Рішення № 94064251, 11.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.01.2021Справа №910/13014/20

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"

про стягнення 1 025 974,44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року Приватне виробничо-торгове підприємство "Світязь" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" про стягнення 1 026 106,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог Приватне виробничо-торгове підприємство "Світязь" вказує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" наявна заборгованість з оплати поставленого позивачем згідно договорів поставки №141218-13/1г від 14.12.2018 та №031218-52/1г від 03.12.2018 товару у загальному розмірі 1 007 792,18 грн.

Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 602,51 грн. та пені у розмірі 14 711,65 грн., нарахованих за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" своїх грошових зобов`язань.

Разом із позовом Приватним виробничо-торговим підприємством "Світязь" було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просив суд накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо", які знаходяться на банківських рахунках відповідача, у межах суми стягнення; накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача в межах ціни позову та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Гіппо" вчиняти будь-які дії з приводу продажу, міни, дарування та будь-якого іншого відчуження належного йому нерухомого та нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 відкрито провадження у справі №910/13014/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 у задоволенні заяви Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь" про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено повністю.

22.09.2020 через відділ діловодства суду від Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 007 792,18 грн., 3% річних у розмірі 3 574,16 грн. та пеню у розмірі 14 608,10 грн.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В той же час, ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що провадження у даній справі відкрито 02.09.2020, то розгляд справи №910/13014/20 по суті почався з 02.10.2020.

З огляду на те, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, зокрема до неї додано докази направлення примірника такої заяви відповідачу, а також зважаючи на те, що вказана заява подана до суду до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду відповідну заяву Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь", у зв`язку з чим має місце нова ціна позову.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 про відкриття провадження у справі була направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо", вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, кабінет 33) та була отримана відповідачем 11.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105474957981.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

03.12.2018 між Ковельською філією виробничо-торгового підприємства "Світязь", яка є виробничим підрозділом Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь", (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (покупець) укладено Договір поставки №031218-52/1г (надалі - Договір поставки №031218-52/1г), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язався приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлень покупця, яка (і) є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 Договору поставки №031218-52/1г).

У пункті 4.3 Договору поставки №031218-52/1г погоджено, що передача товару постачальником і його прийняття покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.

03.12.2018 між Ковельською філією виробничо-торгового підприємства "Світязь", яка є виробничим підрозділом Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь", (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (покупець) укладено протокол розбіжностей до Договору поставки №031218-52/1г від 03.12.2018 (надалі - Протокол розбіжностей до Договору поставки №031218-52/1г).

Відповідно до пункту 5.4 Договору поставки №031218-52/1г (з урахуванням Протоколу розбіжностей до Договору поставки №031218-52/1г) оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5 Договору, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 21 день з дати поставки такого товару покупцю.

У пункті 5.5 Договору поставки №031218-52/1г (з урахуванням Протоколу розбіжностей до Договору поставки №031218-52/1г) сторони погодили, що заборгованість покупця за поставлений постачальником товар, яка зберігається за покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов`язань по договору та складає суму (ліміт заборгованості) в розмірі 0 грн. в т. ч. ПДВ. Вказаний ліміт заборгованості повинен бути погашений (сплачений) у випадку розірвання договору або закінчення терміну дії даного договору протягом __ календарних днів з моменту після підписання сторонами акту звірки.

Відповідно до п. 8.2.1 Договору поставки №031218-52/1г за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 Договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія Договору продовжується на один рік якщо жодна із сторін не заявить письмову вимогу про його розірвання не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії Договору (п. 9.1 Договору поставки №031218-52/1г).

14.12.2018 між Приватним виробничо-торговим підприємством "Світязь" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (покупець) укладено Договір поставки №141218-13/1г (надалі - Договір поставки №141218-13/1г), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язався приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлень покупця, яка (і) є невід`ємною частиною договору (п. 1.2 Договору поставки №141218-13/1г).

У пункті 4.3 Договору поставки №141218-13/1г погоджено, що передача товару постачальником і його прийняття покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.

14.12.2018 між Приватним виробничо-торговим підприємством "Світязь" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (покупець) укладено протокол розбіжностей до Договору поставки №141218-13/1г від 14.12.2018 (надалі - Протокол розбіжностей до Договору поставки №141218-13/1г).

Відповідно до пункту 5.4 Договору поставки №141218-13/1г (з урахуванням Протоколу розбіжностей до Договору поставки №141218-13/1г) оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5 Договору, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 21 день з дати поставки такого товару покупцю.

14.12.2018 між Приватним виробничо-торговим підприємством "Світязь" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (покупець) укладено Договір про внесення змін до Договору поставки №141218-13/1г від 14.12.2018 (надалі - Договір про внесення змін до Договору поставки №141218-13/1г), відповідно до п. 1.1 якого сторони дійшли згоди доповнити Договір пунктом 5.4.1 та викласти його в наступній редакції: оплата за поставлений товар (мінеральні води) здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 40 календарних днів з дати поставки товару.

У пункті 5.5 Договору поставки №141218-13/1г (з урахуванням Протоколу розбіжностей до Договору поставки №141218-13/1г) сторони погодили, що заборгованість покупця за поставлений постачальником товар, яка зберігається за покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов`язань по договору та складає суму (ліміт заборгованості) в розмірі 0 грн. в т. ч. ПДВ. Вказаний ліміт заборгованості повинен бути погашений (сплачений) у випадку розірвання договору або закінчення терміну дії даного договору протягом __ календарних днів з моменту після підписання сторонами акту звірки.

Відповідно до п. 8.2.1 Договору поставки №141218-13/1г за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 Договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія Договору продовжується на один рік якщо жодна із сторін не заявить письмову вимогу про його розірвання не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії Договору (п. 9.1 Договору поставки №141218-13/1г).

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що у відповідача наявна заборгованість з оплати поставленого позивачем згідно Договорів поставки №031218-52/1г від 03.12.2018 та №141218-13/1г від 14.12.2018 товару у розмірі 1 007 792,18 грн. Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 574,16 грн. та пені у розмірі 14 608,10 грн.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем Договорів, суд прийшов до висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Також з аналізу умов Договорів вбачається, що вони є рамковими договорами, тобто такими, що укладені з метою багаторазового застосування, які містять загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов`язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, у видаткових накладних.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 9.1 Договорів поставки №031218-52/1г та №141218-13/1г дані Договори набирають чинності з моменту їх підписання сторонами і діють до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до моменту їх остаточного виконання. Дія Договорів продовжується на один рік якщо жодна із сторін не заявить письмову вимогу про їх розірвання не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії Договорів.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про припинення дії Договорів поставки №031218-52/1г та №141218-13/1г (в порядку п. 9.1 Договорів поставки №031218-52/1г та №141218-13/1г), суд дійшов висновку, що вказані договори були чинними у спірний період.

Як зазначає позивач, ним було поставлено на умовах Договорів поставки №031218-52/1г та №141218-13/1г відповідачу товар на загальну суму 1 717 946,59 грн.

Наведені твердження позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актом звіряння розрахунків, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Позивач стверджує, що за період з 02.03.2020 по 06.07.2020 відповідачем було сплачено позивачу кошти у загальному розмірі 446 022,96 грн. на підтвердження чого надано банківські виписки.

Також, позивач вказує на те, що відповідачем було повернуто Приватному виробничо-торговому підприємству "Світязь" товар на загальну суму 46 630,96 грн. відповідно до накладних про повернення від покупця.

Крім того, між сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 217 500,49 грн. відповідно до заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо", у зв`язку з чим зобов`язання відповідача з оплати товару за Договорами поставки зменшились на суму 217 500,49 грн., про що було вказано позивачем у позовній заяві.

У ст. 601 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Разом з тим, ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем у повному обсязі визнаються заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, тобто, відсутній спір щодо проведеного зарахування на суму 217 500,49 грн.

Крім того, між сторонами підписано акт звіряння розрахунків за період з 01.06.2020 по 31.07.2020 та скріплено печатками сторін, в якому відповідачем визнано факт існування заборгованості в розмірі 1 007 792,18 грн.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.08.2020 у справі №902/959/19, акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

За таких обставин, враховуючи, що на виконання умов Договорів поставки №031218-52/1г та №141218-13/1г позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 717 946,59 грн., в той час як відповідачем було сплачено за отриманий товар кошти у розмірі 446 022,96 грн., повернуто товар на суму 46 630,96 грн. та зобов`язання відповідача з оплати товару припинилось на суму 217 500,49 грн. (на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за Договорами поставки №031218-52/1г та №141218-13/1г становить 1 007 792,18 грн.

Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події

Відповідно до пункту 5.4 Договорів поставки №031218-52/1г та №141218-13/1г (з урахуванням Протоколів розбіжностей до Договорів поставки №031218-52/1г та №141218-13/1г) оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5 Договору, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 21 день з дати поставки такого товару покупцю.

В свою чергу, судом враховано, що в п. 5.5 Договорів поставки №031218-52/1г та №141218-13/1г (з урахуванням Протоколів розбіжностей до Договорів поставки №031218-52/1г та №141218-13/1г) сторони визначили, що ліміт заборгованості становить 0 грн. в т. ч. ПДВ.

За приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно п. 5.4.1 Договору поставки №141218-13/1г (з урахуванням Договір про внесення змін від 14.12.2018 до Договору поставки №141218-13/1г від 14.12.2018) оплата за поставлений товар (мінеральні води) здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 40 календарних днів з дати поставки товару.

Суд приходить до висновку, що встановлення сторонами ліміту у розмірі 0, свідчить про те, що такий ліміт відсутній, а отже оплата товару повинна була здійснюватись на умовах відтермінування на відповідну кількість календарних днів від дати поставки (тобто, дати виникнення обов`язку з оплати товару).

Таким чином, враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 5.4 Договору поставки №031218-52/1г та п.п. 5.4, 5.4.1 Договору поставки №141218-13/1г, суд приходить до висновку, що станом на дату звернення позивача до суду покупець взятих на себе зобов`язань за Договором в повному обсязі не виконав, вартість переданого йому товару у визначений Договором строк не сплатив.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів поставки матеріалів станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" за Договорами поставки №031218-52/1г та №141218-13/1г у розмірі 1 007 792,18 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь" в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 608,10 грн. та 3% річних у розмірі 3 574,16 грн.

Як вбачається з викладеного позивачем в позові розрахунку, нарахування пені та 3% річних останнім здійснюється за період з 29.04.2020 по 26.08.2020.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіппо" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 8.2.1 Договорів поставки №031218-52/1г та №141218-13/1г за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4 Договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З пунктів 8.2.1 Договорів поставки №031218-52/1г та №141218-13/1г вбачається, що сторонами було визначено розмір (подвійна облікова ставка НБУ від суми заборгованості), порядок нарахування пені (за кожен день протермінування (прострочення), проте не визначено строку такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, за відсутності жодних заперечень відповідача з приводу правильності такого розрахунку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 14 608,10 грн. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, за відсутності жодних заперечень відповідача з приводу правильності такого розрахунку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 3 574,16 грн. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь" підлягають задоволенню у повному обсязі із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" заборгованості у розмірі 1 007 792,18 грн., пені у розмірі 14 608,10 грн. та 3% річних у розмірі 3 574,16 грн.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

За подання позову у даній справі про стягнення 1 026 106,34 грн. позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 15 391,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1454 від 25.08.2020.

В свою чергу, в подальшому позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову (1 025 974,44 грн.).

Судовий збір за розгляд майнової вимоги про стягнення 1 025 974,44 грн. становить 15 389,62 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки Приватним виробничо-торговим підприємством "Світязь" було подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог і вказане клопотання було прийнято судом до розгляду, то позивач вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 1,98 грн. (15 391,60 грн. -15 389,62 грн.), проте в цій частині судовий збір не підлягає покладенню на відповідача.

Таким чином, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 15 389,62 грн. покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 79, 129, 226, 233, 238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, кабінет 33; ідентифікаційний код 32650231) на користь Приватного виробничо-торгового підприємства "Світязь" (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Офіцерська, буд. 20А; ідентифікаційний код 13364650) заборгованість у розмірі 1 007 792 (один мільйон сім тисяч сімсот дев`яносто дві) грн. 18 коп., пеню у розмірі 14 608 (чотирнадцять тисяч шістсот вісім) грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 3 574 (три тисячі п`ятсот сімдесят чотири) грн. 16 коп. та судовий збір у розмірі 15 389 (п`ятдесят тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн. 62 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко