Ухвала суду № 94053579, 04.01.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/5602/20

Пр. №2-з/333/119/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді: Наумової І.Й., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕЛЬТА БАНК», ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРДЕБТ ПЛЮС», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна про визнання договору відступлення прав вимоги недійсним, скасування рішення та запису державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому в якому заявлені немайнові вимоги, а саме:

1. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 2245/К/1 від 13 травня 2020 року в частині права вимоги за кредитним договором № 0710/0608/55-023 від 24 червня 2008 року та за іпотечним договором № 0710/0608/55-023-Z-1 від 24 червня 2008 року;

2. Скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52239343 від 14 травня 2020 року та запис про іпотеку № 36498453.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2020 р. відкрито провадження за вищезазначеним позовом.

Після відкриття провадження позивач звернувся із заявою про забезпечення даного позову шляхом внесення державним реєстратором в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно заборони всім державним реєстраторам, включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, міської, районної державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб`єктам державної реєстрації, до розгляду справи по суті, вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження або перереєстрації нерухомого майна: квартири, розташованою за адресою АДРЕСА_1 . Реєстрацій номер майна: 18071361. Зазначив, що на даний момент ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» пред`явило вимогу, у випадку невиконання якої, має намір звернути стягнення на вказану квартиру в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку». За таких умов, якщо відбудеться звернення стягнення на квартиру, то рішення суду, у разі задоволення позову і скасування рішень про зміну іпотекодержателя, не зможе бути виконаним. Звернення стягнення ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» на квартиру, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав та інтересів Позивача за захистом яких Позивач звернулась до суду.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та інші матеріали справи цієї цивільної справи дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1ст. 149 ЦПКсуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає оцінку судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. (Правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваними позивачем договорами відступлення вимоги № 2245/К/1 від 13 травня 2020 року ПАТ«ДЕЛЬТА БАНК» передано ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» права вимоги за кредитним договором № 0710/0608/55-023 від 24 червня 2008 року та за іпотечним договором № 0710/0608/55-023-Z-1 від 24 червня 2008 року.

Позивач зазначає, що йому відповідачем ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» пред`явлено вимогу про погашення кредитної заборгованості, і що у разі її невиконання, буде звернено стягнення на предмет іпотеки – вищезазначену квартиру. До позову позивачем доданий лист ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», датований 10.07.2020 р., в якому зазначено про необхідність погашення ОСОБА_1 кредитної заборгованості у розмірі 2 023 642,92 грн. за кредитним договором №0710/0608/55-023 від 24.06.2008 р., у разі не погашення заборгованості у тридцятиденний строк, ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

В межах даного провадження позивач оспорює лише перехід права вимоги від одного кредитора до іншого, не оспорюючи власні зобов`язання за договором іпотеки, які у тому числі передбачають можливість позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Тобто предметом даного спору є договір по відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладеного між ПАТ " Дельта Банк" та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», а не договір іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що після отримання позивачем вищезазначеної вимоги між ним та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» велось листування, в якому позивач висловлював свою незгоду з даним договором відступлення, а в подальшому ОСОБА_1 пред`явлено даний позов до суду. ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» повідомлений про цей судовий спір. В матеріалах справи відсутні відомості, що відповідачем ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» з 10.07.2020 р., навіть після закінчення встановленого строку у вищезазначеній письмовій вимозі, вжиті будь-які заходи (судові чи позасудові) щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому на думку суду, заявлений позивачем захід забезпечення позову безпідставно обмежить права іпотекодавця за іпотечним договором, який не оскаржується в даному судовому провадженні, тобто є неспівмірним із заявленими позовними вимогами.

Також суд враховує, положення статті 23 Закону України «Про іпотеку» відповідно до яких, у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача цього нерухомого майна, навіть якщо до його відома не була доведена інформація про обтяження цього майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у такому обсязі і на таких умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що дана заява є необґрунтованою, тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 353 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕЛЬТА БАНК», ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРДЕБТ ПЛЮС», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна про визнання договору відступлення прав вимоги недійсним, скасування рішення та запису державного реєстратора.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, проте може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом 15-ти днів з дня її складення.

Суддя: І.Й.Наумова