Рішення № 94044914, 08.12.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5195/20

Категорія 38

2/295/1698/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого-судді Стрілецької О.В.

за участі секретаря судового засідання Ярошовець В.Б.

представника позивача Мельничука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся з позовом, в якому вказав, що 26.04.2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №52107С47, до якого у подальшому вносились зміни та доповнення.

В цей же день з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, до якого в подальшому також вносились зміни і доповнення.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки.

Банк умови кредитного договору виконав та надав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 31 824,56 дол. США. Однак, у порушення умов кредитного договору, відповідач допустив невиконання грошових зобов`язань за договором, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 27 квітня 2020 року становить: проценти - 2639,64 доларів США, основний борг за кредитом - 862 662,39 грн, проценти - 516 709,13 грн, пеню - 52 606,59 грн, 3% річних - 19 068,28 грн, інфляційні втрати - 23 240,37 грн.

Посилаючись на викладене позивач просить суд солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказану суму заборгованості за кредитним договором від 26.04.2007 року та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі по 11 595,68 грн з кожного.

ІІ. Процедура та позиції сторін

18.05.2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.07.2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача Мельничук А.В. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позові, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачі у судові засідання 09.07.2020 року, 30.07.2020 року, 17.09.2020 року, 08.12.2020 року не з`являлись, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем їх проживання, проте, судові повістки повернулись на адресу суду не врученими адресатам, з відміткою пошти «Адресат відсутній за місцем проживання».

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує, відповідачі про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в судові засідання не з`являлись, про причини неявки суд не повідомили, в установлений строк відзив на позов не подали, суд вважає за можливе на підставі ст.280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст.ст. 1048-1053).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителів. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду

Судом встановлено, що 26 квітня 2007 року між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є АТ «Державний експортно-імпортний банк України», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №52107С47 (а.с. 22-28).

За умовами укладеного між сторонами Кредитного договору банк надає позичальнику кредит в сумі 49000,00 доларів США строком до «26» квітня 2028 року для оплати за квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 2.1).

Відповідно до п. п. 2.2.1 Кредитного договору позичальник щомісячно сплачуватиме Банку проценти за користування Кредитом у Валюті Кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: ставка LIBOR(12m) +7,17%, але не нижче 12,50% річних.

Згідно з п.п. 2.3.1, 2.3.2 Кредитного договору Кредит надається у готівковій формі, платежі за Кредитом здійснюються у доларах США, Банк надає позичальнику кредит відповідно до Графіка надання та погашення кредиту за договором.

До Кредитного договору від 26.04.2007 року сторонами підписано Додаток № 1, яким визначено Графік погашення Кредиту за Договором.

Умови Кредитного договору від 26.04.2007 року Банк виконав в повному обсязі і надав відповідачу кредитні кошти.

15 березня 2011 року і 18 лютого 2013 року між банком та ОСОБА_1 були укладені Договори про внесення змін та доповнень відповідно №1 та №52107С47-2 до Кредитного договору №52107С47 від 26.04.2007 року (а.с. 29, 30), які суттєво не вплинули на зміст правовідносин між сторонами.

В подальшому відповідач допустив неналежне виконання умов Кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості.

03 лютого 2017 року між банком та ОСОБА_1 був укладений Договір №52107С47-3 про внесення змін до Кредитного договору №52107С47 від 26.04.2007 року (далі за текстом - Договір про внесення змін від 03.02.2017 року), за умовами пункту 2 якого п.п. 2.1. Кредитного договору був доповнений новими абзацами, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 надається кредит в гривні у сумі 891 087,68 грн, що є еквівалентом залишку заборгованості позичальника по кредиту у доларах США за цим Договором в сумі 31 824,56 доларів США (з кінцевою датою погашення «26» квітня 2028 року), за курсом міжбанківського валютного ринку України, що складеться на день укладення договору про внесення змін, з метою купівлі позичальником за рахунок кредиту у гривні іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України для погашення за рахунок кредиту в гривні залишку заборгованості позичальника за кредитом в доларах США в сумі 31 824,56 доларів США. Кредит в гривні надається виключно для купівлі позичальником доларів США на міжбанківському валютному ринку України та погашення кредиту в доларах США за цим договором (а.с. 30 на звороті).

Згідно копії меморіального ордеру №3841 від 03.02.2017 року ОСОБА_1 отримав 31 824,56 доларів США для рефінансування заборгованості (а.с. 95).

Видача кредиту в гривні на суму 891 087,68 грн. відповідно до Договору №52107С47-3 від 03.02.2017 року про внесення змін до Кредитного договору №52107С47 від 26.04.2007 року підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 (а.с. 48) та випискою по рахунку № НОМЕР_2 . (а.с. 49).

Відповідно до пункту 3 Договору про внесення змін від 03.02.2017 року підпункт 2.2.1 пункту 2.2. Кредитного договору доповнено абзацом, яким визначено, що Позичальник щомісячно сплачуватиме Банку проценти за користування Кредитом у гривні у розмірі фіксованої процентної ставки на рівні 22% річних.

В пункті 4 Договору про внесення змін від 03.02.2017 року передбачено, що підпункт 2.3.1 пункту 2.3 Кредитного договору доповнено абзацем, згідно якого кредит надається в безготівковій формі шляхом шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника.

Підпунктом 2.4.1 (в редакції Договору про внесення змін від 03.02.2017 року, а.с. 32) визначено, що Позичальник зобов`язаний погасити Кредит на рахунки, вказані у підпункті 2.3.1 цього Договору в строк, зазначений в пункті 2.1 цього Договору. Погашення Кредиту Позичальник повинен здійснювати у Валюті Кредиту у строки та у сумах, визначених Графіком надання і погашення Кредиту (Додаток 1 до Договору) за Договором. Строки, передбачені Графіком надання і погашення Кредиту за Договором, є обов`язковими для виконання Позичальником.

За приписами підпункту 2.4.2 пункту 2.4 Кредитного договору у разі порушення строків погашення Кредиту, вказаних у Графіку надання і погашення Кредиту, процентів та платежів за цим Договором, Позичальник сплачує Банку за кожен день прострочки, включаючи день проплати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується на суму прострочених платежів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати повного погашення простроченої заборгованості за Кредитом, процентами та платежами за цим Договором у повному обсязі.

Згідно з п. 8 Договору про внесення змін від 03.02.2017 року абзац 2 підпункту 2.5.1 пункту 2.5 Кредитного договору змінено та викладено в новій редакції, відповідно до якої Позичальник сплачуватиме Банку проценти за користування Кредитом у розмірі, визначеному в підпункті 2.2.1 цього Договору, у Валюті Кредиту, які нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року і підлягають сплаті з 1 по 15 число кожного місяця.

Зі змісту п. 9 Договору про внесення змін від 03.02.2017 року вбачається, що підпункт 2.5.1 пункту 2.5 Кредитного договору доповнено абзацами, згідно яких Позичальник зобов`язаний протягом періоду з 03.02.2017 року по 15.01.2018 року щомісячно здійснювати погашення частини процентів за користування кредитом у гривні, нарахованих у попередньому місяці, у сумі, яка становитиме не менше 30% від усієї суми нарахованих процентів за користування кредитом у гривні у такому попередньому місяці. Проценти за користування кредитом, що будуть нараховані та не сплачені у період з 03.02.2017 року по 15.01.2018 року включно (70% від суми нарахованих), сплачуються щомісячно рівними частинами, починаючи з 01.02.2018р. (з 01 по 15 число кожного місяця) до кінця строку дії цього Договору в гривні.

Крім того, Кредитний договір було доповнено п.п. 2.5.4 пункту 2.5, згідно якого сторони домовились, що Банк переносить всю суму простроченої заборгованості за процентами за користування Кредитом в доларах США, яка виникне на дату укладення Договору про внесення, на рахунок строкової заборгованості за процентами. Проценти за користування Кредитом у доларах США, зазначені п.п. 2.5.4 цього Договору, сплачуються щомісячно, починаючи з 03.02.2017 року (з 01 по 15 число кожного місяця) до 30.12.2020 року в доларах США, у строки та у розмірах згідно з Графіком погашення не сплачених процентів за користування Кредитом в доларах США, наведеним в Додатку № 2 до Договору про внесення змін. Строки, передбачені Графіком погашення не сплачених процентів за період по 02.02.2017 року за користування Кредитом у доларах США (Додаток № 2 до Договору про внесення змін), є обов`язковими для виконання Позичальником (пункт 10 Договору про внесення змін від 03.02.2017 року, а.с. 32).

В підпунктах 2.6.2, 2.6.3 пункту 2.6 Кредитного договору (з урахуванням п. 11 Договору про внесення змін від 03.02.2017 року) передбачено, що Позичальник зобов`язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом, комісій, зборів та інших належних до сплати платежів за договором протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги Банку про таке дострокове погашення у випадку, зокрема, якщо позичальник не виконав будь-яке зобов`язання за цим договором. У разі невиконання позичальником умов цього договору (з урахуванням договору про внесення змін), позичальник зобов`язаний погасити усю суму заборгованості банку достроково, а саме після отримання відповідних вимог банку, надісланих йому згідно з умовами цього договору.

Пунктом 4.2. Кредитного договору встановлено, якщо виникла і триває подія невиконання зобов`язань, зазначена у п. 4.1., у Банку виникло право вимоги дострокового виконання позичальником зобов`язань за цим договором, банк повідомляє позичальника, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі за цим договором підлягають достроковому поверненню. Позичальник зобов`язаний сплатити зазначену в повідомленні суму протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення.

Згідно з пунктом 19 Договору про внесення змін від 03.02.2017 року підписанням цього Договору про внесення змін сторони погодили, що у разі невиконання позичальником умов Договору про внесення змін, Позичальник буде зобов`язаний погасити усю суму заборгованості банку достроково, а саме після отримання відповідних вимог банку, надісланих йому, згідно з умовами кредитного договору.

Зі змісту пункту 17 Договору про внесення змін від 03.02.2017 року вбачається, що Додаток 1 до Договору змінено та викладено в новій редакції (додаток 1 до Договору про внесення змін - а.с. 33-36).

Також між сторонами підписано Додаток №2 до Договору про внесення змін від 03.02.2017 року, яким визначено Графік погашення не сплачених процентів за період по 02.02.2017 року за користування кредитом. (а.с. 35-36)

Відповідно до пунктів 20, 21 Договору про внесення змін від 03.02.2017 року умови Договору, не змінені даним Договором про внесення змін, зберігають свою чинність. Позичальник підтверджує невиконання станом на дату укладення даного договору про внесення змін свої зобов`язання за Договором, в тому числі, з погашення основного боргу (кредиту) по кредиту в доларах США в сумі 31 824,56 доларів США. Даний Договір про внесення змін є невід`ємною частиною Договору.

26 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, а 03.02.2017 року між сторонами підписано Додатковий договір № 52107Р6-1 до Договору поруки від 26 квітня 2007 року (а.с. 38-43).

За умовами Договору поруки (в редакції Додаткового договору № 52107Р6-1 від 03.02.2017 року) основне зобов`язання - усі та будь-які грошові зобов`язання Позичальника перед Кредитором, встановлені Кредитним договором та чинним законодавством України, у тому числі, але не виключно, щодо повернення Кредитору суми кредиту, щодо сплати процентів за користування кредитом, комісій, штрафних санкцій (пені і штрафів) та інших платежів, а також щодо відшкодування Кредитору усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов`язань за Кредитним договором, та усіх витрат Кредитора, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та погашенням кредиту (п.п. 1.1.1, а. с. 40 на звороті).

Згідно з п.п. 2.1 Договору поруки (в редакції Додаткового договору № 52107Р6-1 від 03.02.2017 року) Поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне виконання позичальником основного зобов`язання в повному обсязі.

Відповідно до розділу 4 Договору поруки (в редакції Додаткового договору № 52107Р6-1 від 03.02.2017 року) поручитель зобов`язаний, зокрема, не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення кредитора про невиконання та/або неналежне виконання позичальником (його спадкоємцями) основного зобов`язання або в інший строк, зазначений у відповідному повідомленні кредитора, без будь-яких заперечень сплатити кредитору зазначену у повідомленні суму основного зобов`язання.

Як встановлено підпунктами 8.1.1, 8.1.3 Договору поруки (в редакції Додаткового договору № 52107Р6-1 від 03.02.2017 року) цей Договір набуває чинності з дати його підписання позичальником і поручителем (їх уповноваженими представниками) та уповноваженим представником кредитора, а також скріплення відбитком печатки кредитора і діє 195 місяців з дати набуття ним чинності. Порука за цим договором виникає з моменту набуття чинності договором та припиняється через 195 місяців з дати набуття цим договором чинності (а.с. 42).

З матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні, судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі, який визначений договором. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування чужими коштами не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження розміру заборгованості позивач надав суду розрахунку заборгованості згідно з умовами Кредитного договору №52107С47 від 26.04.2007 року (в редакції Договору про внесення змін №52107С47-3 від 03.02.2017 року), яка утворилась станом на 27.04.2020 року, зі змісту якого вбачається, що її розмір становить - основний борг за тілом кредиту - 862 662,39 грн, проценти - 516 709,13 грн, прострочені проценти - 2639,64 доларів США, пеня - 52 606,59 грн, 3% річних - 19 068,28 грн, інфляційні втрати - 23 240,37 грн. (а.с. 14-21).

Зі змісту наданого суду розрахунку заборгованості вбачається, що в період з 03.02.2017 року по 15.02.2020 року позичальник за Графіком погашення кредиту за договором загалом зобов`язаний був сплатити кредит в сумі 178 366,50 грн, проте забезпечив виконання зобов`язання в сумі 28 425,29 грн. Відповідно за період з 03.02.2017р. по 15.02.2020р. сума непогашеної простроченої заборгованості за кредитом становить 149 941,21 грн. (а.с. 15)

В зв`язку з порушенням умов кредитного договору з боку позичальника, банк 24.02.2020 року на підставі п.п. 2.6.2., 2.6.3., 4.2. Кредитного договору та п.п.1.1.1, 2.1, 4.2, 8.3.1 Договору поруки направив на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлення-вимоги про дострокове повернення кредиту та погашення боргу за кредитним договором, які були отримані адресатами 26.03.2020 та 27.03.2020 року (а.с. 96-99).

Згідно зГрафіком погашення кредиту розмір кредиту, строк сплати якого станом на 24.02.2020 року (дату направлення повідомлення-вимоги про дострокове повернення кредиту) не настав, становить 712 721,18 грн (за період з 01.03.2020р. по 26.04.2028р.).

Враховуючи невиконання зазначеного повідомлення-вимоги з боку позичальника та поручителя, банк має право достроково вимагати стягнення кредиту в сумі 712 721,18 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості по тілу кредиту, яка підлягає поверненню позикодавцеві, становить 862 662,39 грн (149 941,21 грн.+712 721, 18 грн.).

Крім того, позичальник не сплатив проценти за кредитом в сумі 516 709,13 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 14), які складаються з прострочених процентів в сумі 403 526,99 грн. - нараховані та частково не сплачені проценти за період з 01.01.2018 року по 29.02.2020 року, а також 70% сум прострочених процентів (строк сплати яких настав на момент направлення повідомлення-вимоги про дострокове повернення боргу), нарахованих за період з 03.02.2017 року по 31.12.2017 року, обов`язок зі сплати яких відповідно до п. 9 Договору про внесення змін від 03.02.2017 року було розстрочено та відстрочено на період з 01.01.2018 року по 26.04.2028 року, та нарахованих процентів в сумі 113 182,14 грн. відповідно до підпункту 2.5.1 пункту 2.5. Кредитного договору в редакції, викладеній в п. 9 Договору про внесення змін від 03.02.2017 року (а.с. 32)

На виконання підпункту 2.5.4 пункту 2.5 Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін від 03.02.2017 року) згідно з Графіком погашення не сплачених процентів за користування кредитом у доларах США, наведених у Додатку № 2 до Договору про внесення змін, відповідач ОСОБА_1 частково здійснив погашення процентів в сумі 4 249,82 дол. США, прострочив виконання зобов`язань за графіком на загальну суму 575,42 дол. США. Сума процентів за графіком, що підлягає стягненню достроково становить 2064, 22 дол.США. Таким чином, загальна заборгованість за процентами, яка утворилась по 02.02.2017 року, що підлягає стягненню, становить 2639,64 доларів США ( 575,42 дол. США + 2064, 22 дол.США, а.с. 21).

У зв`язку з порушенням позичальником взятих на себе зобов`язань з повернення тіла кредиту та процентів, відповідно до підпункту 2.4.2 Кредитного договору, позивач за період з 24.04.2019 року по 24.04.2020 року здійснив нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту (розмір заборгованості по тілу кредиту окремо за кожним траншем відповідно до графіку (6860,25 грн.) х подвійна облікова ставка НБУ / 360 х кількість днів в періоді) в сумі 14 707,99 грн, та нарахував пеню за несвоєчасне повернення процентів за кредитом у гривні (розмір простроченої заборгованості за процентами, нарахованими окремо кожного місяця, х подвійна облікова ставка НБУ / 360 х кількість днів в періоді) в сумі 37 898,60 грн, що разом становить 52 606,59 грн (а.с. 16-17), які також підлягають стягненню на користь позивача.

Дослідивши умови укладених між сторонами Кредитного договору від 26.04.2007 року та Договору про внесення до нього змін від 03.02.2017 року, Договору поруки (Додаткового договору № 52107Р6-1 від 03.02.2017 року), розрахунок заборгованості, який суд вважає правильним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, процентів та пені є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

Разом з тим, вимоги позивача про стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України задоволеню не підлягають з огляду на наступне.

Заявляючи вимоги на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути зазначені кошти за період з 16.02.2018 року по 24.04.2020 року по процентах, та за період з 16.05.2018 року по 24.04.2020 року по тілу кредиту (а.с. 18-20), тобто в межах строку дії кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 дійшла висновків про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

У постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користуванням боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Тобто у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року справа № 912/1120/16.

Посилання позивача в позовній заяві на правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року у справі № 913/11/18, є безпідставним, оскільки у вказаній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року здійснено від неї відступ (п. 6.36 постанови від 04.02.2020 року).

З огляду на те, що позивач заявив вимогу про стягнення інфляційних та 3% річних за період з 16.02.2018 року по 24.04.2020 року, протягом якого діяли умови укладеного між сторонами Кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін від 03.02.2017 року), суд не вбачає підстав для застосування положень охоронної норми, яка передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Відповідачі не скористалися своїми процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, та не надали до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

Беручи до уваги викладене вище, дослідивши докази, надані позивачем в обґрунтування заявлених вимог, у зв`язку з невиконанням відповідачами взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення коштів за отриманим кредитом, що призвело до порушення майнових прав позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі - основний борг за кредитом в сумі 862 662,39 грн, проценти - 516 709,13 грн, пеня - 52 606,59 грн, заборгованість за простроченими процентами - 2639,64 доларів США.

В задоволенні вимог про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних суд відмовляє.

V. Розподіл судових витрат

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню понесені судові витрати в розмірі по 11 277,96 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 133, 141, 263-268, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задоволити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором №52107С47 від 26 квітня 2007 року (в редакції Договору про внесення змін від 03.02.2017 року) станом на 27 квітня 2020 року: основний борг за кредитом в сумі 862 662,39 (вісімсот шістдесят дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 39 копійок; проценти в сумі 516 709,13 (п`ятсот шістнадцять тисяч сімсот дев`ять) гривень 13 копійок; пеню в сумі 52 606,59 (п`ятдесят дві тисячі шістсот шість) гривень 59 копійок; прострочені проценти в сумі 2639,64 (дві тисячі шістсот тридцять дев`ять) доларів США 64 центи.

В задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» судовий збір в розмірі 11 277,96 (одинадцять тисячдвісті сімдесят сім) гривень 96 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» судовий збір в розмірі 11 277,96 (одинадцять тисячдвісті сімдесят сім) гривень 96 копійок.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії АТ «Укрексімбанк» в місті Житомирі (місце знаходження: м. Житомир, вул. Перемоги, 23, ідентифікаційний код юридичної особи: 20401758).

Відповідачі: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 );

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя О.В. Стрілецька