Ухвала суду № 94045823, 04.01.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15581/20

Провадження №2/369/1251/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2021 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л. М., ознайомившись із матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки заробітної плати.

Ознайомившись із матеріалами вказаної позовної заяви, суддя зазначає наступне.

Позовна заява підлягає залишенню без руху як така, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, оскільки позивачу слід зазначити відносно учасників процесу відомі номери офіційної електронної адреси.

Позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки відповідно до вимог п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачу слід зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Окрім того, згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Вказана вимога не відноситься до вимог про поновлення на роботі чи стягнення заробітної плати, за пред`явлення яких до роботодавця працівники позивачі звільнені від сплати судового збору.

Так, структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 провадження № 12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Окрім того, слід зазначити, що в рішенні у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).

Отже, у даній справі позивач звільнений від сплати судового збору щодо позовних вимог про стягнення заробітної плати.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач від сплати судового збору не звільняється.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом, таким законом є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до пп. 1.2. п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 становить 2102,00 грн..

Ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується (п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України).

До позовної заяви до додано ніяких клопотань про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору або ж документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У зв`язку з вищевикладеним позивачем має бути сплачено судовий збір з наданням суду оригіналу документу про його сплату, як того вимагає ч. 4 ст. 177 ЦПК України, або ж слід надати документи, що підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 175, 185 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки заробітної плати – залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків – 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Л.М. Ковальчук