Рішення № 94042680, 11.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 року м. Київ №640/9758/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368), в якому просить суд:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі - економіко-правовому факультеті Донецького державного університету з 01.09.1984 по 01.08.1989, що становить 2 роки, 5 місяців та 18 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі - економіко-правовому факультеті Донецького державного університету з 01.09.1984 по 01.08.1989, що становить 2 роки, 5 місяців та 18 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) встановити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, як судді у відставці, у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 27.12.2017 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 27.12.2017 року в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач має право на зарахування до її стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі, оскільки стаж її роботи на посаді судді становить більше ніж 24 роки, при достатніх 10. Так, неврахування відповідачем половини стажу навчання має наслідком порушення законодавчо закріплених прав і свобод позивача у вигляді зменшення розміру пенсії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є правомірними, у спірних правовідносинах Головне управління діяло відповідно до чинного законодавства та в межах своєї компетенції.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій наголосила на правомірності та обґрунтованості своїх позовних вимог з посиланням на правову позицію Верховного Суду в аналогічних спорах.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 з березня 1993 року по червень 2012 року працювала на посаді судді Ворошиловського районного суду міста Донецька, з червня 2012 року по грудень 2017 - працювала на посаді судді Вищого адміністративного суду України.

26.12.2017 наказом Вищого адміністративного суду України № 554-К від 26.12.2017 мене було відраховано зі штату суду у зв`язку із звільненням у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 14.12.2017 № 4079/0/15-172.

Наразі позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 27.12.2017 отримує довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88% заробітної плати судці, працюючого на відповідній посаді.

22.01.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві із заявою, в якій просила:

- зарахувати до її стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, половину періоду навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі - економіко-правовому факультеті Донецького державного університету з 01.09.1984 по 01.08.1989 (тобто 2 роки, 5 місяців та 18 днів);

- здійснити перерахунок і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 27.12.2017, із урахуванням раніше здійснених виплат, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та із здійсненням перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Листом від 28.02.2020 №2521-1663/Б-02/8-2600/20 Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві відмовило позивачеві у зарахуванні періоду навчання до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, посилаючись на те, що Законом не передбачено такого роду зарахування.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в зарахуванні до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу з 01.09.1984 по 01.08.1989, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII. (далі - Закон №1402)

Згідно абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

За правилами частини першої статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

У свою чергу, пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді" передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України №584/95 від 10.07.1995 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

На час набрання чинності Законом Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI (30 липня 2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить не менше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також половина строку навчання на економіко-правовому факультеті Донецького державного університету з 01.09.1984 по 01.08.1989.

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (24 роки 9 місяців 26 днів) половину строку навчання на юридичному економіко-правовому факультеті Донецького державного університету з 01.09.1984 по 01.08.1989 (2 роки 5 місяців 18 днів), загалом 27 років 3 місяці 12 днів.

Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді половини строку навчання на економіко-правовому факультеті Донецького державного університету і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 14 березня 2019 року у справі №490/7796/17 (провадження №К/9901/53275/18), від 02 квітня 2019 року у справі №607/8578/17 (провадження №К/9901/3253/17), від 13 травня 2020 року у справі №242/1890/17 (провадження №К/9901/29641/18).

За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, частиною 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 визначено, що гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Вищенаведене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Згідно з пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17.11.2010 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (видом пенсії), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

При цьому, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (24 роки 9 місяців 26 днів) половину строку навчання на юридичному економіко-правовому факультеті Донецького державного університету з 01.09.1984 по 01.08.1989 (2 роки 5 місяців 18 днів).

А відтак, стаж роботи позивача, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить загалом 27 років 3 місяці 12 днів, що у свою чергу дає право на призначення позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, ст. ст.241-246, 250, 251, 255

Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі - економіко-правовому факультеті Донецького державного університету з 01.09.1984 по 01.08.1989, що становить 2 роки, 5 місяців та 18 днів.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі - економіко-правовому факультеті Донецького державного університету з 01.09.1984 по 01.08.1989, що становить 2 роки, 5 місяців та 18 днів.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) встановити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання, як судді у відставці, у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 27.12.2017 року.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 27.12.2017 року в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру, з врахуванням раніше виплачених сум.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 681, 60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа