Рішення № 94056779, 05.01.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3258/20

пр.№ 2-а/464/14/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.01.2021 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

суддя Тімченко О.В.

справа № 464/3258/20

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Управління безпеки міста Львівської міської ради

третя особа інспектор з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Сеньковський Віктор Євгенович

вимоги: скасування постанови про адміністративне правопорушення

Обставини справи

Позивач звернулася до Сихівського районного суду м.Львова в порядку адміністративного судочинства із позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про притягнення до адміністративної відповідальності № ЛВ8-214 від 17 січня 2020 року.

Обґрунтовує позов тим, що її автомобіль не створював перешкоди дорожньому руху або загрозі безпеці руху, а тому в її діях можливий склад правопорушення за ч.1 ст.122 КУАП. Указує, що в оскаржуваній постанові відсутні ідентифікаційні ознаки відеореєстратора.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Тімченко О.В.

Ухвалою суду від 30 червня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторони проти такого порядку розгляду справи не заперечили. Строк звернення до суду не є пропущеним.

Відповідачем позов не визнано, що викладено у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись, на положення ст.265-4 КУАП, де вказано яке розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає або створює безпеці руху, а фотофіксація порушення здійснювалася з дотриманням вимог ст.14-2 КУАП.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ XII "Прикінцеві положення" ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Також Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 17 липня 2020 року, пункт 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».

Даним законом також встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

На підставі п.10 ч.1 ст.4 та ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження без фіксування судового процесу технічними засобами згідно з вимогами ч.4 ст.229 КАС України.

Мотиви та висновки суду

У ч.1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Інспектором з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради 17 січня 2020 року винесено постанову № ЛВВ-214, якою на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУАП.

Даною постановою встановлено, що позивач - водій транспортного засобу марки «Фольксваген» номерний знак НОМЕР_1 17 січня 2020 року о 12.42 год на вул.Гулак-Артемовського-Левицького в м.Львові здійснив зупинку на перехресті, що створює перешкоду дорожньому руху, чим порушив п.15.9ґ ПДР України.

Згідно із ч.3 ст.122 КУАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги у русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У ст.2 Закону України «Про дорожній рух» законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

За приписами ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

У Правилах дорожнього України, затверджених відповідно до Закону України «Про дорожній рух», визначено перешкоду для руху як нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.

За вимогами п.15.9ґ ПДР України зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду та Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Як передбачено п.п.«ґ» п.2 ч.3 ст.265-4 КУАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозі безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду та Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Наданими відповідачем фотознімками зафіксовано транспортний засіб позивача на перехресті, де відсутня суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга. Даний факт не заперечується самим позивачем. Припаркувавши автомобіль в недозволеному місці та значно звузивши проїзну частину (підтверджується згаданими фотознімками), зупинка та стоянка на яких призводить до зменшення пропускної здатності, позивач створила перешкоди дорожньому руху. Отже дії позивача за ч.3 ст.122 КУАП в частині здійснення перешкоди дорожньому руху кваліфіковані вірно, чим і спростовуються аргументи позивача.

Отже відповідачем доведено порушення позивачем Правил дорожнього руху та вчинення позивачем інкримінованого правопорушення, а доводи останнього жодним чином не підтверджені та відхиляються судом.

Щодо аргументів позивача щодо незазначення в оскаржуваній постанові ідентифікаційних ознак відеореєстратора, то положення ст.283 КУАП не вказують на необхідність таких. Даним положенням закону ставиться вимога, що постанова повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відоезапис, що відповідачем і дотримано.

З урахуванням наведеного в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУАП, його правомірно та обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, що доведено відповідачем. Оскаржувана постанова винесена правомочною особою /ст.219 КУАП/ в межах санкції статті, відповідає вимогам ст.ст.283, 284 КУАП.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За умовами ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Оскільки підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення не встановлено, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.241-246, 271, 272, 286 КАС України, суддя

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Рішення може бути оскаржено згідно з ч.4 ст.286 КАС України протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду з урахуванням Перехідних положень КАС України. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення набирає законної сили в порядку ст.272 КАС України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1

відповідач Управління безпеки міста Львівської міської ради, код за ЄДРПОУ 20819015, м.Львів, вул.Зелена, 9

третя особа інспектор з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Сеньковський Віктор Євгенович, м.Львів, вул.Зелена, 9

Повне судове рішення складено та підписано 05 січня 2021 року, що є датою його ухвалення в порядку письмового провадження - ч.5 ст.250 КАС України.

Суддя О.В.Тімченко