Рішення № 94064448, 12.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2021Справа № 910/14743/20За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про стягнення 8 693,06 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

Від МТСБУ на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо умов укладеного Відповідачем страхового договору (полісу).

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву відповідно до якого він повністю заперечує вимоги позову, посилаючись на консультаційний висновок наданий ним, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 13725,81 грн., що були повністю сплачені Відповідачем до пред`явлення даного позову до суду.

У відповіді на відзив позивач заперечив щодо наданого відповідачем консультаційного висновку, оскільки останній не відповідає вимогам ст. 98 ГПК України, а також зауважив що до автомобіля 2013 року випуску коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0,00 згідно з пунктом 7.38 Методики № 142/5/2092.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

16.02.2020 в м. Києві по вул. Шовковичній-бул. Л. Українки сталася ДТП за участю автомобіля Toyota Land Cruiser д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Mazda 3 д. р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується відповіддю від НПУ, долученою до позовної заяви.

Внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль Toyota Land Cruiser д.р.н. НОМЕР_1 , який відповідно до залученої до матеріалів справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1 , на праві власності, був під керуванням ОСОБА_1 на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є ОСОБА_1 . Доказів, що Договір добровільного страхування вже не був діючим на час ДТП матеріали справи не містять.

На виконання умов Договору добровільного страхування ОСОБА_1 звернувся до Позивача із заявою про настання події, копія якої наявна у матеріалах справи.

За умовами Договору добровільного страхування, та враховуючи, зокрема, рахунок-фактуру №0000002419 від 17.02.2020 виставлений ремонтним СТО Застрахованого автомобіля, за вартість деталей та ремонту Застрахованого автомобіля на суму 22583,21 грн., Позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого він розрахував та виплатив страхове відшкодування у розмірі 22583,21 грн. на користь вигодонабувача та страхувальника згідно умов Договору страхування - ОСОБА_1 .

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ОСОБА_2 автомобіля Mazda 3 д. р.н. НОМЕР_2 , під час експлуатації останнього, і його вина у вчиненні ДТП сторонами не оспорюється.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , як особи, яка експлуатувала автомобіль Mazda 3 д. р.н. НОМЕР_2 , на законних підставах була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) АО/005936996 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ (ліміт відповідальності за шкоду по майну - 130000 грн., франшиза - 500 грн.).

Отже, на Відповідача полісом АО/005936996 покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації водієм ОСОБА_2 автомобіля Mazda 3 д. р.н. НОМЕР_2 , на час ДТП, з урахуванням франшизи.

Судом встановлено, що Позивач надіслав на адресу Відповідача заяву про відшкодування збитків на суму 22583,21 грн., докази надано з позовом, однак Відповідачем було відшкодовано лише 13725,81 грн. на підтвердження чого наявна копія платіжного доручення, наданого Позивачем з позовом.

На підставі викладеного, Позивач звернувся із даним позовом про стягнення з Відповідача несплаченого страхового відшкодування (22583,21 грн.- 13725,81 грн. - 500 грн. (франшизи) у сумі 8357,40 грн., а також 268,53 грн. пені та 67,13 грн. трьох процентів річних.

Відповідач проти вимог позову заперечив повністю, аргументувавши свої заперечення тим, що до застрахованого автомобіля Toyota Land Cruiser д.р.н. НОМЕР_1 (рік випуску 2013, пробіг 177540 км., строк експлуатації 6,69 років) підлягає застосування коефіцієнт фізичного зносу « 0,421», та надав до відзиву Консультацію аварійного комісара №25-D/68/3, складену 06.04.2020 аварійним комісаром Дудкою О.С. (далі - Консультація).

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Зі змісту ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Водночас, із наданої Відповідачем Консультації неможливо встановити підстав, з яких аварійний комісар вирахував коефіцієнт фізичного зносу « 0,421», оскільки останній наводить лише пункт 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика). Дана Методика визначає виключні підстави для розрахунку коефіцієнту фізичного зносу.

Пунктом 7.38 Методики встановлено, значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;

5 років - для мототехніки.

Згідно пункту 7.39 Методики, винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.

При цьому, згідно з рекомендованим Методикою періодичним довідником «Бюлетень автотоварознавця» середньорічний нормативний пробіг аналогічного автомобіля (такої ж марки, моделі, року випуску тощо), встановлений у 21,9 тис. км.

Однак, у вказаній Консультації не зазначено про наявність підстав для застосування винятків, встановлених пунктом 7.39 Методики.

Приймаючи до уваги, що пошкоджений автомобіль Toyota Land Cruiser д.р.н. НОМЕР_1 2013 року випуску (термін експлуатації 6,69 років на дату складання Консультації) із пробігом 177540 км, тобто має 26,54 тис.км. середньорічого нормативного пробігу, а також зважаючи на відсутність жодних відомостей щодо необхідності застосування пункту 7.39 Методики, суд дійшов висновку про недоведеність Відповідачем розрахованого ним коефіцієнт фізичного зносу « 0,421».

Таким чином, суд вважає доведеними заявлені позовні вимоги в розмірі 8357,40 грн., що становить залишок невиплаченого Відповідачем боргу зі страхового відшкодування.

Крім того, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема у вигляді нарахування та стягнення пені, а також трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Здійснивши перерахунок пені та трьох процентів річних, суд дійшов висновку про задоволення даних позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (б-р Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 32382598) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (вул. Здолбунівська, 7-Д, м.Київ, 02081; ідентифікаційний код 00034186) 8357 (вісім тисяч триста п`ятдесят сім) грн. 40 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 53 коп. пені, 67 (шістдесят сім) грн. 13 коп. трьох процентів річних, а також 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.