Рішення № 94041809, 11.01.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3985/20

11 січня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмов протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.10.2020 №1900-0321-8/17861 та від 19.11.2020 №1900-0303-8/19804 у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу період роботи в Шахтобудівному управлінні №3 "Спецтампонажгеологія" з 17.12.1985 по 18.07.1994 та період отримання допомоги по безробіттю в Ровненьківському міському центрі зайнятості населення з 19.10.1994 по 18.07.1995;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 10.06.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при обчисленні відповідачем її страхового стажу до нього не було враховано період роботи з 17.12.1985 по 18.07.1994 в Шахтобудівному управлінні №3 "Спецтампонажгеологія" та період з 19.10.1994 по 18.07.1995 отримання допомоги по безробіттю в Ровеньківському міському центрі зайнятості населення.

Однак позивачка не погоджується із такими діями відповідача, оскільки на її думку, спірні періоди підтверджені належними та допустимими доказами, таким як записи у трудовій книжці і довідками.

Ухвалою судді від 09.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23.12.2020 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що в трудовій книжці позивачки запис № 6 про звільнення з Шахтобудівного управління№3 "Спецтампонажгеологія" завірений нечітким відтиском печатки, а тому даний період не може бути зараховано до її страхового стажу. Зазначив, що період отримання позивачкою допомоги по безробіттю в Ровеньковському міському центрі зайнятості населення з 19.10.1994 по 18.07.1995 також не може бути зараховано до її страхового стажу, у зв`язку із відсутністю наказу на припинення даної допомоги, а довідки на підтвердження її отримання не можуть братися до уваги оскільки видані на окупованих територіях та згідно законодавства України є недійсним та не можуть створювати правових наслідків.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання не прибули, подали до суду клопотання, в яких просять проводити розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення віку 59 років 06 місяців, 30.07.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розглянувши дану заяву та додані до неї документи, відповідач зарахував до страхового стажу позивачки періоди: навчання з 01.09.1978 по 10.06.1983; догляд за дитиною до 3 років з 11.06.1983 по. 17.09.1984; робота на Ясеновському заводі телевузлів з 18.09.1984 по 09.12.1985; догляд за дитиною до 3 років з 12.08.1988 по 11.08.1991; робота в ПП Прилуцький з 01.10.1999 по 16.05.2000; робота в ДП "Ровненькиантрацит" з 22.05.2000 по 29.12.2011; робота в ТОВ "ДТЕК Ровненькиантрацит", що в загальному складає 26 років 09 місяці 05 днів.

Оскільки встановлений Головним управлінням пенсійного фонду України в Тернопільській області загальний страховий стаж позивачки був меншим за необхідний, відповідач листом від 26.10.2020 №1900-0321-8/17861повідомив позивачку про те, що підстав для призначення їй пенсії немає.

Як слідує із даного листа при обчисленні страхового стажу позивачки відповідачем не було враховано період її роботи в Шахтобудівному управлінні №3 "Спецтампонажгеологія" з 17.12.1985 по 18.07.1994, оскільки в трудовій книжці позивачки запис № 6 про звільнення з підприємства завірений нечітким відтиском печатки та період отримання допомоги по безробіттю в Ровненьківському міському центрі зайнятості населення з 19.10.1994 по 18.07.1995 у зв`язку із відсутністю наказу на припинення даної допомоги.

11.11.2020 позивачка повторно звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії до якої подала довідки №1314, №1315 від 18.09.2020 щодо підтвердження факту роботи позивачки в Шахтобудівному управлінні №3 "Спецтампонажгеологія" у період з 17.12.1985 по 18.07.1994 та довідку №961 від 09.10.2020 щодо підтвердження факту отримання такої допомоги у період з 19.10.1994 по 18.07.1995. Зазначені довідки видані на окупованій території.

Дослідивши подані довідки, відповідач листом від 19.11.2020 №1900-0303-8/19804 повторно відмовив позивачці у призначені пенсії вказавши, що надані довідки не можуть братися до уваги оскільки згідно із законодавством України є недійсним та не можуть створювати правових наслідків.

Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 (аркуш справи 13) видно, що позивачка з 17.12.1985 по 18.07.1994 працювала в Шахтобудівному управлінні №3 "Спецтампонажгеологія" та з 19.10.1994 по 18.07.1995 отримувала допомогу по безробіттю в Ровненьківському міському центрі зайнятості населення.

Вказані записи засвідчені підписом посадової особи та відбитком печатки.

Однак, спірний період роботи з 17.12.1985 по 18.07.1994 в Шахтобудівному управлінні №3 "Спецтампонажгеологія" не зарахований до страхового стажу, оскільки запис № 6 про звільнення з підприємства завірений нечітким відтиском печатки, а спірний період з 19.10.1994 по 18.07.1995 отримання допомоги по безробіттю в Ровненьківському міському центрі зайнятості населення не зарахований до страхового стажу у зв`язку із відсутністю наказу на припинення даної допомоги.

Суд зазначає, що до трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Суд вказує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

При цьому факт роботи позивачки з 17.12.1985 по 18.07.1994 в Шахтобудівному управлінні №3 "Спецтампонажгеологія" та отримання допомоги по безробіттю в Ровненьківському міському центрі зайнятості населення у період з 19.10.1994 по 18.07.1995 підтверджується довідками №1314, №1315 від 18.09.2020 та №961 від 09.10.2020 виданих на окупованих територіях.

З приводу твердження відповідача про те, що документи, видані на окупованих територіях, згідно законодавства України є недійсним та не можуть створювати правових наслідків, суд зазначає, що стосовно таких територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 жовтня 2018 року у справі справа №235/2357/17 адміністративне провадження №К/9901/2383/17.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вищенаведені спірні періоди роботи позивачки з 17.12.1985 по 18.07.1994 в Шахтобудівному управлінні №3 "Спецтампонажгеологія" та отримання допомоги по безробіттю в Ровненьківському міському центрі зайнятості населення у період з 19.10.1994 по 18.07.1995 підтверджені належними та допустимими доказами, а тому їх слід врахувати до її страхового стажу.

Відтак, відповідач відмовляючи позивачці у їх зарахуванні до страхового стажу та призначення пенсії за віком у зв`язку із недостатнім страховим стажем діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством, а тому відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оформлені листами від 26.10.2020 №1900-0321-8/17861 та від 19.11.2020 №1900-0303-8/19804 у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки, позивачка звернувся за пенсією не пізніше трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку, набула право на пенсію за віком та має достатній страховий стаж для її призначення, суд приходить до висновку, що слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення нею пенсійного віку, а саме з 10 червня 2020 року.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що відповідач належним чином не виконав обов`язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.10.2020 №1900-0321-8/17861 та від 19.11.2020 №1900-0303-8/19804 у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 17.12.1985 по 18.07.1994 в Шахтобудівному управлінні №3 "Спецтампонажгеологія" і періоду з 19.10.1994 по 18.07.1995 отримання допомоги по безробіттю в Ровненьківському міському центрі зайнятості населення зарахуванні та призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 17.12.1985 по 18.07.1994 в Шахтобудівному управлінні №3 "Спецтампонажгеологія" і період з 19.10.1994 по 18.07.1995 отримання допомоги по безробіттю в Ровненьківському міському центрі зайнятості населення та призначити пенсію за віком з 10 червня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769.

Головуючий суддя Баранюк А.З.