Рішення № 94054743, 22.12.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2102/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2020 року Галицький районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю секретаря судового засідання Волошин Ю.П.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Працьовитого А.В. ,

представника відповідача Антонюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви (79000, м.Львів, пл.Святого Юра, 5; код ЄДРПОУ: 22392807) про скасування наказу про звільнення з займаної посади, поновлення на займаній посаді та стягнення середнього заробітку,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви про скасування наказу про звільнення з займаної посади, поновлення на займаній посаді та стягнення середнього заробітку. В обгрунтування позову покликається на те, що з 01.03.2017 року працювала на посаді секретаря в Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви, що підтверджується трудовою книжкою. 05.02.2020 року керівником Курії ЛА УГКЦ ОСОБА_8 видано Наказ №ЛВ 20/152 про звільнення позивача з посади секретаря економічно-господарського відділу з 07.02.2020 року. 07.02.2020 року, згідно Наказу №КЗ-0002-А-00000210, ОСОБА_4 звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату. Вказане звільнення позивач вважає незаконним, оскільки фактично порушено процедуру та порядок здійснення такого. Зазначає, що у відповідача відсутні допустимі докази, які б свідчили, що в організації відповідача були підстави для скорочення посади позивача. Водночас, після попередження про скорочення були наявні вакантні посади, які позивачу запропоновані не були. Відтак, ОСОБА_4 вважає, що під час її звільнення було допущене грубе порушення норм трудового законодавства, які регулюють підстави для звільнення та порядок звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, а тому, просить позов задоволити.

03.04.2020 року від Голови Курії ЛА УГКЦ Архиєпископа і Митрополита Львівського ОСОБА_8 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову повністю у зв`язку з наступним. Так, до 07.02.2020 року позивач ОСОБА_4 працювала у відповідача на посаді секретаря економічно-господарського відділу Курії ЛА УГКЦ. 02.12.2019 року Головою Курії ЛА УГКЦ - Архиєпископом і Митрополитом Львівським ОСОБА_8 прийнято рішення та видано Наказ №1950 про скорочення штатної одиниці - посади секретаря економічно-господарського відділу Курії ЛА УГКЦ. На виконання даного Наказу, 02.12.2019 року позивача було повідомлено про скорочення посади секретаря економічно-господарського відділу Курії ЛА УГКЦ та про заплановане звільнення не пізніше, як за 2 (два) місяці до моменту можливого звільнення, тобто в порядку, визначеному чиним законодавством. Станом на день повідомлення позивача про скорочення займаної нею посади та до дня звільнення з такої, в Курії ЛА УГКЦ не було вакантних місць, які можна було б запропонувати позивачу, про що останню також було повідомлено. Відтак, 05.02.2020 року Головою Курії ЛА УГКЦ Архиєпископом і Митрополитом Львівським ОСОБА_8 було прийнято рішення про звільнення позивача із займаної посади з 07.02.2020 року. При цьому, в день звільнення позивача, з останньою було проведено розрахунок у порядку, визначеному чиним законодавством та видано їй трудову книжку. Водночас, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що її звільнення відбулось з порушенням вимог чинного законодавства. Саме посилання на законодавство та практику Верховного Суду не є підставою для визнання звільнення некзаконним та задоволення позову. Крім того, відповідач просить покласти на позивача судові витрати.

28.04.2020 року представником відповідача Курії ЛА УГКЦ - адвокатом Працьовитим А.В. подано до суду доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких вказує про те, що станом на день прийняття Головою Курії ЛА УГКЦ Архиєпископом і Митрополитом Львівським ОСОБА_8 рішення про скорочення ОСОБА_4 з посади секретаря економічно-господарського відділу, 02.12.2019 року в Курії ЛА УГКЦ діяв штатний розпис, який був затверджений та вступив в дію 18.11.2019 року. З 02.01.2020 року вступив у дію новий штатний розпис, у зв`язку з підвищенням розміру посадових окладів працівників відповідача. У звязку із скороченням посади та звільненням 30.01.2020 року аудитора Курії ЛА УГКЦ, 31.01.2020 року був затверджений та вступив у дію новий штатний розпис Курії ЛА УГКЦ. В подальшому, у зв`язку зі скороченням посади позивача - секретаря економічно-господарського відділу Курії ЛА УГКЦ та звільненням її з такої 07.02.2020 року, був завтерджений та вступив у дію з 10.02.2020 року новий штатний розпис Курії ЛА УГКЦ, який не передбачає посади, на якій працювала ОСОБА_4 . Відтак, з моменту повідомлення позивача про скорочення її посади та по день звільнення її з такої, в Курії ЛА УГКЦ не створювались нові посади, робочі місця та не було інших вакантних місць, які б відповідали професії чи спеціальності ОСОБА_4 , її освіті, кваліфікації, досвіду. Крім того, представник відповідача зазначає, що з дня повідомлення позивача про скорочення її посади 02.12.2019 року, тобто до моменту повідомлення останньої про скорочення з посади та можливе звільнення та по день її звільнення 07.02.2020 року, в Курії ЛА УГКЦ фактично було звільнено одного працівника, а саме: 02.12.2019 року, який працював на посаді охоронника. Водночас, вказана посада не була запропонована позивачу та не могла бути їй запропонованою, оскільки ОСОБА_4 не відповідає вимогам для цієї посади та не має відповідних кваліфікаційних характеристик. Також зазначає, що після 02.12.2019 року, а саме: з 12.12.2019 року, відповідачем було прийнято на роботу ще одного працівника на посаду документознавця Канцелярії Курії ЛА УГКЦ. При цьому, позивачу вказану посаду запропоновано також не було, оскільки остання не відповідає вимогам такої посади, зокрема: не має богословської освіти та інших необхідних характеристик. Інших вакантних посад чи роботи, яка могла б бути запропонована позивачу у зв`язку зі скороченням її посади у період з 02.12.2019 року по день звільнення 07.02.2020 року, у відповідача не було. Таким чином, відповідачем було дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку та процедури звільнення позивача у звязку із скороченням посади за п.1 ст.40 КЗпП України.

В судовому засіданні представники позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили такі задоволити з підстав, викладених у позовній заяві. Представники відповідача - Працьовитий А.В. та Антонюк О.О. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили та надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до п.п.1.1, 1.2, 2.1 Статуту, Курія Львівської Архиєпархії УГКЦ є юридичною особою, завданням якої є допомога Архиєпископу і Митрополиту Львівському управляти дорученою йому Архиєпархією.

Згідно п.п.4.1, 4.2 Статуту Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ, Голова Курії (Львівський Архієпископ) має повну і безпосередню владу над всіма структурами і посадовими особами Курії та має право: засновувати, реорганізовувати, поділяти або об`єднувати внутрішні структури Курії, а також ліквідовувати їх при потребі чи створювати нові; призначати та звільняти керівників та інших посадових осіб, що входять до структури Курії; вирішувати всі інші питання, які стосуються життя і діяльності УГКЦ в межах Архиєпархії.

Таким чином, до повноважень Голови Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ як керівника такої, входить право визначати штатну структуру Курії, в тому числі приймати рішення про скорочення чисельності або штату працівників.

02.12.2019 року Керівником Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ ОСОБА_8 видано Наказ №1950 про скорочення штату працівників Курії ЛА УГКЦ, з метою оптимізації роботи в економічно-господарському відділі Курії ЛА УГКЦ та у зв`язку з відсутністю потреби в штаті такої вказаної посади (а.с.21).

02.12.2019 року інспектором з кадрів Курії ЛА УГКЦ Левандовською С. повідомлено секретаря економічно-господарського відділу Курії ЛА УГКЦ ОСОБА_4 про заплановане звільнення на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України, яке відбудеться 07.02.2020 року та про те, що станом на день цього повідомлення, Курія ЛА УГКЦ не має можливості запропонувати іншу роботу за професією чи спеціальністю останньої (а.с.78).

02.12.2019 року Завідувачем економічно-господарського відділу Курії ЛА УГКЦ - о. ОСОБА_11 , Помічником Завідувача економічно-господарського відділу Курії ЛА УГКЦ - о. ОСОБА_12 та інспектором з відділу кадрів Курії ЛА УГКЦ - ОСОБА_13 складено Акт про відмову від підписання секретарем економічно - господарського відділу ОСОБА_4 повідомлення про заплановане звільнення та ознайомлення з Наказом про скорочення штату працівників (а.с.79).

Наказом Голови Курії ЛА УГКЦ Архиєпископа і Митрополита Львівського ОСОБА_8, за Вих.№ЛВ 20/152 від 05.02.2020 року, ОСОБА_4 звільнено з посади секретаря економічно - господарського відділу Курії ЛА УГКЦ з 07.02.2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників та неможливістю подальшого працевлаштування за п.1 ст.40 КЗпП України. На підставі зазначеного Наказу, бухгалтерією Курії ЛА УГКЦ виплачено ОСОБА_4 вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку, проведено повний розрахунок та видано трудову книжку (а.с.6).

07.02.2020 року Керівником Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ ОСОБА_8 видано Наказ (Розпорядження) №КЗ - 0002 - А - 00000210 про припинення трудового договору (контракту) та звільнення з посади секретаря економічно-господарського відділу ОСОБА_4 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників (а.с.5).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у п.1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Відтак, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний в разі зміни в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу.

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених в п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку, що визначено у ст.44 КЗпП України.

У відповідності до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівника персонально попереджається не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, організації, установі.

Таким чином, підстави для визнання незаконним та скасування Наказу №КЗ - 0002 - А - 00000210 про припинення трудового договору (контракту) та звільнення ОСОБА_4 з посади секретаря економічно-господарського відділу відсутні, оскільки звільнення відбулось у встановленому законодавством порядку з дотриманням двомісячного строку, визначеного у ст.49-2 КЗпП України та з повідомленням працівника перед звільненням про наступне вивільнення.

Крім цього, як на підставу своїх позовних вимог, позивач вказує на те, що незаконне звільнення полягає в тому, що після її попередження про скорочення штату, їй не були запропоновані відповідачем наявні вакантні посади.

Однак, суд не приймає до уваги вказані доводи, оскільки як встановлено в ході судового розгляду справи, з моменту повідомлення позивача про скорочення її посади по день звільнення останньої, в Курії ЛА УГКЦ не створювались нові посади, робочі місця та були відсутні вакантні посади, які б відповідали професії чи спеціальності позивача і яку можна було б запропонувати позивачу, враховуючи її освіту, кваліфікацію та досвід.

Так, власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи Посадової інструкції документознавця канцелярії Курії ЛА УГКЦ, на дану посаду може претендувати особа, з наступними кваліфікаційними вимогами: вік не менше 25 років, віруючий УГКЦ, закінчена вища богословська освіта, загальне розуміння, латинської мови та законодавства Католицької Церкви, володіння сучасною іноземною мовою (однією із: італійська, іспанська, французька, німецька, англійська мови), стаж роботи - не вимагається.

Згідно з посадовою інструкцією охоронника Курії ЛА УГКЦ, на вказану посаду може претендувати особа, в якої професійно - технічна освіта або повна загальна середня освіта, така знає та застосовує у діяльності: чинне законодавство, стандарти, накази, розпорядження, інструкції та іншу організаційно - розпорядчу документацію щодо охорони Курії ЛА УГКЦ, основи кримінального та адміністративного законодавства, порядок застосування та використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, охоронно - технічних засобів забезпечення безпеки; індивідуально - психологічні риси та особливості поведінки правопорушників, основи службової поведінки, етикету, тактико - технічні характеристики та правила використання спеціальних засобів охорони зв`язку, сповіщення, попередження про небезпеку, правила та норми з охорони праці, екологічної та пожежної безпеки; порядок надання першої медичної допомоги, місця розташування правоохоронних органів, порядок та способи встановлення з ними зв`язку.

При цьому, слід зазначити, що Курія ЛА УГКЦ знаходиться на території Комплексу Собору Св.Юра, який є пам`яткою архітектури національного значення і знаходиться під охороною ЮНЕСКО, а тому, вказаний об`єкт може охороняти особа, яка займає посаду «Охоронник 2 розряду». В свою чергу, за вказаною професією може працювати особа, яка підтвердила результати неформального професійного навчання згідно з Постановою КМУ від 15.03.2013 року №340 та Наказом Мінсоцполітики України від 23.12.2013 року№886.

В свою чергу, з диплому ОСОБА_4 вбачається, що така, закінчила повний курс Дрогобицького державного педагогічного інституту ім.Івана Франка за спеціальністю «Українська мова та література, російська мова та література» та останній присвоєно кваліфікацію учителя української мови та літератури, російської мови та літератури.

Відтак, враховуючи, що в структурі Курії ЛА УГКЦ були відсутні вакантні посади, які б відповідали кваліфікації ОСОБА_4 , у роботодавця не було підстав пропонувати вказані вище посади позивачу.

Оскільки в судовому засіданні не встановлено порушення відповідачем прав позивача в частині звільнення із займаної посади, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного та встановивши, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації праці, зокрема відбулося скорочення чисельності працівників та таким було додержано норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, а також враховуючи наявні допустимі, достовірні та належні докази того, що позивач про майбутнє вивільнення попереджена завчасно, повідомлена про відсутність вакантних посад, що відповідають її професії, кваліфікації та спеціальності, які б могли бути їй запропоновані, суд приходить до висновку, що відповідач, видаючи наказ №КЗ-0002-А-00000210 від 07.02.2019 року про звільнення ОСОБА_4 із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, дотримався процедури звільнення, не допустивши порушення вимог трудового законодавства.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно роз`яснень, наведених у п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на правову допомогу, оскільки з долучених до матеріалів справи документів, не вбачається доказів того, що сплачені кошти в сумі 10000,00 грн. були відраховані у встановленому законом порядку з рахунку Курії ЛА УГКЦ , передбаченому для юридичних осіб.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до ст.141 ЦПК України, витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.4, 5, 18, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Х.М. Мисько