Ухвала суду № 94063634, 11.01.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

11.01.2021м. ДніпроСправа № 904/6943/20

Суддя Рудь І.А., розглянувши заяву від 22.12.2020 № б/н Акціонерного товариства "ЦВЕК-Д" про забезпечення позову у справі

за позовом Акціонерного товариства "ЦВЕК-Д", м. Дніпро

до відповідача-1: Дніпровської міської ради, м. Дніпро

відповідача-2: Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міської ради, скасування запису про державну реєстрацію права, скасування реєстрації земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "ЦВЕК-Д" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 22.12.2020 № б/н до відповідача-1: Дніпровської міської ради, відповідача-2: Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 23.09.2020 №369/61 в повному обсязі;

- скасувати запис номер 38500374 про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:128:0051 за Дніпропетровською міською радою;

- скасувати реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:128:0051 у Державному земельному кадастрі України із закриттям Поземельної книги на неї.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до семантичних даних Публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:02:128:0051 розташована безпосередньо біля промислової бази позивача за адресою: м. Дніпро, вул. Старокодацька, буд.9, на земельній ділянці площею 3,2 га, яку було надано рішенням VI сесії XXII скликання Дніпропетровської районної ради народних депутатів від 25.01.1996 Ремонтно-будівельному управлінню зв`язку (РБУ зв`язку), правонаступником якого є позивач, у постійне користування для розширення виробничої бази, про що складено Державний акт на право постійного землекористування ДП ДН 000077 від 26.01.1996. Проте, через бездіяльність центрального органу виконавчої влади, який повинен реалізовувати державну політику у сфері земельних відносин, відомості про земельну ділянку позивача не внесені до Державного земельного кадастру з незалежних від позивача обставин. За вказаних обставин, оспорюване рішення та вчинені на його підстави записи порушують право позивача на користування земельною ділянкою площею 3,2 га відповідно до Державного акту на право постійного землекористування ДП ДН 000077 від 26.01.1996.

Ухвалою господарського суду від 28.12.2020 позовну заяву залишено без руху, запропоновано Акціонерному товариству "ЦВЕК-Д" протягом семи днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, надавши до суду належні докази на підтвердження направлення відповідачам позовної заяви від 22.12.2020 № б/н з додатками.

06.01.2020 позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову від 22.12.2020 № б/н, в якій просить суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, його структурним підрозділам або будь-кому за його дорученням вчиняти будь які дії стосовно земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:02:128:0051 до прийняття судом рішення по суті спору.

В обґрунтування поданої заяви посилається на те, що спірна земельна ділянка знаходиться у безспірному користуванні позивача, подальші дії відповідача-2 на підставі незаконного та оспорюваного рішення призведуть до істотного порушення прав позивача. Відновлення зазначених прав потребує значних зусиль (трат), як майнового, так й процесуального характеру (приведення земельної ділянки у належний стан у разі виконання підготовчих будівельних робіт відповідачем-2, подання позивачем додаткового позову про скасування реєстрації права постійного землекористування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі п.4.1 спірного рішення ДМР тощо). Таким чином, невжиття вищезазначених заборонних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист порушеного права позивача, поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "ЦВЕК-Д" про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

За змістом статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що будь-яка письмова заява з процесуальних питань повинна містити, окрім іншого, перелік доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано належних доказів того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Господарський суд зазначає, що в поданій позивачем заяві про забезпечення позову міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника, при цьому, відсутнє достатнє обґрунтування та докази на підтвердження доцільності та необхідності забезпечення позову саме шляхом застосування визначеного заявником способу забезпечення з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, зокрема, докази на підтвердження вчинення з боку відповідача-2 дій з виконання підготовчих будівельних робіт тощо.

Так, заявником не наведено жодних належних підстав, які б свідчили, що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів Акціонерного товариства "ЦВЕК-Д", за захистом яких воно звернулося до суду.

За встановлених обставин, заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову Акціонерного товариства "ЦВЕК-Д" відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дати її підписання – 11.01.2021.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.А. Рудь