Ухвала суду № 94041638, 11.01.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

11 січня 2021 року Справа № 480/148/21

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про захист прав та стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якій просить захистити права ОСОБА_1 гарантовані, зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, абз. 1 ст. 8, абз. 1 ст. 19, абз. 2 ст. 22, абз. 1 ст. 32, абз. 1, 4 ст. 41 Конституції України та стягнути на користь ОСОБА_1 з Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) заподіяну ОСОБА_1 його незаконними діями матеріальну шкоду, у розмірі 515,58 грн. (еквівалент близько 18,1 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 1 листопада 2020 року).

Подана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ч. 1 ст. ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту своїх прав, свобод чи інтересів, які мають бути сформульовані максимально чітко і зрозуміло.

Суд звернув увагу, що рішення суду також не може бути неконкретним або умовним (ч. 7 ст. 246 КАС України), що також зумовлює необхідність чіткого формулювання позовних вимог.

Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.

За приписами ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У свою чергу, в силу приписів ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Таким чином, адміністративний позов спрямований на захист прав, свобод та інтересів особи, які порушив відповідач - суб`єкт владних повноважень, надаючи позивачу можливість вибору способу захисту для ефективного відновлення його порушених прав та інтересів з урахуванням приписів ч. 1-2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

З позовної заяви суд вбачає, що позивач просить, зокрема, захистити права ОСОБА_1 гарантовані, зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, абз. 1 ст. 8, абз. 1 ст. 19, абз. 2 ст. 22, абз. 1 ст. 32, абз. 1, 4 ст. 41 Конституції України.

Однак даний спосіб захисту порушених прав позивача не відповідає вимогам ч. 1-2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того суд зазначає, що заявлена вимога має загальний характер та не містять конкретизації, а саме не зазначено - яким чином необхідно захистити права позивача та яким рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень було порушено права позивача.

Разом з тим у позовній заяві позивач зазначив, що для вирішення питання задоволення чи відмови у позовній вимозі зі стягнення з Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) матеріальної шкоди необхідно вирішити наявний спір щодо законності чи незаконності дій відповідача з завдання позивачу в жовтні-листопаді 2020 матеріальної шкоди у розмірі 515,58 грн. (еквівалент близько 18,1 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 1 листопада 2020 року).

Однак вище зазначене також не містить конкретизації, а саме не зазначено - які конкретно протиправні дії вчинено відповідачем, що завдали матеріальної шкоди позивачу, у чому вони полягають.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги з урахуванням приписів ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, " В жовтні-листопаді 2020 року юридичною особою "Зарічний відділ державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)" при примусовому виконанні документу "рішення 3212", що видала 23.04.2013 році юридична особа з назвою "ГУ ПФУ у Сумській області" було стягнуто з моєї заробітної плати 515,58 грн. (еквівалент близько 18,1 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 1 листопада 2020 року) (мовою оригіналу).

Тобто про порушення своїх прав позивач дізнався у жовтні-листопаді 2020 року, при цьому з даною позовною заявою звернувся у січні 2021 року. Отже позивач звернувся з даною позовною заявою до суду з порушенням встановленого 10-денного строку звернення до суду.

Разом з тим, суд зазначає, що заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою та доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.

При цьому суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

Крім того суд зазначає, що за приписами ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В силу положень ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі.

Із позовної заяви суд вбачає, що позивач просить зокрема, захистити права ОСОБА_1 гарантовані, зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, абз. 1 ст. 8, абз. 1 ст. 19, абз. 2 ст. 22, абз. 1 ст. 32, абз. 1, 4 ст. 41 Конституції України, тобто заявлено вимогу немайнового характеру та вирішити наявний спір щодо законності чи незаконності дій відповідача з завдання позивачу в жовтні-листопаді 2020 матеріальної шкоди у розмірі 515,58 грн. (еквівалент близько 18,1 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 1 листопада 2020 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 3.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осі (908,00 грн.).

При цьому посилання позивача, як на підставу звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду, що при належності відповідача до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування провадження у справі за даною позовною заявою, відповідно до норм пп. 13 п. 2 ст. 13 Закону України "Про судовий збір", суд вважає безпідставними, оскільки Закон України "Про судовий збір" не містить пп. 13 п. 2 ст. 13.

Разом з тим, відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішують судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст цієї норми вказує на те, що позовну вимогу про відшкодування шкоди заявлену в адміністративному судочинстві обов`язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень). В такому випадку вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий платіж сплачується, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 05.02.2020 у справі № 597/664/18, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 02.05.2019р. (справа №9901/167/19) та Верховного Суду від 13.03.2018р. (справа №820/5268/17).

Відтак, суд звертає увагу позивача на те, що наведені норми Закону України «Про судовий збір не звільняють позивача від сплати судового збору за заявлення вимог немайнового характеру.

Аналогічний висновок суду також викладено в ухвалі Верховного Суду від 22.04.2020 року по справі № 480/4274/19.

Враховуючи викладене, та те, що оскільки позовні вимоги потребують уточнення, то в даній ухвалі суд не може визначити повну суму судового збору, яку необхідно сплатити позивачу за подання даної позовної заяви до суду. А відтак позивач повинен самостійно розрахувати загальну суму судового збору виходячи зі ставки 908,00 грн. за кожну вимогу немайнового характеру до кожного відповідача.

При цьому суд звертає увагу, що з 01.01.2021 року діють нові реквізити для сплати судового збору.

А відтак кошти повинні бути перераховані за наступними реквізитами:

- Рахунок - UA878999980313151206084018540

- Отримувач - ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101

- Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.)

- Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37970404

- Найменування коду класифікації доходів бюджету - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)

- Наявність відомчої ознаки - "84" Окружні адміністративні суди.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги та надати до суду позовну заяву з усуненими недоліками, а також її копії відповідно до кількості учасників справи. Також позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою і доказів поважності причин пропуску такого строку та докази сплати судового збору за подання позовної заяви до суду або докази щодо звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Разом з тим згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про захист прав та стягнення матеріальної шкоди - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Копію даної ухвали направити особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В.О. Павлічек