Ухвала суду № 94056365, 05.01.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/398/15-ц

Провадження №2-о/443/2/21

УХВАЛА

іменем України

05 січня 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, –

встановив:

Суть справи.

ОСОБА_1 (заявниця) подала до суду заяву, заінтересованими особами у якій зазначені Міністерство закордонних справ України, Жидачівська районна державна адміністрація, Перша Львівська державна нотаріальна контора, у якій, зокрема, просить:

встановити факт, що ОСОБА_2 , 1932 р.н. та ОСОБА_3 , 1932 р.н. є одною і тою самою особою,

встановити факт, що ОСОБА_4 1890 р.н. та ОСОБА_5 , 1895 р.н. є батьками ОСОБА_2 ,

визнати ОСОБА_2 сином та спадкоємцем першої черги після смерті батьків: ОСОБА_6 (1890 р.н.) та ОСОБА_7 (1895 р.н.).

встановити факт належності родині ОСОБА_6 майна залишеного в с.Стерв`яжек Нижньоустрицького району Дрогобицької області, а саме згідно даних погосподарської книги основних виробничих показників господарств у сільських радах, заповненої згідно постанови РНК СРСР від 26.01.1934 р, затвердженого ЦСУ Держилану СРСР №63 (Державний архів Львівської області фонд №2263): земля господарства Нешика(Неїлика) М.П. 4,6 га (0,10 садиба, в т. ч. 0,05 га - під будівлею і двором, 0,05 га - під городом), 4,50 га поза садибою (в.т.ч. 2,60 га - під ріллею, 1,30 га - пасовища, ін. - 0,60 га), худоба – 1 порося, 1 кобила, АДРЕСА_1 , сільськогосподарський реманент: борони з дерев`яними зуб`ями.

В обґрунтування заяви покликається на те, що вона є дружиною ОСОБА_2 і її дочка ОСОБА_8 , ОСОБА_9 хочуть прийняти спадщину після померлого ОСОБА_2 , однак органами влади не проведений взаємозалік з переселеною родиною. У 1951 р. родина ОСОБА_10 була переселена згідно Міждержавної угоди 09.09.1944 р. з с. Стерв`яжек Нижньо-Устріцького району Дрогобицької області в Миколаївську область. Після обміну територіями жителі були виселені до Миколаївської області, а на їх місце заселені поляки. Однак в Миколаївську область вони не поїхали, а приїхали та оселились у м. Жидачеві Львівської області. Таким чином, родина ОСОБА_10 була примусово виселена з місць постійного проживання – депортовані в Миколаївську область. При переселенні ними було залишено господарське майно в с. Стерв`яжек Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області. У той же час є розбіжність з даними погосподарської книги щодо належного їм майна. Після смерті батька ОСОБА_6 та мами ОСОБА_7 спадкоємцями першої черги є їх діти ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , які мають право на успадкування майна. На час смерті чоловіка – батька ОСОБА_2 з ним мешкала ОСОБА_8 , відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України в належний спосіб прийняла спадщину. Подала заяву про прийняття спадщини за законом до першої державної нотаріальної контори м. Львова, однак свідоцтво про прийняття спадщини за законом нотаріус не видав, оскільки не виконана Міждержавна угода від 09.09.1944 p. п. 1 і договірна сторона Польща виселила родину ОСОБА_10 з с.Стерв`яжек Нижньо-Устріцького району Дрогобицької області, а договірна сторона Україна не провела взаєморозрахунок з переселеною родиною ОСОБА_10 . Відтак, слід встановити факт, що саме органи влади надали родині ОСОБА_10 і що саме мають право успадкувати їх спадкоємці в даному випадку залишене майно в Польщі, чи надане воно в Україні і що саме надано в Україні.

Представник заявниці заявлені вимоги підтримав повністю, покликаючись на викладені у заяві обставини, та просить суд заяву задовольнити.

Заявниця у судове засідання не з`явилася, хоч про дату, час і місце його проведення повідомлена належним чином, однак подала до суду клопотання, в яких просить оперативно відреагувати та прийняти законне рішення.

Представник заінтересованої особи Міністерства закордонних справ України у судове засідання повторно не з`явився, хоч про дату, час і місце судового засідання повідомлений належними чином, про причини неявки суд не повідомив. Однак, 02.02.2016, 03.02.2016, 09.02.2016 подавав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник заінтересованої особи Жидачівської районної державної адміністрації у судове засідання повторно не з`явився, хоч про дату, час і місце судового засідання повідомлений належними чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник заінтересованої особи Першої Львівської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини, на які заявниця посилається як на підставу заявлених вимог, а також обставини, на які посилаються заінтересовані особи, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , про що свідчать відповідні свідоцтва про народження (Т.1 а.с.235, 236).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, сформованого 04.03.2016, ОСОБА_2 та ОСОБА_15 зареєстрували шлюб 26.10.1957, актовий запис №96 (Т.1 а.с.208, 232).

Згідно із записами у по господарській книзі у господарстві №30 у с. Стрв`яжек проживали ОСОБА_4 , 1890р.н. (голова), ОСОБА_5 , 1895р.н. (дружина), ОСОБА_16 , 1926 р.н. (дочка), ОСОБА_17 , 1924р.н. (син), ОСОБА_18 , 1928р.н. (дочка), ОСОБА_3 , 1932 р.н. (син), ОСОБА_5 , 1934 р.н. (дочка) (Т.1 а.с.174).

Відповідно до Архівних довідок від 02.02.99 №Н-566/п та 08.07.2014 №300/01-22/а/ родина у складі ОСОБА_6 , 1890 р.н., ОСОБА_7 , 1895 р.н., ОСОБА_19 , 1927р.н., ОСОБА_2 , 1932р.н., ОСОБА_7 , 1936р.н., у 1951 році була переселена у Миколаївську область у зв`язку з відселенням з території, що відійшла до Польщі з с. Стрв`яжик Нижньо-Устріцького району Дрогобицької області. При переселенні ними було залишено господарське майно, яке складалось із житл. будинку – 162 м3, стайні – 81 м3, стодоли – 65 м3, прибудови – 41 м3. Сім`я мала 0,38 га землі (орної) та 100 коренів фруктового саду. Загальна сума залишеного майна 2 979 крб. (Т.1 а.с.2, 177).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Львів Львівської області (Т.1 а.с.2, 231, 234).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Жидачів Жидачівського району Львівської області (Т.1 а.с.234).

У спадковому реєстрі зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується відповідною інформацією з цього реєстру (Т.1 а.с.4).

Нормативно-правові акти, якими керувався суд.

При вирішенні питання щодо залишення заяви без розгляду суд керувався нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Так, частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Приписами частини 4 статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, – залишає заяву без розгляду.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що родину ОСОБА_10 у складі: голова родини ОСОБА_6 , 1890 р.н., члени родини: ОСОБА_7 , 1895 р.н., ОСОБА_19 , 1927р.н., ОСОБА_2 , 1932р.н., ОСОБА_7 , 1936р.н., у 1951 році переселено у Миколаївську область у зв`язку з відселенням з території, що відійшла до Польщі з с. Стрв`яжик Нижньо-Устріцького району Дрогобицької області. Однак, родина ОСОБА_10 не переселилася у Миколаївську область, а оселилися у м. Жидачеві Львівської області.

Крім цього, судом встановлено, що відповідно до статті 1 Угоди між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР, підписаної 09.09.1944 та яка набула чинності 09.09.1944, евакуації підлягають всі громадяни української, білоруської, російської і русинської національностей, що проживають в Хелмському, Грубешувському, Томашувському, Любачувському, Ярославському, Перемишльському, Ліськовському, Замостінському, Красноставському, Білгорайському, Влодавському повітах і в інших районах Польщі, де можуть виявитися громадяни української, білоруської, російської і русинської національності, які побажають переселитися з території Польщі на Україну, та всі поляки і євреї, що перебували в польському громадянстві до 17 вересня 1939 року, які проживають в західних областях УРСР і бажають переселитися на територію Польщі. Евакуації підлягають лише ті з перелічених в абзаці 1 осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі (стаття 1 Угоди).

Заявницею визначено мету встановлення фактів, що мають юридичне значення – прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Однак не вказано, яке саме майно входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 – майно, яке залишилося у Польщі, чи майно, яке мало бути надане родині ОСОБА_10 в України, однак надано не було у зв`язку з непроведеним договірною стороною Україною, по даний час, взаєморозрахунку з родиною ОСОБА_10 .

Суд зазначає, що в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів розглядаються судом, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: встановлення факту, що ОСОБА_2 , 1932 р.н., та ОСОБА_3 , 1932 р.н., є одною і тою самою особою; встановлення факту, що ОСОБА_4 1890 р.н. та ОСОБА_5 , 1895 р.н. є батьками ОСОБА_2 є необхідним заявниці для усунення розбіжностей із записами у погосподарській книзі, де прізвища осіб, які проживали с. Стрв`яжик Нижньо-Устріцького району Дрогобицької області вказані як « ОСОБА_20 », і яка, у свою чергу, містить перелік майна, що значиться за цією адресою.

З огляду на викладені стороною заявниці аргументи суд доходить переконання, що ці факти нерозривно пов`язані із іншим фактом, який вона просить встановити – встановити факт належності родині ОСОБА_6 майна залишеного в с.Стрв`яжик Нижньоустрицького району Дрогобицької області, а саме: згідно даних погосподарської книги основних виробничих показників господарств у сільських радах, заповненої згідно постанови РНК СРСР від 26.01.1934 р, затвердженого ЦСУ Держилану СРСР №63 (Державний архів Львівської області фонд №2263): земля господарства Нешика(Неїлика) М.П. 4,6 га (0,10 садиба, в т. ч. 0,05 га - під будівлею і двором, 0,05 га - під городом), 4,50 га поза садибою (в.т.ч. 2,60 га - під ріллею, 1,30 га - пасовища, ін. - 0,60 га), худоба - 1 порося, 1 кобила, АДРЕСА_1 , сільськогосподарський реманент: борони з дерев`яними зуб`ями.

Суд зауважує, що зазначене заявницею майно знаходилося в с. Стрв`яжик Нижньо-Устріцького району Дрогобицької області. На даний час це територія іншої держави – Республіки Польща, на яку не поширюється дія Цивільного кодексу України як нормативно-правового акту, що передбачає порядок та умови спадкування. Більше того, невідомо, чи існує це майно на даний час і чи є у нього нові власники.

Також, суд звертає увагу на те, що відсутні будь-які фактичні дані про те, чи надавалося родині ОСОБА_10 на території України майно у зв`язку з переселенням.

Вимога про визнання ОСОБА_2 сином та спадкоємцем першої черги після смерті батьків: ОСОБА_6 (1890 р.н.) та ОСОБА_7 (1895 р.н.), яка по своїй суті є вимогою про встановлення факту родинних відносин, також стосується питання спадкування.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, а також беручи до уваги те, що встановлення зазначених фактів нерозривно пов`язано з наступним вирішенням спору про право цивільне (питання спадкування невизначеного майна), суд вважає, що наявний спір про право, відтак заяву в частині встановлення факту, що ОСОБА_2 , 1932 р.н. та ОСОБА_3 , 1932 р.н. є одною і тою самою особою, встановлення факту, що ОСОБА_4 1890 р.н. та ОСОБА_5 , 1895 р.н. є батьками ОСОБА_2 , визнання ОСОБА_2 сином та спадкоємцем першої черги після смерті батьків: ОСОБА_6 (1890 р.н.) та ОСОБА_7 (1895 р.н.) та встановлення факту належності родині ОСОБА_6 майна залишеного в с. Стрв`яжик Нижньо-Устріцького району Дрогобицької області, а саме згідно даних погосподарської книги основних виробничих показників господарств у сільських радах, заповненої згідно постанови РНК СРСР від 26.01.1934 р, затвердженого ЦСУ Держилану СРСР №63 (Державний архів Львівської області фонд №2263): земля господарства ОСОБА_21 4,6 га (0,10 садиба, в т. ч. 0,05 га - під будівлею і двором, 0,05 га - під городом), 4,50 га поза садибою (в.т.ч. 2,60 га - під ріллею, 1,30 га - пасовища, ін. - 0,60 га), худоба - 1 порося, 1 кобила, АДРЕСА_1 , сільськогосподарський реманент: борони з дерев`яними зуб`ями слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 293, 294, 315, 260, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд–

постановив:

Заяву ОСОБА_1 в частині:

встановлення факту, що ОСОБА_2 , 1932 р.н., та ОСОБА_3 , 1932 р.н., є одною і тою самою особою;

встановлення факту, що ОСОБА_4 , 1890 р.н., та ОСОБА_5 , 1895 р.н., є батьками ОСОБА_2 ;

визнання ОСОБА_2 сином та спадкоємцем першої черги після смерті батьків ОСОБА_6 (1890 р.н.) та ОСОБА_7 (1895 р.н.);

встановлення факту належності родині ОСОБА_6 майна залишеного в с. Стрв`яжик Нижньо-Устріцького району Дрогобицької області, а саме згідно даних погосподарської книги основних виробничих показників господарств у сільських радах, заповненої згідно постанови РНК СРСР від 26.01.1934, затвердженого ЦСУ Держплану СРСР №63 (Державний архів Львівської області фонд №2263): земля господарства ОСОБА_21 4,6 га (0,10 садиба, в т.ч. 0,05 га – під будівлею і двором, 0,05 га – під городом), 4,5 га поза садибою (в т.ч. 2,60 га – під ріллею, 1,30 га – пасовища, ін. – 0,60 га), худоба – 1 порося, АДРЕСА_2 , сільськогосподарський реманент: борони з дерев`яними зуб`ями –

залишити без розгляду.

Роз`яснити заявниці, що вона має право подати позов на загальних підставах.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного тексту ухвали відкладено на п`ять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини ухвали строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Дата складення повного тексту ухвали – 11 січня 2021 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів