Ухвала суду № 94049628, 09.12.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 212/8470/19

Провадження № 1-кп/210/667/20

"09" грудня 2020 р. м. Кривий Ріг

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ступак С.В.

суддів Вікторович Н.Ю., Чайкіної О.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Доценко В.В.,

прокурора Кондратенка І.М.,

захисників-адвокатів Калюпіна Ю.В., Малиці Ю.М., Артеменко С.Ю., Давидової Н.О.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кривого Рогу матеріали об`єднаного кримінального провадження за обвинувальними актами щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.3 ст.313 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

У провадження Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувають матеріали об`єднаного кримінального провадження за обвинувальними актами щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.3 ст.313 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307 КК України.

09 грудня 2020 року обвинувачений по справі ОСОБА_18 звернувся до колегії суддів з клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_18 - адвокат Лойчиць Н.О. клопотання про зміну запобіжного заходу підтримала та просила його задовольнити в обґрунтування клопотання зазначила, що відсутні докази об`єктивного існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КК України. Крім того, просила суд, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, врахувати те, що інші обвинувачені по справі які знаходяться на свободі ніяким чином не перешкоджають правосуддю, та не має законних і підтверджених підстав вважати, що такі ризики є. Також захисником зазначено, що стосовно її підзахисного ОСОБА_18 , не винесено обвинувального вироку, він є раніше не судимою особою, та жодного разу не притягувався до кримінальної відповідальності. Також захисником зазначено, що якщо її підзахисний ОСОБА_18 буде знаходитися на свободі матиме змогу працювати на підприємстві, яке надає місце для працевлаштування.

Прокурор Кондратенко І.М. щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_18 заперечував, оскільки, ризики, які враховувались під час обрання запобіжного заходу та його продовження, на даний час не відпали.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та присутні в судовому засіданні захисники - адвокати Калюпін Ю.В., Малиця Ю.М., Артеменко С.Ю. (кожен окремо) підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_20 та просили суд його задовольнити.

Колегія суддів, вивчивши клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу та доводи учасників кримінального провадження з цього приводу, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Під час вирішення питання про продовження обвинуваченому строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії»(п. 60).

Європейський суд з прав людини у справі «Сергій Волосюк проти України» зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.

Відповідно до ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Судом встановлено, що станом на 09 грудня 2020 року наявність заявлених ризиків, передбачених ст.177 КПК України не зменшилась, що не дає достатніх підстав суду для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому, при вирішенні питання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу, колегія суддів враховує те, що ОСОБА_18 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27, ч.4 ст.28, ч.3 ст. 307 КК України, за які законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, а також особу обвинуваченого, а саме те, що останній має цивільну дружину, спільного сина, має постійне місце проживання.

Крім того, колегією суддів враховується та обставина, що ОСОБА_18 з 20.05.2019 року перебував у міжнародному розшуку та був затриманий 22.09.2019 року за межами кордону України, а саме, у Польщі, що вказує на наявність ризику про переховування від суду з метою уникнення відповідальності.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що доводи обвинуваченого ОСОБА_18 та його захисника, є необґрунтованими, а тому, клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_18 на більш м`який, задоволенню не підлягає.

Інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним, а тому клопотання захисника є таким що не підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При цьому, колегія суддів враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При розгляді клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, судом враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що доводи сторони захисту щодо можливості застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не спростовують вищевказаних висновків суду, тому в задоволенні клопотання захисника слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 314, 315, 316, 331, 370, 372 КПК України , колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_18 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено 10 грудня 2020 року.

Головуючий суддя: С. В. Ступак

Суддя: Н.Ю. Вікторович

Суддя: О.В. Чайкіна