного на 21.10.2020, в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Миколаївської області. Відповідне клопотання не підписано електронним цифровим підписом особи, яка його подає від імені позивача (а.с.81-81, зворот).

Ухвалою від 15.10.2020 судом постановлено провести підготовче засідання, призначене на 21.10.2020, з використанням системи відеоконференцзв`язку; доручено Ленінському районному суду м. Миколаєва забезпечити позивачу – ДП "Миколаївський бронетанковий завод" участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Ленінського районного суду м. Миколаєва (а.с.90-91).

21.10.2020 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу засідання, якими:

- визнано поважними причини пропуску строку на подання відзиву, продовжено строк відповідачу для подання відзиву;

- встановлено строк для подання: позивачем – відповіді на відзив; відповідачем – заперечення;

- оголошено перерву в підготовчому засіданні до 16:00 18.11.2020 (а.с.107-109).

Продовжуючи строк для подання відзиву, суд врахував пояснення відповідача щодо фактичного не отримання ним позовної заяви, направленої позивачем, що підтверджується інформацією з сайту АТ «Укрпошта» щодо поштового відправлення за №5405508639960, у якому відповідачу направлені копія позову з додатками (а.с.23).

09.11.2020 від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Державного концерну “Укроборонпром” (далі – ДП «Укроборонпром»), яке обґрунтовано позивачем тим, що рішення у суду у даній справі може вплинути на права такої особи, який є суб`єктом владних повноважень, що уповноважений державою на здійснення управління майном позивача (а.с.125-128).

18.11.2020 від відповідача надійшли письмові пояснення, яке за своєю суттю є заявою по суті відповідача – відзивом на позов. У поясненні відповідач вказує, що не ухиляється від виконання своїх грошових зобов`язань, проте враховуючи впровадження в т.ч. карантину на території України, заборгованість за договором №207 від 11.06.2019 станом на момент розгляду справи залишається не погашеною та вказав, що звернувся до позивача щодо розстрочення боргу, враховуючи складне фінансове становище підприємства (а.с.134-138).

18.11.2020 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу засідання, якими:

- відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ДП “Укроборонпром”;

- встановлено строки для подання: позивачем – відповіді на відзив, відповідачу – заперечення;

- оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14:00 27.11.2020 (а.с.174-176).

Так, відмовляючи у задоволенні клопотання про залучення до участі у даній справі ДП «Укробронпром», суд виходив з того, що підстав для залучення такої особи відповідно до ст.50 ГПК України не має, оскільки рішення у даній справі, у разі задоволення або відмови у задоволенні позову, не буде впливати безпосередньо на права та обов`язки такої особи.

23.11.2020 позивачем подані додаткові докази, необхідність подання яких після подання позовної заяви мотивована позивачем тим, що під час проведення підготовчого засідання з`ясовано відсутність таких документів; копії відповідних доказів направлені відповідачу у справі.

27.11.2020 позивачем подано заяву про врегулювання спору за участі судді (а.с.191-192).

У підготовчому судовому засіданні 27.11.2020 позивач таку заяву відповідача не підтримав, пояснивши, що не має наміру брати участь у такій процедурі.

27.11.2020 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу засідання, якими:

- відмовлено у задоволенні заяви відповідача про врегулювання спору за участі судді;

- закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:00 18.12.2020 (а.с.143-144).

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про врегулювання спору за участі судді, суд виходив з наступного.

Так, згідно ч. 1 ст. 186 ГПК України, врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Поряд з цим, згоди на проведення процедури врегулювання спору за участі судді від позивача не отримано, тому відсутні підставі для задоволення такої заяви.

18.12.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на те, що його представник 18.12.2020 повідомив про різке погіршення самопочуття із симптомами захворювання, схожими на симптоми COVID-19, що спричинило звернення до лікаря та проходження відповідного тесту, результати якого на момент проведення судового засідання не відомі. На підтвердження обставин, викладених у клопотанні, відповідачем надано докази (а.с.206-207).

18.12.2020 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, про відкладення розгляду справи до 15:00 29.12.2020 (а.с.208-209).

29.12.2020 відповідач повідомив про неможливість явки представника, який відбув у відрядження, та просив на розсуд суду провести судове засідання без участі відповідача та його представника або відкласти розгляд справи на іншу дату.

Представник відповідача щодо задоволення відповідного клопотання заперечував та наполягав на розгляді справи по суті.

Зважаючи, що відповідна неявка представника є повторною, суд вирішив розглянути справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

11.06.2019 між ДП “МБТЗ” (постачальник) та ТОВ “НВК Техімпекс” (покупець) укладено договір поставки №207 за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, асортимент, комплектність, кількість та вартість якого зазначається в специфікаціях, що є додатками до вказаного договору, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені договором (а.с.47-49, далі - договір),

Відповідно до п. 4.1 договору, поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у специфікаціях і включають всі податки збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою товару.

Загальна вартість договору становить сумарну вартість поставленого товару згідно специфікації протягом періоду дії даного договору (п. 4.2 договору).

Згідно п. 5.1 договору оплата покупцем товару здійснюється за відповідним рахунком постачальника в національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Оплата за договором, якщо інше не вказано в специфікації, здійснюється покупцем на умовах передплати у розмірі 100% від суми специфікації протягом 3 банківських днів від дати отримання рахунку постачальника на оплату (п.5.1 договору).

Відповідно до п. 9.3 договору, вказаний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2019.

Сторонами підписано додатки до такого договору – специфікації №№1,3,4,5,6,7,8,9 (а.с.50-55, 184-185).

Як вказує позивач у позовній заяві, ним з 21.06.2019 по 26.11.20189 поставлено відповідачу товар за умовами відповідного договору, що підтверджується видатковими накладними (а.с.64-72, 186), і такі факт не оспорювались відповідачем під час розгляду справи.

При цьому, товар, який передано відповідачу за видатковими накладними від 24.10.2019 №403, 29.10.2019 №405 (а.с.71-72) переданий відповідачу з урахуванням його замовлення згідно листа №1923/10-19 від 22.10.2019 (а.с.56), у якому відповідач просив позивача поставити коробки патронні ПКВТ в зборі в кількості 150 одиниць та гарантував провести оплату за такий товар.

Згідно вказаних накладних, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 711 208,60грн, що підтвердив відповідач у письмових поясненнях (а.с.134-138).

Поряд з цим, відповідачем проведено оплату за поставлений товар лише частково, а саме перераховано у загальному розмірі 1 516 209,20грн; борг за поставлений товар становить 1 194 999,40грн.

22.11.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №2588 від 22.11.2019, відповідно до якої вимагав оплати заборгованості, у т.ч. за договором №207 від 11.06.2019 (а.с.57); доказів направлення відповідачу вказаної претензії позивачем не надано.

Проте, направлення такої претензії та отримання її відповідачем підтверджено відповіддю відповідача №212/02-20 від 11.02.2020, у який позивач підтвердив борг за договором №2071 від 11.06.2019 у розмірі 1 000 000,00грн та за поставлений товар згідно листа №1923/10-19 від 22.10.2019 та повідомив, що борг буде погашено в найкоротший строк, але не пізніше 15.04.2020 (а.с.58).

28.04.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №703 від 27.04.2020 відповідно до якої вимагав погашення боргу за товар, поставлений у т.ч. за договором №207 від 11.06.2019 та згідно листа №1923/10-19 від 22.10.2019 (а.с.59).

Вказана претензія отримана відповідачем 04.05.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.60).

Повторно позивач 07.08.2020 звернувся до відповідача з претензією №1238 від 06.08.2020 (а.с.61-62), що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.63).

Однак, доказів погашення боргу у даній справі не надано.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку здійснити оплату за отриманий товар.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 вказаної норми, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Лист відповідача з прохання поставити товар та дії, відповідача щодо поставки такого товару свідчать про досягнення домовленості сторонами щодо поставки вказаних у листів товар та відповідно до кількості та за ціною, які визначені у видатковій накладній.

Оскільки доказів оплати товару за відповідними накладними у загальному розмірі 1 194 999,40грн відповідачем до прийняття рішення у даній справі не надано, ним не спростовано тверджень позивача про порушення зобов`язання з оплати.

Не виконавши зобов`язання з оплати товару, відповідач допустив порушення зобов`язання.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 1 194 999,40грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 17 924,99грн (1194999,40/100*1,5).

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “Техімпекс” (інднтифіакаційний код 32499006; 07400, Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, 14) на користь Державного підприємства “Миколаївський бронетанковий завод” (ідентифікаційний код 07856371; 54055, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, буд. 120) 1 194 999,40грн основного боргу, а також 17 924,99грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.01.2021.

Суддя А.Р. Ейвазова