Рішення № 94046021, 04.09.2020, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя

в суді І інстанції Козіна С.М.

Єдиний унікальний № 371/1584/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року Ржищівський міський суд Київської області в складі :

головуючої судді- Козіної С.М.,

за участі:

секретаря- Проценко Ю.В.,

позивачів: ОСОБА_1 (не з`явилась), ОСОБА_2 (не з`явився),

представника позивачів - ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог представник позивачів ОСОБА_3 вказував, що вирооком Кагарлицького районного суду Київської області від 20 вересня 2019 року засуджено за вчинення злочину, пердбаченого ч. 1 ст. 286 КК України ОСОБА_4 до одного року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Вирок суду набрав законної сили 19 листопада 2019 року. За встановленими вироком суду обставинами, ОСОБА_4 12 лютого 2018 року приблизна о 17 годині 20 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував власним технічно справним автомобілем марки "ВАЗ-21114", д.н.з. НОМЕР_1 , зі швидкістю 701 км/год. Рухався автодорогою "Київ-Знам`янка" в напрямку від села Липовець Кагарлицького району Київської області до міста Миронівка Київської області, грубо порушивши своїми діями вимоги пп. "а" п. 2.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, згідно з якими водієві забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на 93 км автодороги "Київ-Знім`янка", ОСОБА_4 допустив виїзд на зустрічну смугу дорожнього руху де його автомобіль скоїв зіткнення з боковою частиною автомобіля "DAF 95.430", д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом "Sambo RC 26CFF2A", д.н.з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , після чого допустив зіткнення з автомобілем HUNDAI ASSENT, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 .. Внаслідок ДТП водій автомобіля ВАЗ 21114 та його пасажири отримали тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток та були доставлені до Миронівської ЦРЛ. Внаслідок спричиненої з вини ОСОБА_4 дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 була спричинена матеріальна та моральна шкода, ОСОБА_2 - моральна шкода.

Постановою слідчого Миронівського ВП ГУНП в Київській області відмовлено у визнанні ОСОБА_2 потерпілим у кримінальному провадженні № 12018110220000117 від 13 лютого 2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що ОСОБА_2 під час ДТП отримав тілесні ушкодження у вигляді забою правого передпліччя, які не відповідають критерію середнього ступеню тяжкості, а відтак ОСОБА_2 не є потерпілим від наслідків такої пригоди.

Позивачка ОСОБА_1 у власності мала єдиний автомобіль HUNDAI ASSENT, д.н.з. НОМЕР_4 , який в результаті ДТП був повністю знищений і відновленню не підлягає. Позивач не працює, має на утриманні малолітнього сина п`яти років.

Знищення транспортного засобу вплинуло на звичний спосіб життя, оскільки автомобіль використовувався її чоловіком ОСОБА_2 для поїздок по робочим справам. Відсутність транспортного засобу змусило позивачку вносити певні зміни у перелаштування сімейного бюджету. після вчиненого ДТП, водій ОСОБА_4 жодним чином не намагався залагодити свою провину, жодного разу не зустрічався з позивачем чи членами його сім`ї. Весь тягар матеріального забезпечення сім`ї ліг на її плечі. З огляду на зазначені обставини, розмір спричиненої моральної шкоди позивачці ОСОБА_1 визначається в сумі 50 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 ..

В результаті ДТП, яка сталася 12 лютого 2018 року з вини відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виді забою грудної клітки та лівого передпліччя. У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями отримував лікування та не в повній мірі міг відновити стан свого здоров`я. І на сьогоднішній день відчуває наслідки такого ушкодження. Також слід зазначити, що ОСОБА_2 на час лікування від отриманих під час ДТП тілесних ушкоджень певний час не міг працювати.

ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності належить автомобіль HUNDAI ASSENT, д.н.з. НОМЕР_4 . В результаті ДТП, автомобіль отримав механічні пошкодження та на підставі проведеної експертної оцінки автотранспорту відновленню не підлягає. Вартість робіт по його відновленому ремонту складає 443 646,59 грн., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику HUNDAI ASSENT, д.н.з. НОМЕР_4 , станом на день оцінки 19 лютого 2018 року складає 179 693,68 грн.. Відповідачем НАСК "Оранта", що є страховиком цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодовано завдану майнову шкоду у розмірі 100 000,00 грн. в межах суми страхового відшкодування. З відповідача ОСОБА_4 підлягає стягненню завдана майнова шкода у розмірі 79 693,68 грн..

Дружина ОСОБА_2 не працює, доглядає п`ятирічного сина, матеріальне утримання родини повністю залежить від працездатності ОСОБА_2 .. Поряд з тим він також не міг використовувати пошкоджений під час ДТП автомобіль для того щоб дістатися місця роботи, йому доводилося підлаштовуватися під графік роботи громадського транспорту. На даний час ОСОБА_2 працює поза межами населеного пункту в якому проживає його родина, за відсутності автомобіля він не може часто відвідувати свою родину, що завдає йому значних моральних страждань. Крім того, знищений в результаті ДТП транспортний засіб використовувався ним для поїздок по робочим питанням та матеріального забезпечення сім`ї. У зв`язку з відсутністю траспортного засобу він змушений був вносити корективи в організацію свого робочого процесу. З огляду на зазначені обставини розмір спричиненої моральної шкоди позивачу ОСОБА_2 визначається в сумі 20 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 ..

Представник позивачів ОСОБА_3 просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на корсить ОСОБА_1 79 693 (сімдесят дев`ять тисяч шістсот дев`яносто три) гривні 68 копійок спричиненої майнової шкоди. Стягнути з ОСОБА_4 на корсить ОСОБА_1 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень спричиненої моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_4 на корсить ОСОБА_2 20 000 (двадцять тисяч) гривень спричиненої моральної шкоди

У судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явились з поважних причин.

Представник позивачів ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги визнав частково, а саме в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн, по 1000 грн кожному з позивачів. В решті позову просив відмовити. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні, зазначив, що автомобіль є технічно знищеним, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість. Стягненню підлягає різниця між ринковою вартістю автомобіля без урахування пошкоджень, отриманих у ДТП та його ринковою вартістю з урахуванням пошкоджень отриманих у ДТП. Також надав письмові пояснення стосовно викладених в позовній заяві доводів. Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Судом встановлено, що 12.02.2018 приблизно о 17 год. 25 хв. ОСОБА_4 , керуючи вказаним автомобілем на 93 км відрізку автодороги «Київ-Знам`янка», перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння проявив неуважність та безпечність під час керування вказаним вище транспортним засобом, втратив візуальний контроль за напрямком руху керованого ним автомобіля, допустив виїзд на зустрічну смугу руху та послідовне зіткнення з автомобілем марки «DAF FХ 95.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 у складі з напівпричепом марки «Sambo RC 26СFF2А», реєстраційний номер: НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному йому напрямку по своїй смузі руху та автомобілем марки «Hyundai Accent», реєстраційний номер: НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався слідом за вантажним автомобілем марки «DAF FХ 95.430», реєстраційний номер НОМЕР_2 у складі з напівпричепом марки «Sambo RC 26СFF2А», реєстраційний номер: НОМЕР_5 , таким чином, своїми діями грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України. В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «ВАЗ-21114», реєстраційний номер: НОМЕР_1 ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження: «Закритий уламковий перелом правого плеча на рівні середньої третини та верхньої третини зі зміщенням»; пасажир автомобіля марки «ВАЗ-21114», реєстраційний номер: НОМЕР_1 ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження: «Закритий перелом правого стегна на межі середньої третини та верхньої третини зі зміщенням». У зв`язку з чим вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 20 вересня 2019 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на один рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строк на один рік. У відповідності до ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком один рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. У відповідності до ст. 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_4 обов`язки - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи. Вирок набрав законної сили 19 листопада 2019 року (а.с. 40-45, 46-51).

Постановою слідчого Миронівського ВП ГУНП в Київській області відмовлено у визнанні ОСОБА_9 потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018110220000117 від 13 лютого 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а.с. 17).

Згідно частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до частини другої статті 1187 цього Кодексу шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (частина перша статті 1188 ЦК України). Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Позивачка ОСОБА_1 є власником транспортного засобу автомобілю Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_4 (а.с. 13). Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку від 19 лютого 2018 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_4 , складає 179 693, 68 грн (ринкова вартість) (а.с. 18-39). Вартість відновлювального ремонту складає 443 646, 59 грн. З матеріалів справи встановлено, що оцінка вартості автомобіля, а саме оцінка вартості залишків, після ДТП не проводилась. Позивачка ОСОБА_1 отримала від ПАТ НАСК "ОРАНТА" страхове відшкодування у розмірі 99 000 грн. (а.с. 123-125). Положеннями п. 30.1 ст. 30 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки витрати на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_4 , належного позивачці, перевищують його вартість до ДТП, ремонт такого транспортного засобу є економічно необґрунтованим, а тому згідно п. 30.1 ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначений транспортний засіб вважається фізично знищеним. Якщо автовласник згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, то відповідно до п. 30.3. ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Таким чином, розмір страхового відшкодування залежить також від того, визнає власник транспортний засіб фізично знищеним чи ні. У разі визнання його таким, власнику відшкодовується шкода у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам, пов`язаним з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик (або моторне транспортне страхове бюро). Як встановлено судом та не заперечувалось представником позивача ОСОБА_1 залишки транспортного засобу Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_4 , перебувають у власності позивачки та не були нею передані ні ПАТ НАСК "ОРАНТА", ні відповідачеві.

З матеріалів справи не убачається, чи при зверненні до страхової компанії позивачка визнала належний їй автомобіль фізично знищеним та чи згодна вона була передати страховій компанії залишки транспортного засобу. Розмір страхового відшкодування (з яким позивачка погодилась), а саме максимально можливий за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ПАТ НАСК "Оранста" та ОСОБА_4 , в сумі 99 000 (дев`яносто дев`ять) тисяч, свідчить про те, що виплата відшкодування виконана для випадку, коли потерпіла особа не визнає належний їй автомобіль фізично знищеним і не погоджується передати його залишки страховій компанії. З виплаченим страховою компанією розміром страхового відшкодування позивачка погодилась. В судовому засіданні представник позивачки також не надав пояснень чи визнає ОСОБА_1 автомобіль фізично знищеним.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-176цс18, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування. Також, слід врахувати, що відповідно до п. 30.1 ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір суми, що підлягає відшкодуванню в результаті фізично знищеного автомобіля, становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Таким чином, аналіз змісту вищезазначених норм права та встановлених судом фактів свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, задоволенню не підлягають. Щодо вимог позивачів про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне. Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 із змінами і доповненнями обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 із змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. В контексті практики Європейського суду з прав людини варто зазначити, що справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам в результаті ДТП, яка виникла з вини відповідача, суд виходить з того, що під час ДТП, яке сталося з вини відповідача, ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження і потребував лікування; автомобіль, належний позивачці ОСОБА_1 на праві власності, був суттєво пошкоджений, внаслідок чого позивачі витратили свій час і зусилля на те, щоб налагодити свій сталий стан життя та роботи за відсутності транспортного засобу в сім`ї, суд вважає, що розмір моральної шкоди слід визначити у сумі 5 000,00 гривень, який слід стягнути з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 та у сумі 1 000,00 гривень на користь позивача ОСОБА_2 . В іншій частині вимоги щодо відшкодування моральної шкоди суд вважає недоведеними. Такий розмір відшкодування завданої моральної шкоди, на думку суду, враховує всі обставини, досліджені в судовому засіданні та відповідає вимогам розумності і справедливості.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_4 завданої матеріальної шкоди, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто до Київського апеляційного суду через Ржищівський міський суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 вересня 2020 року.

Суддя