Рішення № 94060856, 11.09.2020, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/118/20

Єдиний унікальний № 742/3637/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Короткої А.О.,

при секретарі - Здоровець Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банка «Приватбанк», представник позивача - Чепіга Дмитро Олексійович, до ОСОБА_1 , представник відповідачки - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 127908,19 грн за кредитним договором №б/н від 31.10.2008 року, а також судового збору в розмірі 1921,00 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що спірна заборгованість виникла через невиконання відповідачкою умов вказаного кредитного договору.

02.12.2019 року від відповідачки ОСОБА_1 до суду надійшов відзив та 09.12.2019 року надійшов уточнений відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вона просила відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог, застосувавши строки позовної давності, посилаючись на ті обставини, що дійсно вона 31.10.2008 року взяла кредит в ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 1600,00 грн, який вона погашала до певного часу,в подальшому зважаючи, що кредит сплачено в повному обсязі, ОСОБА_1 перестала продовжувати сплати по кредиту та взагалі карточка була втрачена. Проте, відповідно до наданих позивачем доказів розрахунку суми заборгованості вбачається, що 17.03.2017 року нібито позивачкою по кредитному договору було здійснено проплату, яку ОСОБА_1 не здійснювала та про існування такого платежу довідалася після отримання позовної заяви. Окрім заяви-анкети жодного документу в установі банку ОСОБА_1 не підписувала і жодного документу або предмету, окрім пластикової картки, граничний термін дії якої їй не відомий, але він не міг складати 11 років. Заява про відкриття рахунку та надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» не містить жодної угоди або будь-якого іншого повідомлення, або умови чи застереження про збільшення позовної давності. Весь подальший рух по картці був можливий лише шляхом проведення банком автоматичних списань по картковому рахунку в межах кредитного ліміту. Тобто, якщо дія картки закінчилася орієнтовно 31.10.2011 року, то початком перебігу позовної давності є 01.11.2011 року,отже строк позовної давності закінчився 31.10.2014 року, а позивач подав позов до суду 29.10.2019 року. Позивачем у якості письмового доказу наданий Витяг з Умов та правила надання банківських послуг, де пунктом 1.1.7.31 строк позовної давності щодо вимог банку складає 50 років, проте позивачем при цьому не надано жодного письмового доказу про укладення двостороннього письмового договору про збільшення позовної давності, а тому відсутні підстави вважати що сторони дійшли згоди щодо збільшення строку позовної давності. При поданні заяви на отримання кредитного ліміту відповідач, окрім заяви, не підписував жодного документу. Оскільки сторонами не було укладено окремого двостороннього договору про збільшення строку позовної давності, то правовідносини щодо позовної давності регулюються лише нормами Цивільного кодексу України.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 (справа №6-1926цс15) та в Постанові Верховного суду України від 11.03.2015 року у справ №6-16цс15, які згідно зі ч.3 ст.263 ЦПК України повинні враховуватись судами при розгляді справ.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців із моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонговується на такий же термін.

Крім цього, відповідачка зазначила, що при розгляді даної справи суд має врахувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка постановлена в зв`язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права із даних кредитних правовідносин.

Оскільки, жодна проплата по кредитному договору після 31.10.2014 року відповідачкою не здійснювалося, а позивач подав позов до суду лише 29.10.2019 року, тому відповідачка просить у відмовити в задоволенні позову, у зв`язку із пропуском строку позовної давності (а.с.31-38, 54-59).

Крім того, 10.09.2020 року представник відповідачки подала заяву до суду про розгляд справи за відсутності сторони відповідача, в якій просила відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с.158).

07.02.2020 року від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Чепіги Д.О. надійшла відповідь на відзив, та уточнений відзив, в яких представник просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що при оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч.2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання (ст.634 ЦК України). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Відповідачкою було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку (www.privatbank.ua) https://client-hank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що Відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

Отже, враховуючи викладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг.

Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку; є невід`ємною частиною Договору. Перелік може зміняться і доповняться, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил. Необхідно відзначити, що виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 11 років, Позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції).

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались та оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачкою було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідачки.

Щодо посилання відповідача на постанову ВСУ за справою № 342/180/17, то при розгляді даної справи Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом із позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника В даній судовій справі, що розглядається судом, позивачем було надано: наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, що підтверджує надання до позовної заяви саме тієї редакції, що була чинна на момент підписання заяви позичальника; довідка щодо виданих кредитних карток відповідачу, що підтверджує строки дії кредитних карток та їх цільове призначення; виписка по рахунку, що підтверджує використання кредитного карткового рахунку відповідачем, погашення кредитного ліміту та сплату відсотків, тобто вчинення дій що підтверджують усвідомлення відповідачем обов`язків щодо повернення кредиту та внесення плати за його використання. Вказані документи підтверджують чинність редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення Відповідача до банку з метою подальшого укладення договору.

Також на підтвердження використання кредитного карткового рахунку банком надана виписка, яка відповідно до п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18.06.2003 року №254 є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка.

Щодо стягнення пені позивач зазначив, що сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені, а саме:нарахування пені за кредитними картками здійснюється з 01.05.2009 року, в розмірі 1% від суми заборгованості, але не менше 30,00 грн, в подальшому розмір пені був збільшений Наказом від 28.01.2013 року, до 50,00 грн,у разі виникнення простроченої заборгованості по кредиту на суму від 100,000 грн.

Щодо строків позовної давності, то позивач зазначив, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Згідно умов договору, а саме: п.9.12 УіП договір діє впродовж 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі вказаного строку одна із сторін не проінформує іншу, про припинення дії кредитного договору, він автоматично лонгується на такий же строк. Згідно з виписко по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що ОСОБА_1 знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідачки про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. У зв`язку з цим, оскільки кредитний договір чинний та продовжує свою дію, обставини, на які відповідачка посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі (а.с.63-70, 71-87, 88-96).

Суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши всі матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до копії анкети-заяви ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала заяву №б/н від 31.10.2008 року, за якою отримала кредит у розмірі 1600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, та погодилася, що підписана нею заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також «Тарифами Банку» становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (а.с.8-15).

Відповідно до копії розрахунку заборгованості за договором б/н від 31.10.2008 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , станом на 31.08.2019 року її заборгованість перед банком становить 127908,19 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 424,15 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 123686,11 грн, заборгованість за пеню та комісією - 3797,93 грн (а.с.5-7).

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦК України.

Статтями 526 та 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися у встановлений строк та належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором від 31.10.2008 року посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів позичальник та ознайомився і погодив з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеній 03.07.2019 року у справі №342/180/17, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження №6-16цс15).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

У постанові Верховного Суду України від 11.03.015 року (провадження №6-16цс15) посилання на відступлення від правової позиції, викладеної раніше у постанові від 24.09.2014 року (провадження №6-144цс14), що було обов`язковим згідно з частиною першою статті 360-7 ЦПК України (у редакції, чинній на момент прийняття постанови) відсутнє.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28.10.1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява №28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29.11.2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м.Люпені та інші проти Румунії», заява №76943/11, §123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11.11.996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11.04.2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява №20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22.11.1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява №20166/92, §36).

З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду зазначає про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24.09.2014 року (провадження № 6-144цс14).

Враховуючи те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 31.10.2008 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, крім того у заяві позичальника від 31.10.2008 року процентна ставка не зазначена.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відповідно до пункту 1.1.7.11. «Умов і правил надання банківських послуг» передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично пролонговується на той же строк.

Згідно зі ст.257 ЦК У країни загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Пунктом 1 ч.2 ст.258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність в один рік для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення, а відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За таких обставин, оцінюючи у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов підлягає лише частковому задоволенню, оскільки відповідачка ОСОБА_1 належним чином умов договору про надання банківських послуг б/н від 31.10.2008 року не виконала в частині виникнення заборгованості за простроченим тілом кредиту на суму 424,15 грн, а тому дана заборгованість беззаперечно підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, проте, беручи до уваги, що публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з даним позовом тільки 29.10.2019 року, строк дії картки до 31.10.2011 року включно, а переривання позовної давності після спливу дії картки з боку відповідачки не мало місця, то це є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення процентів, пені та комісії, у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності терміном в один рік.

На підставі ст.141 ЦПК України суд враховує, що оскільки позов задоволено частково, то і судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжного доручення №PROM7BGRHX від 17.10.2019 року (а.с.1) позивачем сплачено було 1921,00 грн судового збору. При цьому, враховуючи, що судом частково задоволено позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 424,15 грн, що становить 0,33% від ціни позову, то на користь позивача підлягає стягненню з відповідачки лише 6,34 грн судового збору.

На підставі наведеного та ст.8, 42 Конституції України, ст.207, 257-258, 261, 267, 509, 526, 530, 549, 626-629, 633-634, 638,1054 ЦК України, керуючись ст.2, 10, 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 284, 352, 354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційного банка «Приватбанк» (вул.Грушевського, буд.1-Д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ - 14360570), представник позивача - Чепіга Дмитро Олексійович (вул.Набережна Перемоги, буд.50, м.Дніпро, 49094), до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), представник відповідачки - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційного банка "ПриватБанк" (р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.10.2008 року в розмірі 424 (чотириста двадцять чотири) грн 15 к.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційного банка "ПриватБанк" (р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 6 (шість) грн 34 к.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 21.09.2020 року.

Суддя А.О.Коротка