Рішення № 94042479, 11.01.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 року Чернігів Справа № 620/6913/20

Чернігівський окружний адміністративний суд:

під головуванням судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Пархомчука Д.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Товариство з обмеженою відповідальністю ''Вердикт Капітал'' про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (далі також - приватний виконавець, відповідач), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (далі також - третя особа1), Товариство з обмеженою відповідальністю ''Вердикт Капітал''( далі також -ТОВ ''Вердикт Капітал'', третя особа 2), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 17.12.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63947483.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно відкрито виконавче провадження, оскільки позивач ніколи не проживала та не була зареєстрована в місті Києві, а тому постанова про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 30.12.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.01.2021.

30.12.2020 ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

05.01.2021 ухвалою суду задоволена заява позивача про забезпечення позову.

Відповідачем надіслано відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає, просить відмовити у задоволенні, посилаючись на те, що у виконавчому написі від 20.11.2020 №93299, пред`явленому до виконання ТОВ ''Вердикт Капітал'', зазначено місце проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , тому на час відкриття виконавчого провадження, підстави для повернення виконавчого документа були відсутні.

Ухвалою суду від 11.01.2021, занесеної до протоколу судового засідання без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче засідання та вирішено розглянути справу по суті.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити повністю.

Відповідач та треті особи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою Марією Вікторівною 17.12.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63947483 з виконання виконавчого напису № 93299, виданого 20.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості у сумі 85298,01 грн. При цьому адресами боржника, у виконавчому провадженні, зазначені: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

Вважаючи, що відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням ст. 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно приписів ч. 1 та 2 ст.24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналогічного змісту приписи щодо правил територіальної діяльності приватних виконавців містяться у Законі України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VІІІ від 02.06.2016.

Згідно з ч.1 ст. 19 Закону №1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до ст. 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Відповідно до ч. 10 ст. 6 вказаного Закону, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Таким чином, суд зазначає, що фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Отже, положення ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII у взаємозв`язку з ч. 3 ст. 26 цього ж Закону, щодо відомостей про місце проживання, місце перебування чи місцезнаходження особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання, оскільки в Законі України "Про виконавче провадження" застосовуються всі три окремих поняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Отже, чинне законодавство, яке регламентує спірні правовідносини, не містить застереження про здійснення виконавчого провадження виключно за місцем реєстрації місця проживання боржника.

Враховуючи викладене, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи за місцем проживання або перебування боржника - фізичної особи, незалежно від місця реєстрації боржника.

Як видно з матеріалів справи, позивач з 19.02.2009 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорта НОМЕР_1 , іншої реєстрації не значиться (а.с. 5-7).

Позивач з 13.06.2016 по теперішній час працює в Акціонерному товаристві «Чернігівобленерго», що підтверджується довідкою № 113-к від 29.12.2020 (а.с. 8).

Поряд з цим, згідно матеріалів виконавчого провадження № 63947483, зокрема, згідно заяви боржника про примусове виконання рішення від 01.12.2020 та виконавчого напису № 93299, виданого 20.11.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., місце фактичного проживання ОСОБА_1 значиться саме АДРЕСА_1 .

Докази, які б спростували вказані обставини, позивачем суду не надано.

З огляду на викладені обставини, у відповідача не було передбачених законом підстав, зокрема ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII, для повернення вказаного виконавчого напису.

Посилання позивача на те, що приватний виконавець повинен був перевірити дані, вказані у виконавчому написі, суд відхиляє, з огляду на таке.

Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону №1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Тобто, вказана норма є диспозитивною, що в свою чергу дає приватному виконавцю право вибору проводити таку перевірку або ні.

Більше того, приватний виконавець не вправі самостійно проводити, або доручати іншому приватному виконавцю проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце його роботи в іншому виконавчому окрузі до відкриття виконавчого провадження. Проведення такої перевірки приватним виконавцем самостійно або черга доручення іншому приватному виконавцю до відкриття виконавчого провадження, може порушити права особи, які гарантовані ст. 32 Конституції України, оскільки до відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця щодо конкретного боржника не виникли права та обов`язки, передбачені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому приватний виконавець не може збирати, зберігати або поширювати інформацію про місце проживання, місцезнаходження майна або про місце роботи особи (боржника), оскільки така інформація щодо особи віднесена законодавцем до конфіденційної.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду № 460/3537/20 від 09.12.2020, в якій вказано, що «частиною четвертою статті 4 Закону № 1404 установлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа. На етапі вирішення питания про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов`язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника. Відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог глави 16 розділу II Порядку №296/5 несе нотаріус, як особа, яка вчиняє виконавчий напис».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки адреса позивача, яка зазначена у виконавчому документі - виконавчому написі № 93299 від 20.11.2020 знаходиться у виконавчому окрузі приватного виконавця, а саме у м. Києві, у відповідача не було необхідності для проведення такої перевірки.

Разом з тим, державний виконавець повинен був надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням відповідно до вимог статті 28 Закону №1404-VIII. Дана норма спрямована на забезпечення контролю органами Державної виконавчої служби за добровільним виконанням виконавчого документу боржником, та підвищення ефективності виконавчого провадження шляхом прискорення процедури примусового виконання у разі, якщо боржник, отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, не виконає її добровільно.

Порядок надсилання документів виконавчого провадження передбачений статтею 28 Закону №1404-VIII, згідно з частиною першою копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Зі змісту вказаних норм слідує, що виконавець має право відкрити виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника, однак повідомлення про початок виконавчого провадження повинно бути направлено на його адресу, зазначену у виконавчому документі, рекомендованим поштовим відправленням.

В матеріалах справи відсутні докази, про направлення відповідачем позивачу спірної постанови рекомендованим поштовим відправленням, та її отримання, що свідчить про порушення вимог ст. 28 Закону №1404-VIII.

За таких обставин, суд дійшов висновку визнати протиправною та скасувати спірну постанову саме з наведених мотивів.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з прибуткового касового ордеру від 09.11.2020 № 57, витрати на правничу допомогу складають в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За п. 1 ч.3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч.1-2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2020 між позивачем та адвокатом Черненок Г.І. укладено договір про надання професійної правничої допомоги № б/н.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: акт приймання - передачі від 30.12.2020, копію квитанції від 30.12.2020 № 0003774 про сплату послуг на суму 5000,00 грн.

Однак враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, а також факт, що позов задоволено не з мотивів, вказаних у позові, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Також, відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір, пов`язаний з розглядом справи в сумі 1522,00 грн.

Тому, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню, сплачений нею судовий збір в розмірі 1522,00 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни від 17.12.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63947483.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1522 ( одна тисяча п`ятсот двадцять дві грн) 00 коп., та витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн ( одна тисяча грн).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку статі 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, вул.Поправки Юрія, буд.6, офіс 14,м.Київ,02094.

Третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, вул. Велика Бердичівська, буд.35, м. Житомир,10008, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ''Вердикт Капітал'', вул. Кудрявський узвіз, буд.5''Б'', м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 36799749.

Повний текст рішення виготовлено 11 січня 2021 року.

Суддя І.І. Соломко