
1Справа № 335/6595/20 2/335/274/2021
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 січня 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Макарова В.О.,
за участю секретаря судового засідання Дуда Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2011 року по справі № 2а-7584/2011, зобов`язано Управління пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі не нижче 10 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.12.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону країни «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2012 року, постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2011 року по справі № 2а-7584/2011 залишено без змін.
Постанова суду набрала законної сили 01.06.2012 року та була передана на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Однак, відповідачем було лише здійснено перерахунок основної та додаткової пенсії позивача у відповідності до рішення суду, чинного законодавства України та нараховані грошові кошти до виплати у сумі 52 212,27 грн., що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.06.2020 року.
Станом на день звернення з позовною заявою до суду сума заборгованості, перерахована за судовим рішенням так і не була фактично виплачена позивачу.
Посилаючись на те, що відповідач прострочив виконання зобов`язань за вищезазначеним рішенням суду, відповідно до положень ст. 625 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 01.06.2012 року по 31.05.2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2011 року по справі № 2а-7584/2011, у загальній сумі 98 955,24 грн.
Крім того, постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07.10.2014 року по справі № 337/6379/14-а зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 з 01.04.2014 року по 02.08.2014 року пенсію в розмірі не нижче 10 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відрахуванням фактично отриманих ним сум.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2015 року, постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07.10.2014 року по справі № 337/6379/14-а залишено без змін.
Постанова суду набрала законної сили 16.03.2015 року та була передана на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, але відповідачем було лише здійснено перерахунок державної та додаткової пенсії позивача у відповідності до судового рішення, чинного законодавства України та нараховані грошові кошти до виплати у сумі 19 569,72 грн., про що свідчить постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 48218883.
Та, лише у березні 2020 року позивачу було виплачено суму заборгованості у розмірі 19 569,72 грн. на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07.10.2014 року по справі № 337/6379/14-а.
Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язань за вищезазначеним рішенням суду, відповідно до положень ст. 625 ЦК України позивач також просив стягнути з відповідача нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 16.03.2015 року по 28.02.2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07.10.2014 року по справі № 337/6379/14-а, у загальній сумі 17 322,11 грн.
Ухвалою судді від 07.08.2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).
31.08.2020 року від представника відповідача Алєксєєвої Ю.О. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість, оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням судових рішень, а тому до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України). Крім того, відповідач зазначає, що Пенсійний фонд не є розпорядником державних коштів, а відтак і не може нести відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим, відповідач просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив здійснювати розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, будучі належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення через відділення поштового зв`язку «Укрпошта», в судове засідання для розгляду справи по суті, не з`явився, поважності причин неявки суд не повідомив, клопотань або заяв про відкладення слухання справи до суду не надав.
Враховуючи, що явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою (п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України), відсутність клопотань про відкладення слухання справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів.
У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 5, ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 20 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст.ст. 13, 81, 82 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судом встановлено, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2012 року, залишено без змін постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2011 року в справі № 2а-7584/11, якою зобов`язано Управління пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі не нижче 10 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.12.2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону країни «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Відповідачем на виконання зазначеного судового рішення нараховано до виплати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 52 212,27 грн., що підтверджується листом начальника Хортицького відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя (сервісного центру) Корсакової О.Ю. від 05.06.2020 року та відповідним протоколом, які станом на день звернення до суду із позовом відповідачем не виплачені.
Листом від 15.01.2020 року № 12921-03-40/03-35/6 Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повідомлено, що постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя по справі № 2а-7584/2011 від 16.06.2011 року передано до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області згідно акту приймання-передавання від 10.01.2020 року № 1.
Також, як вбачається з матеріалів справи, постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07.10.2014 року, ухваленою по справі № 337/6379/14-а зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_1 з 01.04.2014 року по 02.08.2014 року пенсію в розмірі не нижче 10 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відрахуванням фактично отриманих ним сум.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2015 року, постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07.10.2014 року по справі № 337/6379/14-а залишено без змін. Постанова суду набрала законної сили 16.03.2015 року.
Відповідачем було лише здійснено перерахунок основної та додаткової пенсії Позивача у відповідності до судового рішення, чинного законодавства України та нараховані грошові кошти до виплати у сумі 19 569,72 грн., що підтверджується постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Морар М.В. від 09.10.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 48218883.
19.03.2020 року позивачу було виплачено суму заборгованості на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07.10.2014 року по справі № 337/6379/14-а.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є правонаступником прав і обов`язків Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя у спірних правовідносинах.
Викладені обставини відповідачем не оспорюються, тому з урахуванням положень ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Відповідно до положень статей 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.
Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 року у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Отже, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
З огляду на зазначене, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Така правова позиція викладена і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 14-16цс18 (№ 686/21962/15-ц), від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Верховний Суд, серед іншого, при вирішенні спорів з питання тривалого невиконання судового рішення державою, посилався на усталену практику ЄСПЛ, зауваживши, що ефективне правосуддя включає право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
ЄСПЛ з цього приводу зазначає, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, що перебувають у державній власності, чи які контролює держава, виконувались відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Важливо й те, що невиконання судових рішень державою не може бути виправдано нестачею коштів. Тим більше, забезпечення достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим зобов`язанням саме держави.
Ураховуючи зазначені вище обставини, а також те, що відповідачем порушено строки виконання грошових зобов`язань, встановлених рішеннями суду, суд доходить висновку, що у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Крім того, Європейський суд з прав людини зауважує, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (KECHKO v. UKRAINE, № 63134/00, § 26, ЄСПЛ, від 08.11.2005 року).
Предметом позовів у справах, що розглядалися Хортицьким районним судом м. Запоріжжя, було неправильне нарахування державної та додаткової пенсії позивачу ОСОБА_1 , як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, і судами зобов`язано пенсійний орган здійснити перерахунок та виплатити йому перераховану пенсію. В цьому сенсі суд зазначає, що суд не міг стягнути суму недоплаченої пенсії, оскільки її розмір спочатку мав бути визначений шляхом перерахунку пенсійним органом, в чому неправомірно відмовлялось позивачу, а тому те, що в постановах не мається такого способу захисту як порушеного права як стягнення конкретної суми, а мається вказівка на зобов`язання виплатити перераховану суму пенсії, не робить такий обов`язок безгрошовим, оскільки перерахована пенсія саме і має грошовий вираз у грошовій одиниці України - гривні, а також не створює підстав для виконання такого грошового обов`язку як виплата перерахованої суми пенсії у віддаленому майбутньому, а не одразу після набрання рішенням суду законної сили.
Відтак, суд ще раз зазначає, що на спірні правовідносини поширюються вимоги статті 625 ЦК України, а тому позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до частин 1-2 статті 3 Закону України «Про гарантії держави по виконанню судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Отже, вказаним Законом передбачається виконання саме рішень про стягнення коштів з державного органу.
ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та три проценти річних: за період з 01.06.2012 року по 31.05.2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2011 року, що відповідно до розрахунку позивача складає загальну суму у розмірі 98 955,24 грн, з яких інфляційні втрати становлять 86 420,24 грн., 3% річних - 12 535,00 грн.; та за період з 16.03.2015 року по 28.02.2020 року на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07.10.2014 року, що відповідно до розрахунку позивача складає загальну суму у розмірі 17 322,11 грн, з яких інфляційні втрати становлять 14 411,11 грн., 3% річних - 2 911,00 грн.
Доводи відповідача про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є неналежним відповідачем в справі та не відповідає за прострочення виконання грошових зобов`язань, що виникли на підставі судових рішень про зобов`язання здійснити перерахунок та виплатити позивачеві пенсію, спростовуються приписами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі за текстом - Закон № 1058-IV від 09.07.2003 року). Відповідно до ч. 1 ст. 58 вищезазначеного Закону передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Частиною 1 ст. 72 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року визначені джерела формування коштів Пенсійного фонду. Кошти державного бюджету та цільових фондів не є єдиним джерелом формування коштів Пенсійного фонду. Частиною 2 зазначеної вище статті передбачено, що кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.02.2019 року в справі № 642/6005/17 (провадження № 61-42353св18), на яку посилається відповідач обґрунтовуючи свої заперечення проти правових підстав позову, прийнята вже після сформованого висновку у зазначеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц, тобто в той час, коли вже існувала судова практика щодо досліджуваного питання.
Таким чином, у цьому випадку підлягає застосуванню не висновок, що міститься в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.02.2019 року в справі № 642/6005/17 (провадження № 61-42353св18), а висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені розрахунки позивача відповідачем не спростовані, даних, які б спростовували викладені у позові обставини суду не надано, та не надано даних щодо погашення заборгованості.
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази невиконання відповідачем своїх обов`язків, та, оцінюючи їх у сукупності, вважає достатніми для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
На підставі п. 10. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 162,77 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 82, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про індексацію грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних - задовольнити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 86 420,24 грн. та 3% річних у розмірі 12 535,00 грн., нарахованих на суму заборгованості у зв`язку з невиконанням постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2011 року у справі № 2а-7584/2011 за період з 01.06.2012 року по 31.05.2020 року, а всього стягнути 98 955,24 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 14 411,11 грн. та 3% річних у розмірі 2 911,00 грн., нарахованих на суму заборгованості у зв`язку з невиконанням постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07.10.2014 року у справі № 337/6379/14-а за період з 16.03.2015 року по 28.02.2020 року, а всього стягнути 17 322,11 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь держави судовий збір у розмірі 1 162,77 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, адреса: 69007, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012.
Суддя В.О. Макаров
Судове рішення № 94054038, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 06.01.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 335/6595/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: