Рішення № 94051102, 06.01.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/6361/19

2/264/28/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т. В., за участі секретаря судового засідання Родіної Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року до суду надійшла дана позовна заява АТ КБ «ПриватБанк», в обґрунтування якої зазначено, що 27.06.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою був укладений договір №б/н, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 5000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. Натомість відповідачка належним чином умови договору не виконала, у зв`язку з цим станом на 31.08.2019 року виникла заборгованість на загальну суму 119050,99 грн. (заборгованості за кредитом - 4814,72 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 108129,08 грн., заборгованості за пенею та комісією - 200 грн., штрафів: 250 грн. (фіксована частина), 5657,19 грн. (процентна частина). На підставі викладеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 119050,99 грн., та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 03.12.2019 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження у розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представники позивача Гаренко Н.В., Смирнова Н.В., які діють на підставі довіреностей, до судового засідання не з`явились, в матеріалах справи містяться клопотання про розгляд справи за відсутності представників, позовні вимоги просили задовольнити. Також представником надані пояснення, в яких зазначено, що Приєднання до умов та Правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком. Строк звернення до суду із позовними вимогами пропущений не був. Виходячи із підписаної довідки ОСОБА_1 ознайомлена із відсотковою ставкою (1,9% на місяць) та штрафними санкціями за простроченням сплати кредиту. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки у вересні 2019 року, тобто до спливу позовної давності. Позицію відповідачки, щодо несправжності її підпису в анкеті-заяві від 27.06.2008 року, вважають не спроможною, оскільки вказане може бути підтверджено лише почеркознавчою експертизою, яка в даній справі не проводилась.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , який діє на підставі договору про надання професійної правничої (правової) допомоги в цивільному провадженні від 29.11.2020 року та ордеру серії АА №120192 від 02.12.2019 року, до судового засідання не з`явилися, надали відповідну заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили застосувати наслідки спливу позовної давності, визнали позовні вимоги частково в загальній сумі 4877,09 грн. Визначально ставили питання про несправжність підпису відповідачки у анкеті-заяві від 27.06.2008 року, проте згодом стороною захисту вказана позиція змінена.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 01.06.2020 року по справі призначено судову почеркознавчу експертизу, яка залишилась не проведеною через несплату її вартості.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 та 2 ст.639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що 27.06.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у формі підписаної сторонами анкети-заяви, за яким позичальник отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», у зв`язку із чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування позивача з ЗАТ КБ «Приватбанк» на ПАТ КБ «Приватбанк». У свою чергу Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», у зв`язку із чим на підставі рішення Єдиного акціонера банку від 21.05.2018 року змінено найменування позивача з ПАТ КБ «Приватбанк» на АТ КБ «Приватбанк».

Як вбачається з тексту зазначених анкет-заяв, відповідачка ознайомився і погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Таким чином, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 виникли правовідносини внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідачка ознайомилася та погодилася, про що розписалася у заяві-анкеті та довідці про умови кредитування. Таке приєднання відповідачкою вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.

При цьому, судом не враховується позиція захисту щодо невідповідності підписів відповідачки у вищевказаних документах, оскільки таке може бути підтверджено лише почеркознавчою експертизою, яка в даній справі не проводилась.

Відповідачка в заяві просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності звернення до суду.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки відповідачка не заявляла своє бажання про припинення дії договору упродовж всього часу використання кредитних коштів, кредитний договір був автоматично пролонгований та відповідно відомостей наданих АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 згідно кредитного договору №б/н, отримала картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_4 , зі строком дії останньої з них до останнього дня серпня 2019 року.

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, від 23 листопада 2016 року у справі №6-2104 цс16.

Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 27.06.2008 року станом на 31.08.2019 року загальна сума заборгованості становить 119050,99 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 4814,72 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 108129,08 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 200 грн., а також штрафи - 250 грн. фіксованої частини та 5657,19 грн. процентної складової.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За вимогами ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не було надано суду будь-яких доказів, які б спростовували доводи АТ КБ «ПриватБанк» про наявність у ОСОБА_1 права на користування кредитною карткою до серпня 2019 року.

Отже, АТ КБ «Приватбанк» звернулись з вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту 30.09.2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності з часу закінчення строку дії картки- серпня 2019 року.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 4814,72 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вказаний висновок щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту ґрунтуються на позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 травня 2018 року у справі №264/5662/16-ц, провадження №61-2 св 17.

Щодо перебігу позовної давності за вимогою про стягнення процентів за кредитом суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договором № б/н від 27.06.2008 року, укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 встановлено обов`язок відповідачки в межах строку кредитування повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними платежами).

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу (п.92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12).

Згідно висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10 цс 18, після закінчення строку дії договору у банка відсутні підстави для отримання процентів, в інший спосіб, ніж встановлено ст.625 ЦК України.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 30.09.2019 року, тобто з відповідача на користь позивача слід стягнути проценти починаючи з 30.09.2016 року по останній день серпня 2019 року (строк дії карти).

Розраховуючи заборгованість по процентам за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Згідно довідки позивачем ОСОБА_1 неодноразово змінювався кредитний ліміт, так з 18.07.2008 року він складав 250 грн., з 25.09.2010 року - 2000 грн., а з 17.11.2012 року - 5000 грн.

У розрахунку заборгованості за цим договором, наданого позивачем, зазначена процентна ставка (поточна заборгованість) і процентна ставка (прострочена заборгованість) 22,80%, з 01 січня 2013 року - 30,00%, з 01 вересня 2014 року- 34,8%, з 01 квітня 2015 року - 43,2% і відповідно до зазначених ставок розрахована заборгованість за процентами за користування кредитом.

Перевіряючи законність підвищення позивачем процентної ставки за користування кредитом суд виходить з наступного.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 06 червня 2018 року у справі №325/1163/16-ц (провадження №61-20225св18), за змістом положень статті 1056-1 ЦК України проценти за кредитним договором нараховуються за користування саме кредитом (кредитними коштами), у зв`язку із чим базою для нарахування процентів є залишок суми основної (поточної та простроченої) заборгованості за кредитом, і проценти за користування кредитом не повинні нараховуватись на заборгованість із раніше нарахованих процентів та на штрафні санкції (частина друга статті 550 ЦК України).

Суд дослідивши надані сторонами докази по справі, дійшов висновку що банк не дотримався встановленого порядку повідомлення клієнта про підвищення відсоткової ставки за кредитом, тим самим зробив це в односторонньому порядку, чим порушив вимоги ст.1056-1 ЦК України. Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати первинно встановлену в договорі процентну ставку 3% щомісяця, що складає 36,00% річних.

Виходячи з диспозитивності цивільного судочинства, враховуючи що з 30.09.2016 року заборгованість за кредитом складала 4706,09 грн, кількість днів за період з 30.09.2016 року по 31.08.2019 року складає 1065 днів, проценти за користування кредитом за вказаний період складають 3174,26 грн. (4706,09 грн. х 22,80% : 360 днів х 1065 днів). Відповідачкою за вказаний період було сплачено 1820 грн. (23.06.2017 року), 948 грн. (30.06.2017 року), 1670 грн. (13.08.2017 року) та 2600 грн. (15.09.2017 року), що загалом становить 7038 грн.

Отже, встановивши, що за час користування кредитом, в межах позовної давності, відповідачка сплатила 7038 грн., які банком зараховані у рахунок сплати відсотків за користування кредитом, суд дійшов обґрунтованого висновку, що переплата складає 3863,74 грн., яка на думку суду є безпідставною, та підлягає зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту.

Що стосується нарахування штрафних санкцій.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно частини 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Відповідно до частин 2 та 3 стаття 11 Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України від 02 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Отже, при обчисленні розміру стягуваної заборгованості за кредитними договорами з громадян України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, суди повинні враховувати вимоги статі 2 Закону України від 2 вересня 2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».(Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №6-2879цс16 від 13 березня 2017 року.)

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Відповідно до вказаного розпорядження м.Маріуполь було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Оскільки відповідачка спірний період проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 , тобто в населеному пункту, де проводилася антитерористична операція, підстав для нарахування та стягнення з неї штрафних санкцій, не має.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до відповідачки в частині стягнення штрафів є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки їх нарахування суперечить положенням ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Також, з наданого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку вбачається, що сума в розмірі 200,00 грн. є комісією, з розміром якої відповідачку ознайомлено в анкеті-заяві від 27.06.2008 року, відтак таке нарахування підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, розмір судових витрат складає 1921 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 5014,72 грн. х 100% / 119050,99 грн. ціни позову = 4,21%), тобто 4,21% від суми сплаченого судового збору (4,21% х 1921 грн. / 100% = 256 гривень) складає 80,87 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.310, 509, 526, 527, 530, 553, 554, 559, 598, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, р/р № НОМЕР_6 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором, яка складається з тіла кредиту в розмірі 4814,72 грн. (чотири тисячі вісімсот чотирнадцять гривень 72 коп.) та комісії в розмірі 200 грн. (двісті гривень), а всього 5014,72 грн. (п`ять тисяч чотирнадцять гривень 72 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, р/р № НОМЕР_6 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору в сумі 80,87 грн. (вісімдесят гривень 87 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відмовити.

Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50, р/р № НОМЕР_6 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) зарахувати суму в розмірі 3863,74 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят три гривні 74 коп.), сплачену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення тіла кредиту за кредитним договором б/н від 27.06.2008 року.

На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.В. Пустовойт